Формула-1
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
«Формула-1» (повна назва: «Чемпіонат світу ФІА» — англ. FIA Formula One World Championship) — чемпіонат світу з кільцевих автоперегонів на автомобілях з відкритими колесами, який відбувається під егідою Міжнародної автомобільної федерації (FIA)[1]. Перш за все «формула» — це термін, який визначає набір правил, які обов'язкові до виконання всіма учасниками перегонів.
FIA Formula One World Championship | |
---|---|
Організатори | |
Компанія або організація | ФІА |
Власник або Керівник | компанія Liberty Media (з січня 2017) |
Загальні характеристики | |
Категорія | Одномісні автомобілі з відкритими колесами |
Країна, регіон | Міжнародні |
Перший сезон | 1950 |
Кількість учасників | |
Пілотів | 20 |
Команд | 10 |
Актуальні чемпіони | |
Пілоти | Макс Ферстаппен |
Команди | Red Bull Racing |
Офіційні постачальники | |
Шини | Pirelli |
Двигуни | RBPT · Ferrari · Mercedes · Renault |
Вебсайт | www.formula1.com |
Поточний чемпіонат |
Чемпіонат світу у класі «Формула-1» відбувається щороку і складається з Гран-прі, або етапів, які проводяться на спеціально побудованих трасах або підготовлених вулицях міста. Наприкінці сезону, за підсумками всіх гонок визначається переможець чемпіонату. У «Формулі-1» змагаються як окремі пілоти, так і команди. Пілот-переможець отримує титул чемпіона світу, а команда-переможець отримує Кубок конструкторів.
Результати кожної траси оцінюються за допомогою системи балів для визначення двох щорічних чемпіонатів світу, один для водіїв F1 і один для конструкторів F1. Автогонщики, конструктори команди, спортивні чиновники, організатори та схеми повинні бути володарями дійсних Супер Ліцензії, найвищого класу гоночних ліцензії, виданої FIA.
Команди учасники змагань «Формули-1» використовують гоночні автомобілі («боліди») власного виробництва. Тому для кожної команди вкрай важливо мати не лише швидкого і стабільного пілота та гарну стратегію, але й надзвичайно сильний конструкторський відділ. Наразі боліди «Формули-1» розвивають швидкість до 360 км/год (хоча в останні роки FIA намагалась зменшити швидкість, впроваджуючи нові технічні правила), та здатні витримувати у поворотах перевантаження до 5 g. Кількість обертів двигуна обмежена до 15 000 об/хв[2]., проте слід зазначити, що за всі роки свого існування «Формула-1» постійно змінювалася. Історично основним центром розвитку «Формули-1» є Європа. Більшість баз та дослідницьких центрів команд розташовано в цій частині світу. Однак, сфера спорту значно розширилася в останні роки і дедалі більше число Гран-прі проводяться в інших частинах світу.
Оскільки кожна команда будує болід самостійно, то завдяки дуже високій конкуренції в перегонах «Формула-1» постійно народжуються оригінальні конструкторські ідеї та рішення, які призводять до швидкого прогресу як самих болідів, так і звичайних дорожніх авто. Найвідомішим прикладом впровадження у серійному виробництві технології, розробленої для «Формули-1», є антипробуксувальна система. Вперше цю систему було використано у 1990 році командою «Феррарі». Після заборони її в «Формулі-1» у 1994 році, автовиробники почали впроваджувати систему на серійних автомобілях.
«Формула-1» має глобальну телевізійну аудиторію близько 527 млн глядачів[3], що робить цей спорт найпопулярнішим міжнародним змаганням у світі. Власником всіх телевізійних прав на показ змагання є компанія Formula One Group[4]. Щорічними витрати у Формулі 1 оцінюються у мільярди доларів США, а економічний ефект від проведення змагань є значним. Вартість проектування та будівництва проміжного рівня автомобілів складає близько $ 120 млн. Крім того, фінансові та політичні баталії у цьому спорті широко висвітлюються у ЗМІ. Однак, з 2000 року, у зв'язку з безперервним зростанням витрат, декілька команд, у тому числі команди виробників автомобілів збанкрутували або були викуплені іншими компаніями.