Panzerfaust
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Панцерфауст (нім. Panzerfaust — броньовий кулак) — назва сімейства німецьких ручних протитанкових гранатометів часів Другої світової війни. Спільно з типами, що з початку мали назву Panzerfaust, до складу серії по новій класифікації увійшли гранатомети «Faustpatrone»[1]. Дана лінійка гранатометів використовувалася німецькими військами аж до кінця війни. Одна з його модифікацій (Panzerfaust 150) стала основою для створення радянського аналога РПГ-2.
Panzerfaust | |
---|---|
Солдат Люфтваффе наводить Faustpatrone 1 (Panzerfaust 30 klein) крізь пелюстковий приціл | |
Тип | Переносна протитанкова безвідкатна гармата |
Походження | Третій Рейх |
Історія використання | |
На озброєнні | 1943–1945 (Третій Рейх) |
Війни | Друга світова війна |
Історія виробництва | |
Виготовлення | 1942–1945 |
Виготовлена кількість | понад 6 млн (всіх варіантів) |
Варіанти | Panzerfaust 30, 60, 100, 150, 250 |
Характеристики | |
Вага | 6.25 кг (Panzerfaust 60) |
Довжина | ~ 1 м |
Калібр | 149 мм (Panzerfaust 60) |
Дальність вогню | |
Ефективна | 60 м (Panzerfaust 60) |
Panzerfaust у Вікісховищі |
Образ непереможності танків у порівнянні з піхотою згас з появою протитанкової реактивної зброї «Панцершрек» і «Офенрор» й остаточно припинив існування після появи в серпні 1943 року протитанкових гранатометів одноразового використання «Фаустпатрон 1». Безвідкатна зброя, яка стріляє реактивною гранатою з кумулятивною бойовою частиною, яку розробили конструктори Лейпцизької компанії HASAG — Hugo Schneider AG. Керував роботами доктор Гайнріх Лангвайлер (нім. Heinrich Langweiler). Залежно від варіанту «Фаустпатрона» 1 чи 2 (мали різний калібр бойової частини), його кумулятивна граната вражала сталеву бронеплиту завтовшки від 140 до 200 мм, а гранатомет «Panzerfaust 250», що так і не надійшов на озброєння, пробивав сталеву плиту завтовшки 280—320 мм.