Loading AI tools
американський винищувач-бомбардувальник З Вікіпедії, вільної енциклопедії
F-35 Lightning II (укр. «Блискавка ІІ»)[lower-alpha 1] — родина малопомітних багатоцільових винищувачів п'ятого покоління, розроблена американською фірмою Lockheed Martin Aeronautics Company (Tactical Aircraft Systems) у трьох варіантах: для потреб ВПС США (наземний винищувач — CTOL), для Корпусу морської піхоти США і ВМС Великої Британії[1] (винищувач з укороченим злетом та вертикальним приземленням — STOVL), і для потреб ВМС США (палубний винищувач — CV).
Ця стаття містить інформацію, яку треба перевірити на наявність недостовірних фактів і хибних даних. |
F-35 Lightning II | |
---|---|
F-35 Lightning II | |
Призначення: | багатоцільовий винищувач-бомбардувальник п'ятого покоління |
Перший політ: | 15 грудня 2006 |
Прийнятий на озброєння: | з 2012 експлуатується з навчальною метою, оф. експлуатація з 2015-2018 рр. |
Період використання: | 2 серпня 2016 |
На озброєнні у: | див. «Оператори» [⇨] |
Розробник: | Lockheed Martin Aeronauticsd і Lockheed Martin |
Всього збудовано: | 1000+ на лютий 2023 |
Вартість одиниці: | F-35A: $205-215 млн (2024) F-35B: $? (2024) млн. F-35C: $? (2024) млн. |
Модифікації: | F-35А, F-35В, F-35С, F-35I Adir |
Конструктор: | Lockheed Martin |
Екіпаж: | 1 особа |
Крейсерська швидкість: | 850 км/год |
Максимальна швидкість (МШ): | 1906 км/год |
Бойовий радіус: | 1000 км |
Дальність польоту: | 2200 км |
Практична стеля: | 19200 м |
Швидкопідйомність: | 240 м/с |
Довжина: | 15,5 м |
Висота: | 5.28 м |
Розмах крила: | 10.0 м |
Площа крила: | 43 м² |
Споряджений: | 19000 кг |
Двигуни: | 1 х ТРДДФ Pratt & Whitney F119-PW-100 (SE611) |
Тяга форсажна: | 1 х 15500 кгс |
Гарматне озброєння: | GAU-12/U |
Кількість точок підвіски: | 8 |
Маса підвісних елементів: | 5000 кг |
Підвісне озброєння: | В «стелс»-режимі — 2 450-кг бомби та 2 КР повітря-повітря AIM-120C AMRAAMS. В режимі «перевантаження» — 2 900-кг бомби та 4 КР в 2 відсіках зброї. |
F-35 Lightning II у Вікісховищі |
У консорціум на чолі з «Lockheed Martin» входять також «Northrop Grumman Corporation», «Pratt & Whitney», «Rolls-Royce», Allison[en] та «British Aerospace». У розробці окремих вузлів беруть участь «Skunk Works» у Палмдейл і Aeronautical Systems.
2 серпня 2016 року ВПС США оголосили про готовність винищувачів F-35A 34-ї ескадрильї до бойового застосування[2].
Конструкцію F-35 обрали у 2001 році внаслідок конкурсу за програмою JSF (англ. Joint Strike Fighter, єдиний ударний винищувач) між компаніями «Boeing» (модель X-32) та «Lockheed Martin» (модель X-35). Програма передбачала створення єдиної моделі винищувача для ВПС, ВМФ і морської піхоти з можливістю вертикального та вкороченого злету та приземлення для заміни F-16, A-10, F/A-18, AV-8B. Також замінять британський «Sea Harrier». Третю модель, від компанії McDonnell Douglas, відкинули через складність конструкції.
Фінальні випробування прототипів X-32 і Х-35 показали явну перевагу останнього: він показав зліт на майданчику довжиною 150 м, розвинув надзвукову швидкість, приземлився вертикально. Однією з головних переваг назвали метод створення вертикальної тяги: окремий вентилятор на X-35, а не просто зміна напрямку тяги основних двигунів на X-32 (що змушувало встановлювати поворотні сопла вертикального злету в центрі мас, недалеко від повітрозабірників, що, у підсумку, призводило до повторного потрапляння вихлопних газів у двигун і його перегрівання).
У результаті намічена розробка уніфікованої моделі винищувача-бомбардувальника для країн НАТО з базуванням на суші й на морі. Програму фінансують спільно США, Велика Британія ($2,5 млрд), Італія ($1,0 млрд), Нідерланди ($800 млн), Канада ($440 млн), Туреччина ($175 млн), Австралія ($144 млн), Норвегія ($122 млн) і Данія ($110 млн). Всього планують витратити на програму JSF близько $40,0 млрд.
Плани закупівель країн-партнерів такі[3][4][5][6]:
У середині березня 2010 року з'явилися повідомлення, що Данія відмовилася від планів із закупівлі літаків F-35[12], але пізніше стало відомо, що 2012 року планують проведення відкритого конкурсу, у якому як основні суперники F-35 виступлять F/A-18E/F «Super Hornet» фірми «Боїнг» і Saab JAS 39 Gripen[13].
