Loading AI tools
вид ссавців З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Philantomba monticola або Блакитний дуїкер - це невеличка антилопа, що мешкає в Центральній, Південній та Східній Африці. Це найменший з-поміж видів дуїкерів. Виявлено 12 підвидів.
Philantomba monticola | ||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
Philantomba monticola (Thunberg, 1789) | ||||||||||||||||||
Ареал блакитного дуїкера | ||||||||||||||||||
Посилання | ||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||
Блакитний дуїкер належить до роду Philantomba разом з дуїкером Максвелла (P. maxwellii) і дуїкером Вальтера (P. walteri), а також до родини Bovidae Вперше вид був описаний шведським натуралістом Карлом Петером Тунбергом в 1789 році. Цей вид ще іноді відносили до роду Cephalophus,[1] , а не до Philantomba[2]. Деякі дослідники вважали дуїкерів Максвелла як підвид блакитних дуїкерів.[3] В 2012 році на основі матоходріальноих досліджень була створена кладограма підродини Cephalophinae (дуїкер), яка включає в себе три роди: Cephalophus, Philantomba і Sylvicapra. Рід Philantomba виявився монофілітичним. Він є сестриським до решти підродини, від якого він відділився біля 8,73 мільйонів років тому (в пізньому міоцені). Блакитний дуїкер віддалився від дуїкера Максвелла від 2,68 до 5,31 мільйонів років назад.[4] Ця кладограма, однак, не включала недавно відкритого дуїкера Вальтера. Були проведені доповнення кладограми, які визначили його місце.
Виділялося до 16 підвидів блакитного дуїкера. В 1997 році, Джонатан Кінгдон виділив сім основних популяцій.[5] В 2001, Гровс і Грабб виділили наступні підвиди, розділивши їх на дві групи на основі їх географічного поширення і кольору шерсті:[6][7]
Сіроногі, або північні підвиди
Рудоногі, або південні підвиди
Блакитний дуїкер - це найменший з-поміж видів дуїкерів.[5] Довжина тіла (разом з головою) складає від 55 до 90 см, висотою в плечах він 32-41 см, важить 3,5–9 кг.[8] З усіх підвидів найбільшим є P. m. anchietae.[5] Виду притаманний статевий диморфізм; самки трохи більші за самців. Блакитний дуїкер має плаский лоб, великі очі, малі вуха з білою смужкою, великі ніздрі, широкий лоб і рухливі губи. Темний хвіст трохи довший за 10 см; на хвості є ряд білих хвилястих волосин. Вони добре відбивають світло в темряві і дуїкери використовують його для комунікації[5][8]. Дуїкер має короткі, шпильчасті роги довжиною близько 5 см, навколо яких є пасмо шерсті. Передочні залози виділяють непрозору рідину, в якій містяться до 45 летких сполук. Ці виділення, а також білі їдкі виділення педальних залоз (розташованих біля копит) самці дуїкерів використовують для мічення території.[9]
Підвиди сильно різняться за забарвленням. Колір може різнитися від рудого до майже чорного, від сірого до коричневого.
Блакитний дуїкер надзвичайно схожий на дуїкера Максвелла. Однак останній майже в два рази більший і важчий, з великим черепом. Тоді як дуїкер Максвелла майже однорідного кольору, блакитний дуїкер помітно двокольоровий. Ще одна відмінність-педальна залоза над копитом, у блакитного дуїкера вона менша.[5][10]
Блакитний дуїкер активний і вдень і вночі. Полохливий і обережний, блакитний дуйкер живе на окраїнах лісу. Територіальний; тварини утворюють пари, займають території розміром 0,4-0,8 га та мітять їх виділеннями передочної залози.[11] Доросла тварина може видавати звуки, схожі на цвірікання, що позначатимуть зацікавленість.[12] При небезпеці може видавати звуки, схожі на котяче нявчяння; самка, яка не хоче спарюватись свистом відганяє самця.[5]
Блакитний дуїкер харчується палими плодами, листям, квітами та корою.[12] Гриби, смоли, зокрема смоли рослин Albizia [5] та речовини тваринного походження, такі як мурахи (яких злизують із землі)[13] також можуть бути включені в раціон. Блакитний дуїкер може перетравлювати мертве листя краще, ніж інші види дуїкерів.[5] У дослідженні 1990 року було проаналізовано вміст шлунків 12 дуїкерів, і визначено, що листя дводольних рослин складало 70%, тоді як плоди та насіння—23%. Однак інші дослідження показували перевагу фруктів: так дослідження 2001 року на основі вмісту 18 шлунків показало, що майже три чверті вмісту складали плоди, 15%- пагони, а насіння і гриби- по 5%.[8]
Рік, коли особини набувають статевої зрілості різниться в залежності від дослідження. Вільсон зауважив, що самки дозрівають у віці 13 місяців, а мінімальний вік виявився восьмимісячним. Він зазначив, що самці дозрівають довше, від 11 до 14 місяців.[5] Вид моногамний, причому пари залишаються разом протягом усього року.[14] Тривалість вагітності оцінюється від чотирьох до семи місяців.[15][16][17] Народжуються блакитні дуїкери протягом всього року,[18], хоча рівень народжуваності може падати в посушливий сезон.[5] Теля може почати рухатися самостійно протягом 20 хвилин після народження і вигодовується тричі на день. Більшість часу він тримається в схованці. Інтервали годування стають нерегулярними до відлучення, яке відбувається через 2,5-3 місяці. Самці час від часу відвідують своїх партнерів, хоча вони зникають приблизно на місяць після народження теляти, щоб, ймовірно, захистити теля. [14] Післяпологова тічка відбувається через три-п’ять днів після народження.[5]
Мешкає в різноманітних лісах: як в пралісах, так і у вторинних і галерейних лісах. Їх також можна знайти в анклавах деградованих та відновлених лісів на висотах від рівня моря до 3000 м. Цього дуїкера можна знайти в багатьох країнах Західної, Південної та Східної Африки: в Анголі, Камеруні, ЦАР, ДР Конго, Екваторіальній Гвінеї, Габоні, Кенії, Малаві, Мозамбіку, Нігерії, Руанді, ПАР, Південному Судані, Танзанії, Уганді, Замбії та Зімбабве.[1][19]
Блакитний дуїкер МСОП віднесений до категорії видів, що викликають найменше занепокоєння. Він вказаний у Додатку II конвенції СІТЕС. Хоча популяційна тенденція досить стабільна, блакитному дуїкеру загрожує екстенсивне полювання на бушміт по всьому ареалу проживання. Уілсон стверджував, що блакитний дуїкер має найбільше економічне, а також екологічне значення серед усіх африканських копитних. М'ясо блакитного дуйкера є важливим джерелом білку.[12] Однак блакитний дуйкер може вижити, незважаючи на втручання людини в його середовище проживання.[1][19]
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.