![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/ae/Banovci_School2.jpg/640px-Banovci_School2.jpg&w=640&q=50)
Слободан Баїч
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Слободан «Пая» Баїч (серб. Слободан Бајић / Slobodan Bajić; 26 червня 1916(1916червня26), Бановці — 16 липня 1943; дорога Тузла — Зворник) — югославський партизан (серб за національністю), учасник Народно-визвольної війни Югославії, Народний герой Югославії. Один з організаторів партизанського руху у Сремі під час війни, перший політрук 1-ї воєводинської пролетарської ударної бригади та Головного штабу НОАЮ у Воєводині.
Слободан Баїч | |
---|---|
сербохорв. Слободан Бајић / Slobodan Bajić | |
![]() | |
Народився | 26 червня 1916(1916-06-26) Бановці (Ніємці) |
Помер | 1943 Kalesijad, Калесія |
Поховання | Sremska Mitrovica necropolisd |
Країна | Хорватія |
Alma mater | факультет філософії Белградського університетуd |
Знання мов | хорватська |
Учасник | Югославський фронт Другої світової війни |
Нагороди | |
Ще студентом філософського факультету Белградського університету, Баїч став діячем революційного руху і у 1938 році вступив до Комуністичної партії Югославії. Того ж року його заарештували за незаконну політичну діяльність і засудили до 4 років в'язниці. Слободан відбував покарання у Сремській Митровиці. Після окупації Югославії нацистами та їхніми сателітами він організував втечу з в'язниці: у ніч з 21 на 22 серпня 1941 року група комуністів втекла з в'язниці до Сремська Митровиця та вибралася на Фрушка Гору.
Пізніше Баїч видавав газету «Фрушкогорський партизан» і став членом Фрушкогорского партизанського загону. Він обіймав посаду політрука 1-ї роти загону, а з початку літа 1942 року став політруком всього загону. Успішно вів бої у Сремі та Східній Боснії. У квітні 1943 року став політруком 1-ї воєводинської бригади. На початку липня 1943 року він зустрівся з Йосипом Брозом Тіто, а пізніше був призначений політруком Головного штабу НВАЮ у Воєводині. На шляху до Срема, де він мав обійняти цю посаду, Баїч вступив у бій з німцями та загинув на дорозі Тузла — Зворник у Калесії.
5 липня 1952 року йому посмертно надано звання Народного героя Югославії.