З 2011 року в Австралії ведуть переговори про відмову від покупки сотні винищувачів F-35A Lightning II. Тоді Австралія відклала покупку винищувачів на два роки. Відповідно до звіту Австралійського інституту стратегічної політики головними негативними чинниками угоди, яку планували, є завищення вартості F-35 майже у два рази й затримка постачання літаків на строк до 7 років[14]. Можливо, за цей відкладений час покупки Австралія закупить додаткову партію з 24-х літаків F/A-18F Super Hornet, а половину вже наявних F/A-18F на озброєнні 20 конвертує в літаки РЕБ EA-18 Growler.
У жовтні 2010 року ВПС Ізраїлю домовилися про закупівлю першої партії з 20 винищувачів F-35 (96 млн доларів за літак, загальна сума операції 2,75 млрд доларів)[15]. Ізраїль запросив від США дозвіл на установку цілого ряду додаткових систем з власних розробок в області авіоніки та озброєнь на придбані винищувачі[16][17]. Наприкінці вересня 2010 року, такий частковий дозвіл було отримано. При цьому США поставили умову, що якщо Міністерство оборони Ізраїлю збільшить замовлення на F-35, то йому буде дозволено використовувати на них більше число власних систем та озброєнь[18]. В рамках узгодження, що проходить в Генеральному штабі ЗС країни довгострокового плану закупівлі озброєнь, планується закупівля ще, як мінімум, 20 винищувачів, з тим, щоб довести їх кількість до 40 одиниць до 2020 року[19]. Постачання винищувачів до Ізраїля планується почати в другій половині 2016 року, пересилаючи в Ізраїль перші два літаки в рамках півторарічного плану постачання винищувачів першої ескадрильї F-35[20].
Наприкінці червня 2011 року ВПС Ізраїлю направили своїх фахівців до США, де вони очолили групу, що займається розробкою ізраїльської версії літака — F-35I. Повідомляється, що вони будуть працювати разом із представниками Пентагону та компанії «Lockheed Martin» із питань, що стосуються інтеграції ізраїльських технологій у винищувач п'ятого покоління. Ізраїльські ВПС сподіваються отримати від Пентагону дозвіл на початок навчання своїх пілотів ВПС раніше 2016 року, тоді коли американські пілоти почнуть навчання на новому винищувачі[21].
20 листопада 2011 перший «міжнародний» F-35 (ним виявився F-35B б/н BK-1, призначений для ВПС Великої Британії) покинув складальний цех. Його перший політ відбувся в найближчі місяці, а передача замовнику 2012 року[22]. В Англії літак буде використовуватися, як для фінальних випробувань, так і для навчання льотного та технічного особового складу.
25 лютого 2011 року перший серійний F-35 — AF-6 вперше піднявся в повітря[23], а 6 травня перший серійний літак (ним виявився — AF-7, AF-6 був переданий тижнем пізніше) був переданий ВПС США[24]. Літак був приписаний до авіабази Едвардс в Каліфорнії (постачання винищувача, що був у розробці, у війська відбулася раніше прийняття його на озброєння, на базі Едвардс пілоти-випробувачі ВПС проводитимуть фінальні випробування винищувача).
13 квітня 2012 року здійснив перший політ літак із серійним номером BK-1 — перша машина для Великої Британії та перша для закордонних партнерів взагалі[25]
6 серпня здійснив перший політ F-35A з серійним номером AN-1 — перший літак для Нідерландів та перша із закордонних машин цієї модифікації[26].
«Lockheed Martin» веде фінальну збірку машин четвертої виробничої серії — десять на початок грудня вже здійснили свої перші польоти. Повідомляється, що база ВПС США Еглін до кінця 2012 року отримає 20 серійних винищувачів F-35 для навчання пілотів та наземного технічного персоналу[27][28].
19 червня 2013 року віцепрезидент концерну «Lockheed Martin» Стів О'Брайен заявив на авіасалоні в Ле Бурже: «Ізраїль буде першою країною, після США, яка придбає винищувачі нового покоління F-35». Перша партія винищувачів нового покоління F-35 прибуде в Ізраїль вже наприкінці 2016 року[29]. Під час візиту до США в жовтні 2014 року міністр оборони Ізраїлю Моше Яалон домовився про закупівлю другої ескадрильї бойових літаків п'ятого покоління F-35. Компанія «Lockheed Martin» зобов'язалася поставити Ізраїлю ще 25 винищувачів F-35. Так загальне число літаків цього типу на озброєнні ЦАХАЛу складе 44[30][31].
Частина інформації в цій статті застаріла. (лютий 2017) |
На розробку літака на квітень 2011 року витратили понад $56 млрд[32].
