Loading AI tools
український футболіст З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Анато́лій Олекса́ндрович Тимощу́к (нар. 30 березня 1979, Луцьк) — український футболіст, півзахисник. З 2017 року — асистент головного тренера російського ФК «Зеніт». У складі санкт-петербурзького «Зеніта» чемпіон Росії, володар Суперкубка Росії, володар Кубка та Суперкубка УЄФА. У складі мюнхенської «Баварії» дворазовий чемпіон Німеччини, дворазовий володар кубка Німеччини та дворазовий володар Суперкубка Німеччини, переможець Ліги чемпіонів УЄФА.
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Анатолій Олександрович Тимощук | |||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 30 березня 1979[1][2][3] (45 років) | |||||||||||||||||||||||||||||
| Луцьк, Українська РСР, СРСР | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 181 см | |||||||||||||||||||||||||||||
| Вага | 70 кг | |||||||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Тимоха, Тімо, Т-44, Толік | |||||||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна | |||||||||||||||||||||||||||||
| Позиція | опорний півзахисник | |||||||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Тренерська діяльність** | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Сезони | Команда | Місце | ||||||||||||||||||||||||||||
| 2017– |  «Зеніт» |
асистент | ||||||||||||||||||||||||||||
| Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
Позбавлений державних нагород України[4] | |||||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||
|
** Тільки на посаді головного тренера. | ||||||||||||||||||||||||||||||
Неодноразово критикувався в Україні за те, що продовжував працювати в Росії після російської збройної агресії проти України 2014 року та повномасштабного військового вторгнення РФ до України у 2022 році. З 7 січня 2023 року перебуває під санкціями РНБО за антиукраїнську діяльність і позбавлений усіх нагород[4].
Вихованець дитячо-юнацької школи «Волині» (перший тренер — Володимир Байсарович) і Київського спортивного ліцею-інтернату.
У «Волині» починав грати на позиції нападника. Перший сезон у його кар'єрі 1995/1996. Зіграв 10 матчів у чемпіонаті, забивши 1 м'яч і одну кубкову гру. В наступному сезоні Анатолій був вже основним гравцем клубу. Зіграв 40 матчів. Зміг забити 6 м'ячів. Але у складі луцького клубу провів лише частину наступного сезону, перейшовши до донецького «Шахтаря».
Дебютував за клуб 1 квітня 1999 року в матчі проти «Югосталі». Відзначився двома голами.
В середині поля заграв вже в «Шахтарі», куди перейшов у 1997 році. У дебютному сезоні зіграв лише 9 матчів. Але забив 3 м'ячі. Поступово почав залучатися до основного складу. А з сезону 1998/1999 грав у Єврокубках.
У донецькому клубі став капітаном команди і справжнім улюбленцем футбольних фанів. Коли визначали символічну збірну «Шахтаря» за всі 70 років (1936—2006) існування команди, то саме Анатолія Тимощука вибрали почесним капітаном. У 2006 році ним зацікавились закордонні клуби, такі як: Ювентус, Феєнорд, Селтік і Рома. Але він перейшов у Зеніт.
Взимку на початку 2007 року санкт-петербурзький «Зеніт» (у якого з'явився надійний спонсор — «Газпром») придбав українського півзахисника за суму близьку до 20 млн. доларів. Цей трансфер став рекордним для колишніх країн СРСР.
У чемпіонаті Росії 2007 «Зеніт» посів перше місце, а українця визнали найкращим гравцем російської Прем'єр-Ліги за підсумками сезону. Швидко став капітаном клубу і в сезоні 2007/2008 став переможцем Кубка УЄФА, а згодом і Суперкубка УЄФА. Влітку 2009 року перейшов до мюнхенської «Баварії».
Дебютував у складі мюнхенського клубу в товариському матчі проти Редд Буллу. Матч закінчився 0:0. Далі він отримував місце на полі. Але на початку другого сезону до 8-го туру чемпіонату Німеччини сидів на лаві запасних. Через пошкодження гравців основного складу повернув собі місце на полі.
