![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/5a/Rota_system_diagram.svg/languk-640px-Rota_system_diagram.svg.png&w=640&q=50)
Rota system
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ротаційна система, "ліствичне право" (від від дав.-рус. лѣствица, тобто "сходи", пор. ліствиця) або "Rota system" (хоча загалом обидві ці назви умовні, введені істориками нового часу: в історичних джерелах справжня назва, як і саме існування "системи", а тим більше "права", не зафіксовані; разом з тим, історично відоме, можливо пов'язане з нею, явище "ізгойства" князів) — історіографічна концепція, яка намагається описати систему успадкування престолу, що нібито практикувалася (хоч недосконало) в Київській Русі, а пізніше деякий час і в Великому князівстві Московському.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/5/5a/Rota_system_diagram.svg/320px-Rota_system_diagram.svg.png)
Згідно з цією концепцією, великокнязівський престол переходив не лінійно від батька до сина (агнатична прімогенітура), а побічно (агнатичний сеньйорат), від брата до брата (але зазвичай не далі ніж до четвертого брата), а потім до старшого сина старшого брата і т. д.
Щобільше, перехід головного (великокнязівського) престолу супроводжувався й переміщенням ("ротацією") усіх інших князів, тобто кожен з них переходив на наступну "сходинку"[1][2].
Однак згодом на зміну прийшов удільний порядок володіння, що характеризується припиненням переміщення князів з міста в місто (тобто утворенням особистого уділу) і можливістю передачі володіння старшому синові (отже, звична для середньовічної Європи прімогенітура).