Вартість як дрібносерійних (LRIP) так і великосерійних (FRP) зразків:
Дата контракту | Партія | Кількість та варіант | Вартість одиниці (млн.) | Примітки |
квітень 2007 | LRIP-1 | F-35A — 2 од. | $221,2[33] (без двигуна) | |
липень 2007 | LRIP-2 | F-35A — 6 од. | $161,7 (без двигуна)[34] |
Вартість партії підвищилася з 771 млн до 1,15 млрд[34]. |
травень 2008 | LRIP-3 | F-35A — 9 од. F-35B — 12 од. |
$128,2 (в середньому за од.) (без двигуна)[33] |
Відповідно до звітів Пентагону, вартість двигунів (LRIP-3): F-35A — $16 млн, F-35B — $38 млн[35] Партія містить 2 F-35B для ВПС Великої Британії і 1 F-35A для ВПС Нідерландів. |
листопад 2009 | LRIP-4 | F-35A — 13 од. F-35B — 15 од. F-35C — 4 од. |
F-35A — $111,6 F-35B — $109,4 F-35C — $142,9 (без двигуна)[33] |
Перша партія з фіксованою ціною. Загальна вартість партії — $3,4 млрд[33] |
грудень 2011 | LRIP-5 | F-35A — 22 од. F-35B — 3 од. F-35C — 7 од. |
F-35A — $107 F-35B — ? F-35C — ? (без двигуна)[36] |
Загальна вартість партії — $4 млрд. |
вересень 2013 | LRIP-6 | F-35A — 23 од. F-35B — 6 од. F-35C — 7 од. |
F-35A — $103 F-35B — $109 F-35C — $120 (без двигуна)[37] |
Загальна вартість партії — 4,4 млрд. |
вересень 2013 | LRIP-7 | F-35A — 24 од. F-35B — 7 од. F-35C — 4 од. |
F-35A — $98 F-35B — $104 F-35C — $116 (без двигуна)[37] |
Загальна вартість партії — 3,9 млрд. |
2014 (план) | LRIP-8 | F-35A — 19 од. F-35B — 6 од. F-35C — 4 од. |
н/д | |
2015 (план)[38] | LRIP-9 | н/д | н/д | |
2016 (план)[38] | LRIP-10 | н/д | н/д | |
2017 (план)[38] | LRIP-11 | н/д | н/д | |
2018 (план)[38] | FRP-1 | 107 (план) | н/д | Перша партія багатосерійного виробництва. |
2019 (план) | FRP | н/д | F-35A — $83,4 F-35B — $108,1 F-35C — $93,3[39] (включаючи двигун) |
Очікувана вартість станом на березень 2012. |
15 лютого 2012 року оголосили про рішення міністерства оборони США відкласти закупівлю в загальній кількості 179 винищувачів F-35. Того самого дня міністр оборони Італії Джампаоло Ді Паола оголосив про плани скоротити замовлення зі 131 до 90 F-35. За словами міністра загалом Італія витратила на програму F-35 €2,5 млрд[40][41].
Цей розділ потребує доповнення. |
Наприкінці вересня 2021 року компанія Локгід-Мартін повідомила, що вона виготовила та передала замовнику 700-й літак F-35[42]. А всього протягом 2021 року замовникам було передано 142 літаків F-35 різних модифікацій[43].
На F-35 використані багато технологічних рішень, відпрацьованих на F-22. Позначення серійних варіантів: F-35A (із стандартним злетом та приземленням), F-35B (з коротким злетом та вертикальною посадкою) і F-35C (зліт з палуби авіаносця за допомогою катапульти, а посадка на палубу — з використанням аерофінішера).
На літаку встановлена багатофункціональна РЛС з АФАР AN/APG-81[en], що ефективно діє як по повітряних, так і по наземних цілях.
Літаки F-35 здатні обмінюватись даними із використанням каналів Link-16 (з літаками 4-го покоління) та новими каналами MADL[en] (англ. Multifunction Advanced Data Link). Завдяки цьому літаки F-35 здатні обмінюватись даними з усіма сучасними та перспективними системами, що знаходяться на озброєнні країн-членів НАТО[48].
Широкосмуговий канал MADL працює в Ku-діапазоні, із застосуванням численних засобів з підвищення завадостійкості та захисту каналу: псевдовипадкова перебудова робочої частоти (ПВРЧ), спрямований радіосигнал тощо.
У 2017 році Eurofighter Typhoon Британських ВПС брав участь у демонстрації технологій обміну даними з F-35B через канал MADL. Дані випробування отримали назву Babel Fish III. Обмін даними відбувався шляхом трансляції повідомлень MADL у формат Link 16. Так F-35 без втрати малопомітності був здатен напряму передавати дані літаку попереднього покоління[49].
Окрім каналів обміну інформацією про бойову обстановку літаки F-35 мають систему англ. Autonomic Logistics Information System (ALIS), призначену для отримання, зберігання, оброблення інформації про бойову місію, стан літака та його вузлів. Вона покликана, серед іншого, спростити та пришвидшити процес підтримки літаків у робочому стані, автоматичної діагностики його вузлів тощо. Деякі країни-учасники проєкту вирішили створити підсистему Sovereign Data Management (SDM), яка б попереджувала витоки важливих даних через систему ALIS[50].
