Мартин Боруля (фільм, 1953)

«Мартин Боруля» — український радянський фільм-спектакль Київського державного українського драматичного театру ім. І. Франка за однойменною п'єсою Івана Карпенка-Карого, знятий у 1953 році на Київській кіностудії художніх фільмів. Режисер спектаклю — Гнат Юра, режисер фільму — Олексій Швачко.^[1]

Мартин Боруля
Жанр	Комедія
Режисери	Олексій Швачко, Гнат Юра
На основі	п'єса Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля»
Оператори	Сергій Ревенко, Григорій Алєксандров
Монтаж	Ольга Кізимовська
Художник	Михайло Солоха
Звукорежисер	Рива Бісновата
Кінокомпанія	Київська кіностудія художніх фільмів
Тривалість	94 хвилини
Мова	українська
Країна	УРСР
Рік	1953
Дата виходу	12 червня 1953
IMDb	ID 5847326

Головний герой фільму — чиншовик Мартин Боруля вирішив стати дворянином через сварку з паном Красовським. Своє і своїх дітей життя він заздалегідь влаштовує по-панськи, не знаючи, скільки клопоту принесе йому ця затія.

Сюжет

Шляхтич Мартин Боруля показує своєму повіреному Трандалеєву документ, який засвідчує право Борулі на отримання дворянства. Шляхтич мріє, що ставши дворянином, виграє суд проти поміщика Красовського, в якого він орендує землю. Справа в тому, що Красовський назвав Борулю «бидлом», якого це неабияк образило. Трандалеєв тим часом також є повіреним Красовського, щоб у будь-якому разі отримати гроші за свої послуги.

Впевнений, що дворянство буде отримане, Мартин повчає дочку Марисю не говорити більше «по-мужичому», називати його «папінька». Марися зустрічається з Миколою, та батько хоче видати її за чиновника Націєвського. Брат Марисі, Степан, хвалиться перед Миколою своєю «умственною роботою» в земському суді, на що Микола відповідає він «краще б рови копав».

Пізніше Гервасій, батько Миколи, приходить до Мартина, щоб обговорити одруження Миколи з Марисею. Мартин проти — він бажає видавати дочку лише за дворянина. Несподівано приїжджає наймит Омелько, посланий раніше з Трандалеєвим владнати справу з документами. Він повідомляє, що за документи на дворянство треба дати хабар. Мартин обурений, але погоджується.

Наступного ранку Омелько повертається ні з чим: він напився і його обікрали. Далі надходить новина, що Красовський вимагає виселити Мартина з орендованої землі. Мартин попри все мріє, що дворянство вирішить його проблеми і тоді він помститься всім кривдникам. Дочці він наказує сидіти й нічого не робити, як належить панам.

Мартин запрошує Націєвського з наміром видати за нього Марисю. Націєвський відповідає на відмову Марисі, що спершу їм належить одружитися, а потім думати про кохання, співає їй серенаду російською мовою. Але потім, підслухавши розмову Мартина та його дружини Палажки, Націєвський вирішує, що його обманули і Марися вже має дитину. Тому він іде в шинок. Омелько потім розповідає про це Мартину, який вже готував весілля. Мартин після цього нездужає.

Степан повертається додому, він боїться зізнатися батькові, що його звільнено з роботи в суді. Гервасій радить йому не бути, як Мартин, і не шукати дворянства. Невдачі Мартина завершуються тим, що йому відмовляють у дворянстві, бо в документах його прізвище записане «Беруля». Розчарований, він піддається на вмовляння Гервасія спалити документи. Він погоджується, щоб Марися вийшла за Миколу.

У ролях

• Гнат Юра — Мартин Боруля, чиншовик
• Варвара Чайка — Палажка, дружина Мартина
• Ольга Кусенко — Марися, дочка Мартина та Палажки
• Сергій Олексієнко — Степан, син Мартина та Палажки
• Мар'ян Крушельницький — Омелько, наймит Борулі
• Семен Лихогоденко — Трохим, наймит Борулі
• Григорій Тесля — Гервасій Гуляницький, чиншовик
• Василь Дашенко — Микола, син Гервасія
• Дмитро Мілютенко — Протасій Пеньонжка, чиншовик
• Микола Світенко — Матвій Дульський, чиншовик
• Микола Яковченко — Трандалєв, повірений
• Олексій Омельчук — Націєвський, регістратор з ратуші

Примітки

1. Мартын Боруля (1953), архів оригіналу за 1 жовтня 2021, процитовано 5 грудня 2020

Посилання

• Мартин Боруля на сайті KINO-КОЛО