Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Ту-14 (за кодифікацією НАТО: Bosun) — радянський реактивний бомбардувальник-торпедоносець.
Ту-14 | |
---|---|
Ту-14 | |
Призначення: | бомбардувальник-торпедоносець |
Перший політ: | 1947 |
Прийнятий на озброєння: | 1951 |
Знятий з озброєння: | 1959 |
Розробник: | КБ Туполєва |
Виробник: | Завод № 39 |
Всього збудовано: | 89 |
Екіпаж: | 3 особи |
Максимальна швидкість (МШ): | 845 км/год |
Бойовий радіус: | 1200 км |
Дальність польоту: | 2930 км |
Практична стеля: | 11300 м |
Довжина: | 21,95 м |
Висота: | 5,69 м |
Розмах крила: | 21,67 м |
Площа крила: | 67,36 м² |
Споряджений: | 20930 кг |
Двигуни: | ТРД ВК-1 |
Тяга (потужність): | 2×2700 |
Гарматне озброєння: | 4 гармати НР-23 |
Внутрішнє бомбове навантаження: | до 3000 кг |
Ту-14 у Вікісховищі |
Робота над створенням Ту-14 (початково, проєкт «73») була розпочата в ДКБ Туполєва в січні 1947 року.
До кінця грудня того ж року дослідний зразок вже виконав перший політ.
На цьому літаку вперше у світі було встановлено три турбореактивні двигуни — два основних (Nene-1) та один допоміжний (Dervent-V).
Двигуни були вироблені у Великій Британії фірмою «Роллс-Ройс». Трохи пізніше, радянська промисловість опанувала на основі згаданих англійських двигунів випуск аналогічних силових установок — РД-45 та РД-500.
Таким, чином, наступна дослідна модифікація Ту-14 (літак «78») комплектувалася вже радянськими двигунами. Результати державних випробувань цих модифікацій літака виявилися не дуже успішними й ДКБ Туполєва приступило до подальшої модернізації проєкту.
В ході робіт над Ту-14 було прийнято рішення про зняття третього допоміжного двигуна (на його місці була обладнана ще одна гермокабіна) і заміну основних двигунів новими — ВК-1, розробленими в КБ В. Я. Климова. До початку 1951 року завершилися державні випробування нової машини, які були, в цілому, успішними й літак був прийнятий на озброєння.
Цікаво, що розробка Ту-14 йшла в умовах жорсткої конкуренції з ДКБ Іллюшина, що спроєктував в той час на громадських засадах літак Іл-28, що перевершував Ту-14 за деякими своїми характеристиками. Підсумком цього, оброслого інтригами, протистояння стало прийняття на озброєння обох літаків. Втім, «сухопутна» авіація від нього відмовилася на користь Іл-28, і машина літала тільки у «моряків», як базовий торпедоносець і розвідник. Побудовано всього 89 серійних літаків на заводі № 39.
Експлуатувалися літаки Ту-14 аж до 1957 року, коли було прийнято рішення про переведення їх до резерву. Однак двигун ВК-1 виявився затребуваним ще не одне десятиліття, але вже для наземного використання. За допомогою ВК-1 аеродромні служби обдували смугу, застосовували для видалення льоду з ЗПС і рульових доріжок. У теперішній час цей авіадвигун ще можна зустріти в деяких аеропортах Росії.
Літак Ту-14Т має фюзеляж типу напівмонокок, з двома гермокабінами для екіпажа й устаткування. Крила — трапецієподібні, кесонної конструкції, оснащені чотирисекційними злітно-посадковими щитками. Шасі триточкові з відкидними назад по польоту колесами та додатковою хвостовою запобіжною опорою.
Для зменшення відстані посадкового пробігу літак обладнаний стрічковим гальмівним парашутом.
Двигун ВК-1 є подальшою модернізацією розробленого на основі англійських силових установок двигуна РД-45Ф. ВК-1 — перший радянський крупносерійним турбореактивний двигун, що випускався заводом «Салют». По конструкції ВК-1 являє собою одновальний турбореактивний двигун з одноступінчатим відцентровим двостороннім компресором, дев'ятьма індивідуальними трубчастими камерами згоряння й одноступінчатою турбіною.
Літак Ту-14 має розвинену і надзвичайно енергоємну протиобмерзальну систему, апаратуру для посадки за приладами, систему розпізнання, порівняно потужний для свого часу комплекс пілотажно-навігаційного обладнання.
Для аварійного покидання літака передбачені крісла екіпажа, що катапультуються. Причому льотчик катапультувався вгору, а штурман і стрілець-радист — вниз.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.