У 2018 році перевірили можливість передачі координат цілі з літака F-35B безпосередньо на пускову установку РСЗВ HIMARS. Так має істотно скоротитися проміжок між виявленням цілі та її знищенням. У цій схемі літак F-35B з його потужними сенсорами виступає в ролі розвідника[51].
Це шолом, який дозволить пілотам винищувачів майбутнього покоління «бачити через кабіну» літака. Спорядження розроблено для винищувача-бомбардувальника F-35 і останнім часом тестується науково-дослідним відділом Міністерства оборони Великої Британії у Вілтширі.
Замість звичайного дисплея на приладовій панелі синтезоване комп'ютером зображення буде подаватися прямо на візори пілота, надаючи також підказки, що необхідні для польоту, навігації та ведення бою. Принципово новою технологією стала реалізація можливості бачення в інфрачервоному діапазоні, тобто за допомогою шолома пілот зможе бачити навіть уночі. Шолом дозволяє автоматично перемикатися між відеорежимами. Фактично, літак зможе стати «прозорим» для пілота. Також шолом є своєрідним командним центром: високоточне цілевказування всієї бортової зброї зав'язано на рухи голови і очей льотчика.
Поки створений лише дослідний зразок. Розробкою моделі займаються британські компанії Vision Systems International і Helmet Integrated Systems Limited[52].
Ізраїльська компанія Elbit Systems спеціалізується в розробці та модернізації різних видів озброєнь і її американський партнер, компанія Rockwell Collins, будуть випускати пілотські шоломи для винищувачів F-35C. Шоломи будуть додані в стандартну комплектацію літаків з 2016 року[53].
F-35A і F-35C оснащуються двигуном Pratt & Whitney F135[en], який є подальшим розвитком двигуна F119, встановленого на F-22. Двигун для F-35B розроблено за участю Rolls-Royce Defence.
За твердженням виробника, завдяки даному двигуну та конструкції планера, повністю озброєний F-35A із заповненими паливними баками, здатний виконувати маневри з перевантаженням в 9 g[54].
Згідно формально заявленим характеристикам, F-35 не має можливості крейсерського польоту на надзвукових швидкостях без використання форсажу. Однак, за твердженням віцепрезидента Lockheed Martin Стівена О'Браєна (анг. — Stephen O'Bryan), винищувач здатен здійснювати політ зі швидкістю, що відповідає M=1,2 (тобто в 1,2 раза перевищує швидкість звуку), впродовж ~ 240 км без включення форсажної камери[54].
Крила для F-35 Lightning II вироблятимуться в Ізраїлі на заводах IAI (Israel Aerospace Industry). Контракт з компанією Lockheed Martin Corporation буде підписаний на 10-15 років. Сума контракту — 2,5 мільярда доларів. IAI розпочала організацію конвеєра для збирання крил F-35[55]. До 2016 року на частку ізраїльських виробників припадатиме третина від загального числа вироблених у світі крил для F-35. Йдеться приблизно про вісімсот одиниць на рік[56].
Варіант винищувача з коротким злетом та вертикальним приземленням (ЛВП) F-35B, призначений для базування на авіаносних кораблях, не оснащених катапультами (легких авіаносцях, великих десантних кораблях), здатен виконувати і вертикальний зліт[57].
Для цього сопло двигуна F-35B повертається вниз на 95 °, а за кабіною пілота вертикально встановлений та пов'язаний з головним двигуном жорсткою передачею вентилятор створює підйомну тягу. В крейсерському польоті підйомний вентилятор зупиняється і закривається стулками. Управління з рискання під час зависання забезпечують додаткові сопла двигуна, здатні відхилятися вліво та вправо. Для управління по крену в кожній консолі крила є додаткові сопла, що живляться від основного двигуна. Тангаж змінюється різнотягом[уточнити переклад] підйомного вентилятора та двигуна.
Положення літака під час зависання повністю контролюється бортовим комп'ютером. Це дозволяє значно спростити управління літаком порівняно з аналогами. Крім того, в аварійній ситуації комп'ютер здатен ухвалити рішення про катапультування набагато раніше людини.
Вертикальна тяга дозволяє F-35B при малому бойовому навантаженні та неповних паливних баках вертикально злітати та сідати. При більшому навантаженні вертикальної тяги для злету недостатньо і зліт здійснюється з невеликим пробігом (т. зв. укорочений зліт). Так само може здійснюватися і посадка. На практиці, через витрату палива в польоті злітна маса літака виявляється значно більше посадкової. Тому, зазвичай, зліт виконується укороченим, а посадка вертикально. Зважаючи на це, літаки подібні F-35B, називають в англомовній літературі Short Take-Off and Vertical Landing (STOVL) aircraft — літак з коротким злетом та вертикальним приземленням. Однак, в українській мові скорочення «ЛКВВП» не використовується, а близьке Літак укороченого злету та приземлення позначає легкі, переважно сільськогосподарські та пасажирські, літаки, призначені для експлуатації з непідготовлених майданчиків. Як наслідок, F-35B в україномовних статтях часто називають ЛВВП.