Згодом оформив дубль у матчі проти Айнтрахту. Вийшовши на заміну в першому матчі чвертьфіналу Ліги чемпіонів, у якому «Баварія» в гостях обіграла «Марсель» (2:0), хавбек національної збірної України Анатолій Тимощук зіграв свій 100-й матч у складі мюнхенського гранда[5]. В сезоні 2011/2012 став фіналістом Ліги Чемпіонів. «Баварія» програла у фіналі лондонському «Челсі». Але в наступному сезоні став переможцем турніру. Через прихід сильніших гравців втратив місце в основному складі.
Після перемоги в Лізі чемпіонів з «Баварією» у 2013 році Тимощук повернувся в «Зеніт», попри отримані пропозиції від різних клубів по всьому континенту.
На початку липня 2015 уклав контракт із алматинським «Кайратом» (Казахстан) — учасником Ліги Європи.[6]
Анатолій Тимощук у складі «Кайрата» завоював Кубок Казахстану. У протистоянні зі столичною «Астаною» його клуб здобув перемогу 2:1 (Анатолій у свої 36 років провів на полі всі 90 хвилин).
Дебютував у національній збірній: 26 квітня 2000 року в матчі Болгарія—Україна (0:1).
З моменту свого дебюту 2000 року Тимощук став одним із ключових гравців національної збірної України. Він отримав визнання за свою гру під час чемпіонату світу з футболу в 2006 році, в якому Україна досягла чвертьфіналу, отримавши звання «гравець матчу» після гри з Тунісом.
Був капітаном команди після того, як Андрій Шевченко завершив кар'єру в 2012 році. 11 жовтня 2010 в товариському матчі зі збірною Бразилії Тимощук став другим гравцем, що досяг позначки в 100 матчів за національну команду.
20 грудня 2011 Тимощука було визнано найкращим футболістом в історії України.
Матч проти збірної Латвії 31 березня 2015 року став 139-м у кар'єрі Тимощука. 13 серпня 2016 року Тимощук оголосив про завершення кар'єри у національній збірній України.
16 березня 2017 року став асистентом головного тренера «Зеніту» (Санкт-Петербург, Росія) Мірчі Луческу, підписавши контракт на 2 роки[7]. Станом на березень 2022, продовжує працювати на цій посаді[8].
Введеним у дію 7 січня 2023 року рішенням РНБО «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» на 10 років позбавлений державних нагород України, інших форм відзначення.[4]
З 6 січня 2023 року Анатолій Тимощук офіційно доданий до санкційного списку України.[12][13]
Був одружений з Надією Навроцькою (з 2009 до 2016), з якою має двох доньок-близнят Ноа і Міа (нар. 2010)[14]. Також є хрещеним батьком старшої доньки Андрія Вороніна — Марії.[15] Тимощук у Санкт-Петербурзі одружився вдруге з Анастасією Климовою, росіянкою, PR-художницею, у шлюбі з якою народилося дві доньки.
У Луцьку заснував дитячий футбольний турнір, який проводять щороку (у 2007 р. за «Кубок Анатолія Тимощука» змагалися не лише волинські та київські юнаки, а й польські футболісти[16]).
19 лютого 2017 року, боронячи Авдіївку від російських окупантів, від кулі снайпера загинув зведений брат дружини Тимощука лучанин Максим Гринчишин.[17]
9 травня 2017 року екскапітан збірної України Анатолій Тимощук разом із петербурзькою командою «Зеніт» клав квіти з георгіївською стрічкою до меморіалу «Родина-мать» у Санкт-Петербурзі.[18][19]
Станом на початок повномасштабного російського вторгнення в Україну 2022 року Тимощук працював помічником тренера російського «Зеніта». На відміну від інших українських гравців і тренерів (зокрема, Ярослава Ракицького чи Андрія Вороніна), він не звільнився з посади й не залишив Росію. Єдиною заявою Анатолія станом на 6 березня стало повідомлення про неможливість платити аліменти колишній дружині (яка проживає з дітьми в Німеччині) через санкції проти Росії[8]. 11 березня 2022 року УАФ позбавила Тимощука тренерської ліцензії рівня Pro, усіх державних нагород, національних футбольних титулів (чемпіона України, володаря Кубку та Суперкубку) та виключила гравця з офіційного реєстру гравців збірних команд[20][21].
