Рудольф Штайнер
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Рудольф Йо́зеф Ло́ренц Шта́йнер, Штейнер (нім. Rudolf Joseph Lorenz Steiner, 27 лютого 1861, Кралєвіца, Австрійська імперія — 30 березня 1925, Дорнах, кантон Золотурн, Швейцарія) — австрійський вчений[2], філософ-містик, окультист, доктор філософії, письменник, езотерик, соціальний реформатор, архітектор, основоположник антропософії — виділеного з теософії релігійно-містичного вчення[3][4][5][6].
Рудольф Штайнер | |
---|---|
нім. Rudolf Steiner | |
Основні відомості | |
Ім'я при народженні: | Рудольф Штайнер нім. Rudolf Joseph Lorenz Steiner |
Народження | 27 лютого 1861(1861-02-27) Кралєвіца |
Країна: | Австрійська імперія Швейцарія |
Альма-матер: | Віденський технічний університет, Ростоцький університет |
Заклад: | Віденський технічний університет |
Конфесія: | Антропософія[1] |
Смерть: | 30 березня 1925(1925-03-30) (64 роки) |
Дорнах | |
Місце поховання: | Дорнах |
Праці й досягнення | |
Рід діяльності: | письменник, архітектор, філософ освіти, історик літератури, |
Основні інтереси: | метафізика, епістемологія, окультизм, езотерика, теософія, християнство |
Ступінь: | доктор філософських наук |
Значні ідеї: | антропософія, евритмія, біодинамічне землеробство, Вальдорфська педагогіка, антропософська медицина |
Попередники: | Гегель · Гете · Ніцше · Фіхте · Шиллер · Шопенгауер · Блаватська |
Послідовники: | Йозеф Бойс · Андрій Бєлий · Василь Кандінський · Альберт Швейцер · Юліан Щуцький · Максиміліан Волошин |
Нагороди: | |
Автограф: | |
Рудольф Штайнер у Вікісховищі | |
Висловлюваня у Вікіцитатах |
Під керівництвом Штайнера цей рух пройшов кілька періодів. У першому, більш філософськи орієнтованому періоді, Штайнер шукав синтез між наукою і духом; його філософська робота цих років, названа духовною наукою, прагнула поєднати західний шлях пізнання з внутрішніми і духовними потребами людської істоти[7]. У другому періоді, що починається близько 1907 року, він розпочав широку діяльність у різних видах мистецтва, включаючи драму, мистецтво руху (розробка нового виду мистецтва, евритмії) і архітектуру. Кульмінацією цієї роботи стала споруда культурного центру, будинку всіх мистецтв — Гетеанума. Після Першої світової війни Штайнер співпрацював з педагогами, фермерами, лікарями та представниками інших професій. Як реформатор — практик Штайнер заклав основи вальдорфської педагогіки, антропософської медицини (у тому числі омелотерапії раку), лікувальної педагогіки, ботмеровської гімнастики, біодинамічного сільського господарства, ініціював розвиток евритмії, нових напрямків у драматичному мистецтві, живопису, архітектурі, руху кін. 1910-х — поч. 1920-х рр. за розділення трьох сфер «соціального організму» — культури, політики та господарства. У співпраці зі Штайнером група протестантських пасторів і богословів на чолі з Ф. Ріттельмаєром заснувала 1922 року Громаду християн — рух за оновлення релігійного життя.
Штайнер був представником форми етичного індивідуалізму, який він пізніше розширив, увівши широку духовну складову. Основою для його епістемології послужив світогляд Гете, в якому мислення «… такий самий орган сприйняття дійсності, як око або вухо. Так само, як останні сприймають колір або тон, так само мислення сприймає ідеї»[8]. Доказ того, що людське пізнання не має меж, стало ниткою, що пройшла через усі періоди його духовно орієнтованої творчості.