Особливостями F-35C, порівняно з варіантами F-35A (зі стандартним злетом та посадкою) і F-35B (з коротким злетом та вертикальною посадкою), є те, що зліт винищувача здійснюється за допомогою катапульти, а посадка на палубу авіаносця — з використанням аерофінішера.
У зв'язку з підвищеними навантаженнями, внутрішня конструкція F-35C зміцнена. Хвостова частина літака містить елементи, виготовлені з титану.
Перший політ літака F-35C відбувся 2009 року. У порівнянні з іншими варіантами, F-35C має на 30 % більшу площу крила, збільшену площу хвостового оперення та поверхонь управління, оснащений кінцевими елеронами для забезпечення високої керованості при малих швидкостях посадки на палубу авіаносця.
3 листопада 2014 року під час програми випробувань один з дослідних зразків F-35C вперше здійснив посадку на палубу авіаносця CVN 68 Nimitz. Посадку з повноцінним зачепленням за аерофінішер авіаносця здійснив третій прототип F-35C (борт CF-3), за ним на палубу Nimitz сів п'ятий льотний прототип F-35C (борт CF-5).
Літак створюється в трьох основних варіантах:
Всі варіанти уніфіковані на 70-90 %. Крім того, на F-35 використано багато технологічних рішень, що відпрацьовані на F-22.
F-35 має широку номенклатуру озброєнь. Серед них ракети класу повітря-повітря AIM-9 Sidewinder, AIM-132 ASRAAM і AIM-120 AMRAAM, а також крилаті ракети Storm Shadow і AGM-158 JASSM. Входять до номенклатури і кореговані бомби JDAM вагою до 910 кг, кластерні бомби WCMD, керовані авіаційні бомби AGM-154 Joint Standoff Weapon і протитанкові ракети Brimstone[66].
На додаток до базових вимог, Норвегія та Австралія фінансують роботи з пристосування до F-35 перспективної протикорабельної ракети Naval Strike Missile (NSM), яка отримає назву Joint Strike Missile (JSM)[67]. За твердженням виробника, F-35 зможе запускати ракети та кореговані бомби з внутрішніх відсіків на максимальних надзвукових швидкостях[68].
Велика Британія планує розширить можливості своїх винищувачів п’ятого покоління F-35B завдяки інтеграції авіаційних ракет "повітря-повітря” Meteor і високоточними боєприпасами SPEAR 3 «до кінця десятиліття»[69]. Впровадження двох нових ракет на F-35 ведеться вже тривалий час. У 2019 році Lockheed Martin отримала початкове фінансування для початку інтеграції.
До 2017 року (або пізніше, в разі виникнення затримок у розвитку програми), при досягненні рівня розвитку ПЗ і БРЕО block 4, F-35 планується озброїти тактичною ядерною бомбою B61. Літак матиме можливість нести два боєприпаси потужністю від 0,3 до 340 кт в тротиловому еквіваленті на внутрішній підвісці. Спочатку ця вимога була пред'явлена лише до F-35A, чітких відомостей про інші модифікації з цього питання немає. F-35A замінить як основний носій тактичної ядерної зброї НАТО винищувач F-16[70][71].
На початку березня 2024 року, за повідомленням представника Об'єднаного програмного офісу F-35, ударний американський винищувач F-35A офіційно сертифікований для перевезення термоядерної гравітаційної бомби B61-12[61].
Спеціально для винищувача-бомбардувальника F-35 фірмою General Dynamics створена авіаційна чотириствольна гармата GAU-22/A калібру 25 мм. Дана модифікація отримана шляхом глибокої модернізації гармати GAU-12, що використовується на літаках AV-8 Harrier II. Найбільша відмінність — зменшення кількості стволів з п'яти до чотирьох, що дозволило значно зменшити масу — приблизно на 20 кг, зменшити об'єм, займаний зброєю на 20 % і підвищити точність[58][59][60]
На модифікації F-35A гармата буде встановлена всередині літака, над і трохи позаду лівого повітрозабірника, боєкомплект складе 180 снарядів.
Для модифікацій F-35B і F-35C розроблено підвісний контейнер з боєкомплектом 220 снарядів, що кріпиться під фюзеляжем, в задній частині. Незважаючи на те, що при створенні контейнера використовувалися технології зниженої помітності, очевидно, що використовуватися він буде, як зброя на зовнішній підвісці, переважно, коли ППО противника буде знищена та лише в тих місіях, де гармата буде корисна (наприклад, безпосередня підтримка військ).
Характеристики авіагармати GAU-22/A:
Маса без снарядів (гармати/вбудованої системи/підвісного контейнера), кг | 104,3/189/334 |
Скорострільність, постр./хв | 3000-3300 |
Початкова швидкість снаряда (HEI/API), м/с | 1085/1036 |
Маса снаряда (HEI/API), грам | 184/215 |
Станом на червень 2012 року експлуатується 36 літаків[72]: 18 модифікації F-35A, 14 F-35B і 3 F-35C, в наступних випробних і тренувальних центрах (серійні літаки виділені жирним шрифтом) [73] [74] [75] [76] [77] [78] [79]:
На початку серпня 2016 року Військово-повітряні сили США оголосили, що перша ескадрилья винищувачів F-35As готова до виконання бойових завдань[80].
