DSCH (мотив)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
DSCH — це музичний мотив, яким композитор Дмитро Шостакович кодував власне ім’я. Це музична криптограма на манер B-A_C_H, що складається з нот D, E flat, C, H (в класичній нотації), що відповідає ініціалам композитора в німецькій транслітерації: D. Sch. ( D mitri Sch ostakowitsch).
Мотив зустрічається у таких творах:
До того, як Шостакович використав мотив, його використав Моцарт в тактах 16 та 18 свого струнного квартету №. 19 до мажор, К. 465 у першій партії скрипки.
Мотив використовується у кількох творах, що були присвячені Шостаковичу, зокрема, Прелюдії Шнітке на згадку про Дмитра Шостаковича та 9-й струнному квартеті Цинцадзе, і творах Едісона Денисова: 1969 DSCH для кларнета, тромбону, віолончелі та фортепіано та соната для саксофона 1970 року.
Сучасний італійський композитор Лоренцо Ферреро використавDEsCH у композиції для гобоя, фагота, фортепіано та оркестру, написаній у 2006 році на честь 100-річчя від дня народження Шостаковича, та в Op.111 - Bagatella su Beethoven (2009), що поєднує в собі теми з фортепіанної сонати No 32 до-мінор, соч. 111 Людвіга ван Бетховена з музичною монограмою Шостаковича.
Монограма є основою назви журналу DSCH Journal [Архівовано 13 лютого 2021 у Wayback Machine.], в якому публікуються дослідження творчості Шостаковича та Видавництво DSCH [Архівовано 4 червня 2020 у Wayback Machine.], яке видало 150-томні « Нові зібрані твори» Дмитра Шостаковича у 2005 році, 25% з яких містили раніше не опубліковані твори.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
