Лексикологія

Лексиколо́гія (від грецьк. lexikos — словесний, словниковий і logos — учення) — розділ мовознавства, що вивчає лексику (словниковий склад мови), лексеми як визначальні структурно-семантичні одиниці мови, їх функціональні можливості, висвітлює процес формування словникового складу в соціально-історичному, національному контексті^[1].

Лексикологія тісно пов’язана з лексикографією, семантикою, семасіологією, етимологією, діалектологією, стилістикою, фразеологією, стосується літературної практики, яка також є об’єктом її вивчення^[1].

Розрізняють загальну, конкретну, історичну, зіставну й прикладну лексикологію^[2]:

• Загальна лексикологія встановлює загальні закономірності будови, функціонування й розвитку лексики.
• Конкретна лексикологія вивчає словниковий склад однієї мови.
• Історична лексикологія займається історією словникового складу, причинами й закономірностями його зміни.
• Зіставна лексикологія досліджує словниковий склад двох чи більше мов із метою виявлення структурно-семантичних подібностей і відмінностей між ними або з метою виведення спільних семантичних закономірностей.
• Прикладна лексикологія займається питаннями укладання словників, перекладу, лінгводидактики і культури мовлення.

Історія

Термін «лексикологія» обґрунтований у французькій енциклопедії Д. Дідро та Л. Д'Аламбера, що була написана між 1751 та 1772 роками^[1].

Лексикологія формувалася одночасно з етимологією, риторикою, поетикою, виокремилась як наука у XVII — на початку XVIII ст. Піднесення лексикології відбувалося на етапі домінування порівняльно-історичної школи в мовознавстві^[1].

Розділи лексикології

До лексикології в широкому значенні слова належать такі науки^[2]:

• власне лексикологія — наука про словниковий склад мови.
• семасіологія — наука про значення слів.
• ономасіологія — наука, яка вивчає процеси найменування.
• етимологія — наука, яка досліджує походження слів.
• фразеологія — наука про стійкі словосполучення.
• ономастика — наука про власні назви. Ономастика в свою чергу поділяється на розділи:
  • антропоніміка — наука про імена людей.
  • топоніміка — наука про назви географічних об'єктів.
    • гідроніміка — наука про назви водоймищ.
  • теоніміка — наука про назви божеств.
  • астроніміка — наука про назви астрономічних об'єктів.
  • зооніміка — наука про назви тварин (клички тварин).
• лексикографія — наука про укладання словників.

Див. також

• Лексика