У січні 2012 року у відкритому доступі, на вебресурсі f-16.net [Архівовано 17 травня 2008 у Wayback Machine.], з'явилися подробиці доповіді міністерства оборони США від листопада 2011 року, згідно з якою причиною невдачі всіх восьми посадок третього прототипу F-35C на імітатор палуби авіаносця на базі авіації ВМС США Лейкгерст під час перших випробувань в серпні 2011 року (в жодному з восьми випадків гак F-35C не зміг зачепити троси аерофінішера) є серйозні конструктивні прорахунки, а саме — мала відстань між точкою дотику гака і основними стійками шасі. Під час пізніших випробувань було здійснено не менше 3 вдалих зачепів (3 на початок листопада 2011)[81], проте очевидно, що без внесення серйозних змін у конструкцію, літак не здатен до надійної посадки на авіаносець. Як найбільш вірогідне рішення, на цей момент, обговорюється використання подовженого телескопічного гака, але в такому випадку технологічно важко буде забезпечити необхідну міцність[82][83].
Коментарі представників корпорації Lockheed Martin з цього питання були опубліковані 17 січня на новинному ресурсі Defense News [Архівовано 22 лютого 2011 у wayback.archive-it.org]. Керівник програми, Том Бербедж підтвердив серйозні труднощі, що виникли під час випробувань 2011 року, але категорично відкинув заяви, що «F-35C ніколи не зможе сісти на авіаносець», заявивши, що це «очевидно не відповідає дійсності». За його словами, проблема виникла через серйозні вимоги щодо зниження помітності в радіолокаційному діапазоні — гальмівний гак був навмисно спроєктований компактним, щоб повністю забиратися в свій відсік, який не повинен сильно виділятися в хвостовій частині літака. Бербедж заявив, що в конструкцію гака вже вносяться необхідні зміни і нова система повинна буде готова до установки на літаки та випробувань у другому кварталі 2012 року, окремо відзначивши, що дані зміни не лише не потребують серйозної зміни конструкції F-35C в цілому (про неминучість яких говорилося в статті на ресурсі f-16.net [Архівовано 17 травня 2008 у Wayback Machine.]), але і не торкнуться конструкції відсіку гальмівної системи[84][85].
3 жовтня 2011 F-35B (б/н BF-2) під керуванням підполковника Корпуса Морської піхоти Фреда Шенка вперше здійснив посадку на розташований у морі універсальний десантний корабель USS Wasp[86][87].
Того ж дня було виконано кілька злетів та посадок на палубу, а в цілому за перші два дні — 6 злетів та посадок, не рахуючи ще однієї посадки при прибутті на корабель[88].
Другий літак, б/н BF-4, приєднався до випробувань 6 жовтня[89].
21 жовтня 2011 перший з трьох запланованих раундів морських випробувань модифікації F-35B був успішно завершений. В цілому було здійснено 72 злетів і посадок на корабель. Наступного разу F-35B повинен повернутися на палубу 2013 року, під час серії випробувань DT-2[90].
29 вересня 2018 року вперше відбулось приземлення та злети літаків F-35B з палуби авіаносця HMS Queen Elizabeth (R08). У перший день випробувань взяло участь два літака пілотованих британськими пілотами[91][92].
Оціночна довгострокова вартість експлуатації 2443 літаків F-35, за даними аналітичної групи при Міністерстві Оборони США, переданих до Конгресу 15 квітня 2011, протягом 30 років при нальоті в 8000 годин на кожний літак, з урахуванням інфляції, може перевищити 1 трильйон доларів (раніше, 2009 року вона оцінювалася в 915 млрд доларів США). Година польоту F-35 обійдеться в 30,7 тисячі доларів[93][94], що можна порівняти з аналогічним показником винищувача четвертого покоління F-15[95].
Вартість експлуатації F-35 вища, ніж у деяких старіших тактичних літаків ВПС США. У 2018 фінансовому році вартість години польоту для F-35A становила $44,000, яку знизили до $35,000 у 2019 році[96]. Для порівняння, у 2015 році вартість години польоту для A-10 становила $17,716; для F-15C — $41,921; і для F-16C — $22,514[97]. Lockheed Martin сподівається знизити її до $25,000 до 2025 року за допомогою логістики, заснованої на продуктивності, та інших заходів[98].
22 травня 2018 року командувач повітряними силами Ізраїлю генерал-майор Амікам Норкін повідомив про те, що Ізраїль вже використовує наявні F-35I (літаки мають позначення Adir) для виконання бойових завдань. Жодних додаткових подробиць ним представлено не було. Імовірно, літаки могли бути використані для завдання ракетно-бомбових ударів по об'єктах в Сирії після того, як ізраїльський F-16I Sufa був збитий ракетою комплексу С-200 сирійських ППО 10 лютого 2018 року[99][100].