30 березня 2022 року депутати Луцької міської ради позбавили Тимощука звання «Почесний громадянин міста Луцька».[22]
Станом на 20 лютого 2016 року
| Клуб | Сезон | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Суперкубок | Всього | |||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | Ігри | Голи | ||
| Волинь |
1995/96 | 10 | 1 | 1 | 0 | – | – | – | – | 11 | 1 |
| 1996/97 | 38 | 6 | 2 | 0 | – | – | – | – | 40 | 6 | |
| 1997/98 | 14 | 1 | 2 | 0 | – | – | – | – | 16 | 1 | |
| Всього | 62 | 8 | 5 | 0 | – | – | – | – | 67 | 8 | |
| Шахтар |
1997/98 | 9 | 3 | – | – | – | – | – | – | 9 | 3 |
| 1998/99 | 18 | 2 | 3 | 0 | 2 | 0 | – | – | 23 | 2 | |
| 1999/00 | 23 | 0 | 3 | 0 | 2 | 0 | – | – | 28 | 0 | |
| 2000/01 | 25 | 4 | 5 | 1 | 11 | 0 | – | – | 41 | 5 | |
| 2001/02 | 26 | 3 | 7 | 1 | 6 | 1 | – | – | 39 | 5 | |
| 2002/03 | 30 | 4 | 6 | 1 | 4 | 0 | – | – | 40 | 5 | |
| 2003/04 | 29 | 6 | 6 | 1 | 6 | 0 | – | – | 41 | 7 | |
| 2004/05 | 25 | 4 | 5 | 0 | 10 | 0 | 1 | 0 | 41 | 4 | |
| 2005/06 | 27 | 5 | 2 | 1 | 8 | 0 | 1 | 0 | 38 | 6 | |
| 2006/07 | 15 | 1 | 2 | 1 | 8 | 0 | 1 | 0 | 26 | 2 | |
| Всього | 227 | 32 | 39 | 6 | 57 | 1 | 3 | 0 | 326 | 39 | |
| Зеніт |
2007 | 29 | 4 | 5 | 5 | 8 | 1 | – | – | 42 | 10 |
| 2008 | 27 | 6 | – | – | 16 | 0 | 1 | 0 | 44 | 6 | |
| 2009 | 11 | 0 | – | – | 3 | 2 | – | – | 14 | 2 | |
| Всього | 67 | 10 | 5 | 5 | 27 | 3 | 1 | 0 | 100 | 18 | |
 Баварія |
2009/10 | 21 | 0 | 4 | 0 | 7 | 1 | – | – | 32 | 1 |
| 2010/11 | 26 | 3 | 4 | 0 | 6 | 1 | 1 | 0 | 37 | 4 | |
| 2011/12 | 23 | 0 | 4 | 0 | 12 | 0 | – | – | 39 | 0 | |
| 2012/13 | 16 | 1 | 3 | 0 | 4 | 0 | 1 | 0 | 24 | 1 | |
| Всього | 86 | 4 | 15 | 0 | 29 | 2 | 2 | 0 | 132 | 6 | |
| Зеніт |
2013/14 | 22 | 0 | 1 | 0 | 5 | 0 | 1 | 0 | 29 | 0 |
| 2014/15 | 11 | 0 | 1 | 0 | 9 | 0 | 0 | 0 | 21 | 0 | |
| Всього | 33 | 0 | 2 | 0 | 14 | 0 | 1 | 0 | 50 | 0 | |
 Кайрат |
2015 | 10 | 0 | 1 | 0 | 6 | 0 | 0 | 0 | 16 | 0 |
| 2016 | 2 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 1 | 0 | 3 | 0 | |
| Всього | 12 | 0 | 1 | 0 | 6 | 0 | 1 | 0 | 20 | 0 | |
| Всього за кар'єру | 487 | 54 | 67 | 11 | 133 | 6 | 8 | 0 | 695 | 71 | |
«Шахтар»«Зеніт»
Володар (1): 2007/08
Суперкубок УЄФА:
Володар (1): 2008 «Баварія» «Кайрат» Переможець Кубку Казахстану з футболу (1): 2015 Переможець Суперкубку Казахстану з футболу (1): 2016
Збірна УкраїниSeamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.png){kind=small}
