Loading AI tools
український актор і режисер З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Юра́ Гнат Петро́вич (27 грудня 1887 (8 січня 1888), Федвар, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія — 18 січня 1966, Київ, Українська РСР, СРСР) — український театральний режисер, актор театру і кіно. Народний артист УРСР, народний артист СРСР (1940)[1]. Лауреат двох Сталінських премій другого ступеня (1949, 1951). Депутат Верховної Ради УРСР 1–5 скликань (1938—1963).
Гнат Петрович Юра | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 27 грудня 1887 (8 січня 1888) Федвар, Олександрійський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія | |||
Помер | 18 січня 1966 (78 років) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
Поховання | Байкове кладовище | |||
Країна | Російська імперія УНР Українська Держава Українська РСР СРСР | |||
Діяльність | театральний режисер, актор театру і кіно | |||
Alma mater | Єлисаветградське земське реальне училище | |||
Відомі учні | Величко Юрій Олексійович і Іванчо Іван Михайлович | |||
Заклад | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
Роки активності | з 1936 | |||
Партія | КПРС | |||
Батько | Петро Мусійович | |||
Мати | Меланія Григорівна | |||
У шлюбі з | Ольга Рубчаківна | |||
Діти | син Юрій (нар. 1924) | |||
Автограф | ||||
Нагороди | ||||
Премії | ||||
Звання | ||||
IMDb | ID 0950998 | |||
|
Народився 27 грудня 1887 (8 січня 1888) року в селі Федвар (тепер село Підлісне Олександрівського району Кіровоградської області).
З 1907 на професійній сцені в трупі С. Максимовича, де зустрів свого творчого побратима та товариша Семена Семдора.[2] Далі Юра грав у театрі товариства «Руської Бесіди» у Львові (1913—1914), у Молодому театрі (1917) і в Театрі ім. Т. Шевченка в Києві (1919). Від 1920 в Театрі імені Івана Франка, створеному під опікою УГА у Вінниці, перенесеному 1923 до Харкова, а з 1926 до Києва.
У цьому театрі Гнат Юра працював до 1961 року як мистецький керівник і режисер, підготувавши близько 100 вистав. За першого періоду Гнат Юра переважно імітував репертуар Молодого театру й спирався на драми Володимира Винниченка та модерні західно-європейські п'єси. Від 1929 перейшов на радянсько-український (І. Микитенко, О. Корнійчук) та російський репертуар. З світової класичної спадщини поставив «Дон Карлоса» Йоганна-Фрідріха Шиллера (1936).
У 1934 році у журналі «За марксо-ленінську критику» (№ 12, 1934 рік) опублікована стаття Гната Юри «Націоналістична естетика Леся Курбаса»
«Націоналізм і фашизм — ось той прапор, під яким Курбас, об'єднавшись з цілою групою українських націоналістів, зокрема з ділянки літератури, починає виступати», — пише Г. Юра у статті, яка через кілька років була пред'явлена табірному начальству на Медвежій горі Олексієм Алєєксєєвим, що стало причиною для заборони вистави, яку Лесь Курбас готував в ув'язненні і його заслання на Соловки[3]".
У розмові з Лесем Танюком Гнат Юра відмовляється від авторства статті, втім, пояснення на диктофон давати відмовляється, обіцяючи виступити з публічною заявою. Така заява так і не з'явилася.
Член ВКП(б) з 1938 року.
Викладав з перервами в Київському театральному інституті (1938—1961).
Помер 18 січня 1966 року. Похований в Києві, на Байковому кладовищі (1 ділянка). Поруч з ним поховані його дружина, акторка Ольга Рубчаківна, і єдиний син, Юрій Юра (1924—2021).
Як актор залишився найкращим у побутових ролях:
В побутовому плані також виступав у ролях:
Цей розділ потребує доповнення. |
У Святошинському районі міста Києва вулиця Гната Юри примикає до проспекту Леся Курбаса.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.