27 вересня 2018 року вперше в бойових умовах F-35 застосували ВПС США. Цього дня літаки F-35B, що піднялися з палуби універсального десантного корабля типу «Восп» ВМС США USS Essex, який перебував у Перській затоці, завдали бомбового удару по позиціях бойовиків Талібану в афганській провінції Кандагар[101][102][103].
Точна кількість літаків, що брали участь в ударі офіційно повідомлена не була. Однак, відомо, що пара F-35B перед поверненням на палубу авіаносця зробили посадку на авіабазі Кандагар (англ. Kandahar Air Field, KAF)[104].
На поширених фотографіях приготувань до першого бойового вильоту було видно бомби GBU-32 1000-lb JDAM (англ. Joint Direct Attack Munitions) прикріплені під відсіком для зброї[105]. А на одному з пари літаків, що приземлились на авіабазі Кандагар, було видно автоматичну гармату у зовнішньому підвісному модулі[104].
На обидва літаки було встановлено спеціальні радарні рефлектори — лінзи Люнеберга, які збільшують ЕПР та спотворюють радіолокаторну сигнатуру літака[104].
6 березня 2022 року Армія оборони Ізраїлю заявила, що 15 березня 2021 року F-35I збили два іранські безпілотники, які несли зброю до Сектора Гази[106]. Це було перше бойове збиття та перехоплення, здійснене F-35. Вони також використовувалися у війні між Ізраїлем і ХАМАС[107][108][109] .
В жовтні 2023 року під час війни між Ізраїлем та ХАМАСом ізраїльський F-35I вперше перехопив та знищив крилату ракету запущену Хуситами з території Ємену. Імовірно, крилата ракета була знищена ракетою AIM-9X Sidewinder[110].
Джерела[3][111][112][113][114][115][116][117][118]
F-135, виготовлений на базі F-119 для F-22. 3-ступінчастий КНТ з лопатками виконаний суцільнолитим способом, 6-ступінчастий КВТ, камера згоряння запозичені у F-119, температура перед турбіною становить 1654 °C, це досягнуто завдяки системам охолодження та сплавам з кобальту, турбіна високого тиску одноступенева, розроблена на базі F-119, з подвоєним охолодженням, частота обертання 15 000 обертів за хвилину, турбіна низького тиску 2-ступінчаста, далі форсажна камера з радар-блокерами.
Двигун має безфорсажну тягу 13 000 кгс, на форсажі 19 500 кгс, ресурс різних деталей становить від 1500 до 4000 годин.
Габарити:
27 жовтня 2016 року через коротке замикання на борту F-35B Морської піхоти США сталась пожежа. Пілоту вдалось посадити літак, але в червні 2018 року було ухвалене рішення не відновлювати літак через те, що витрати не виправдовують себе. Таким чином, цей літак став першим втраченим F-35 корпусом морської піхоти США. Офіційно про втрату повідомлено не було, оскільки залишилось не вирішеним питання про подальшу долю літака: передачу до музею чи до навчального центру[129].
22 серпня 2018 року на борту F-35A Lightning II зі складу 58-ї винищувальної ескадрильї сталась аварія під час польоту. Пілот вирішив терміново здійснити аварійну посадку. Приземлення на авіабазі Еглін відбулось нормально, але вже після зупинки літака передня стійка шасі зламалась та літак впав на носову частину. Пілот не постраждав[130].
На початку вересня 2018 року під час відпрацювання дозаправлення в повітрі над Атлантичним океаном стався інцидент. Літак F-35C ВМС США, який дозаправлявся, зазнав ушкоджень категорії «А», а F/A-18F Super Hornet, який служив повітряним танкером — категорії «C». Обидва літака належали до авіакрила авіаносця USS Abraham Lincoln (CVN-72) та змогли повернутись на палубу. Уривки від паливного шлангу потрапили до двигуна F-35C, де і пошкодили його[131].
29 вересня 2018 року у штаті Південна Кароліна (США) зазнав аварії винищувач F-35B корпусу морської піхоти США. Літак впав на безлюдний острів неподалік військової бази Beaufort, де знаходиться 501-а навчальна ескадрилья на озброєнні якої знаходиться 20 літаків F-35B. Пілот катапультувався, жертв та руйнувань унаслідок цього інциденту немає[91][132].
Розслідування показало, що причиною аварії стала несправність трубки в системі двигуна. В США та Ізраїлі були припинені польоти F-35 до перевірки та усунення несправності[133].
29 вересня 2020 року в США під час дозаправлення у повітрі сталась аварія винищувача F-35B ВМС США та літака-заправника KC-130J. У результаті зіткнення винищувач F-35B впав, льотчику вдалось катапультуватися, його було доправлено до лікувального закладу. Літак-дозаправник KC-130J здійснив екстрену посадку та викотився за межі посадкової смуги[134].
