Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Щерба Лев Володимирович | |
---|---|
біл. Леў Уладзіміравіч Шчэрба | |
Народився | 3 березня 1880 Ігумен, Мінська губернія, Російська імперія |
Помер | 26 грудня 1944 (64 роки) Москва, Росія |
Поховання | Ваганьковське кладовище |
Країна | Російська імперія |
Діяльність | мовознавець, письменник |
Alma mater | Імператорський Санкт-Петербурзький університет |
Галузь | Мовознавство |
Заклад | Санкт-Петербурзький державний університет |
Вчене звання | академік АН СРСР[d] |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] |
Науковий керівник | Бодуен де Куртене |
Вчителі | Бодуен де Куртене Іван Олександрович |
Відомі учні | Ожегов Сергій Іванович |
Аспіранти, докторанти | Sergey Bernshteynd Lev Zinderd Margarita Matusevichd Andrej Venediktovič Fedorovd |
Членство | Академія наук СРСР |
Відомий завдяки: | Ленінградська фонологічна школа |
Нагороди | |
Висловлювання у Вікіцитатах Щерба Лев Володимирович у Вікісховищі |
Ле́в Володи́мирович Ще́рба (біл. Леў Уладзіміравіч Шчэрба; 3 березня 1880, Ігумен, Мінська губернія — 26 грудня 1944, Москва) — білоруський та радянський мовознавець, доктор філологічних наук, професор Петроградського (тепер Санкт-Петербурзький) університету (з 1916), академік АН СРСР (з 1943), засновник ленінградської фонологічної школи, основоположник теорії лексикографії[1]. Найбільший внесок зробив у загальне мовознавство, фонологію, фонетику, лексикологію та лексикографію, а також серед його наукових інтересів були синтаксис та граматика.
Свою фонологічну теорію він виклав у працях «Російські голосні в кількісному і якісному відношенні» (1922) і «Фонетика французької мови» (1937). На відміну від Бодуена де Куртене фонему визначав не психологічно, а на основі фонетичних критеріїв як клас близьких за фізичними властивостями (фізичною подібністю) звуків, як звуковий тип, здатний диференціювати слова і їхні форми. Так, у російському слові вода [влда] звуки [л] і [а] розглядає як різновиди однієї фонеми /а/. Звуки кваліфікує як варіанти (відтінки) фонеми, тобто як те конкретне, в якому реалізується загальне (фонема).
У праці «Про частини мови в російській мові» (1928) Лев Володимирович викладає власне розуміння частин мови. Заперечує формальний підхід до визначення частин мови, якого дотримувалася Московська лінгвістична школа: частини мови виділяли за морфологічними ознаками. На його думку, частини мови — не морфологічні і не синтаксичні класи, їх не можна також виділяти лише на й основі семантичного критерію, а на його думку слід враховувати одразу всі три критерії: семантичний, морфологічний і синтаксичний. Уперше в мовознавстві Лев Щерба виокремлює як частину мови станівник (треба, важко, жаль, рад тощо).
Велику теоретичну цінність має стаття Щерби «Про троякий аспект мовних явищ і про експеримент у мовознавстві» (1931). Замість соссюрівської дихотомії «мова — мовлення» він запропонував трихотомію «мовленнєва діяльність — мовний матеріал — мовна система».
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.