12 березня 2021 року, під час навчального польоту з відпрацюванням повітряної підтримки вночі, стався інцидент з F-35B зі складу випробувальної ескадрильї на полігоні Юма (штат Аризона) — одразу після виходу зі ствола гармати GAU-22 встановленої у підвісний контейнер вибухнув 25-мм снаряд PGU-32/U Semi-Armor Piercing High Explosive Incendiary-Tracer (SAPHEI-T). Літак зміг здійснити приземлення, минулось без поранених чи постраждалих. Літак отримав ушкодження класу А, тобто ремонт може коштувати не менше 2,5 млн доларів США або ж є ризик втрати борта[135].
17 листопада 2021 року о 10:00 за Ґрінвічем британський винищувач F-35 впав у море під час планової операції в Середземному морі над міжнародними водами. Пілот катапультувався і благополучно повернувся на авіаносець Королівського флоту HMS Queen Elizabeth. На авіаносці було розміщено вісім винищувачів F-35 Великої Британії та 12 морської піхоти США. [136] [137].
24 січня 2022 року літак F-35C зі складу 147-ї винищувально-бомбардувальної ескадрильї VFA-147 авіації ВМС США зазнав удару під час приземлення на борт американського атомного авіаносця CVN-70 і впав за борт у Південно-Китайському морі, поранивши семеро членів екіпажу. Пілот катапультувався і його підняли з води гелікоптером. 2 березня 2022 року літак було піднято з глибини приблизно 3 780 м (12 400 футів) за допомогою дистанційно керованого транспортного засобу (ROV)[138][139].
20 жовтня 2022 року о 03:15 EET (18:15 — за місцевим часом) на авіабазі Гілл у штаті Юті розбився американський винищувач F-35A Lightning II[140]. Літак належав 388-му винищувальному крилу, представники якого підтвердили аварію, що сталася на краю злітно-посадкової смуги; льотчик зміг катапультуватися[141][142].
15 грудня 2022 року, близько 10:15, на авіабазі «Форт-Верт» (Техас) ВМС США під час приземлення літак впав на ЗПС з невеликої висоти, пілот катапультувався. Літак, який ще не був переданий військовим, відпрацьовував вертикальний зліт і посадку поруч із заводом компанії Lockheed Martin[143].
17 вересня 2023 року F-35B зазнав аварії після того, як пілот катапультувався зі свого літака над Північним Чарлстоном, Південна Кароліна, через інцидент під час тренувального польоту з MCAS Beaufort. Хоча пілот не постраждав, винищувач не могли знайти приблизно 30 годин[144][145]. Уламки літака були знайдені ввечері 18 вересня 2023 року[145].
28 травня 2024 року о 13:48 експериментальний F-35B[146] зазнав аварії невдовзі після зльоту з авіабази Кіртленд у Нью-Мексико. Пілот катапультувався і, за повідомленнями, зазнав травм[147][148].
Уряд Австралії ухвалив рішення схвалити придбання першої партії з 14 винищувачів F-35 Lightnings II у листопаді 2009 року. Вони замінять літаки F/A-18A/B Hornet, які планується зняти з озброєння до 2022 року[152].
Туреччина: 17 червня 2019 року адміністрація Президента США повідомила про припинення участі Туреччини в програмі F-35, і що Туреччина не отримає цих літаків. Навчання турецьких пілотів було припинено ще в червні. Останньою краплею стало отримання Туреччиною російських ЗРК С-400 «Тріумф»[187].
Серед названих проблем, наявність новітніх ЗРК з потужними радарами та доступ російської обслуги протягом 5 років до них створює загрозу розкриття параметрів літака та зведення нанівець його «малопомітності»[224].
При цьому, турецькі підприємства виготовляли близько 900 деталей за цією програмою, а пошук альтернативи коштуватиме Сполученим Штатам до $500–600 млн, та не матиме істотного впливу на перебіг програми[225].
21 липня 2020 року було ухвалено рішення, що Повітряні Сили США придбають вісім літаків F-35A, які були побудовані компанією Lockheed Martin для Туреччини[226]. Перед передачею винищувачів корпорація Lockheed Martin модифікує літаки до стандарту, за яким вони постачаються Повітряним Силам США. Крім того, в рамках цього оновлення контракту ВПС США закупили ще шість додаткових винищувачів F-35А. Загальна вартість додаткового контракту на суму 862 млн доларів, за рахунок бюджету на 2020 фінансовий рік.
F-35C фігурує в грі Crysis для того щоб скинути атомну бомбу, після того, як інопланетяни заморозили весь острів.
Згідно з дослідженням аналітичного центру Air Power Australia[en], опублікованим у лютому 2009 р., F-35 не здатний протистояти російським ППО,[232] хоча згідно з тим же джерелом російські літаки в порівняні з американськими засобами ППО виглядають на порядки гірше і не є абсолютно ніякою загрозою.
Станом на 2019 рік в США було дві жінки морські пілоти (пілотування моделей F-35C and F-35B):[233] Катрін Старк (Catherine Stark) та Аннеліз Сац (Anneliese Satz).
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.