Республіка Вірменія (1918—1920)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Демократи́чна Респу́бліка Вірме́нія — (вірм. Դեմոկրատական Հայաստանի Հանրապետություն) — незалежна держава, проголошена в Закавказзі, на території Східної Вірменії, 28 травня (10 червня) 1918 року після розпаду Закавказької Демократичної Федеральної Республіки (ЗДФР). Включала території Ериванської губернії і Карської області Російської імперії.
Դեմոկրատական Հայաստանի Հանրապետություն Демократична Республіка Вірменія | |||||||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||||
Гімн «Наша Батьківщина» | |||||||||||||
Республіка Вірменія в 1918-1920 роках | |||||||||||||
Столиця | Єреван 40°10′ пн. ш. 44°31′ сх. д.H G O | ||||||||||||
Мови | Вірменська | ||||||||||||
Форма правління | Республіка | ||||||||||||
Прем’єр-міністр Вірменії | Симон Врацян | ||||||||||||
Історичний період | Перша світова війна | ||||||||||||
- Проголошення незалежності | 28 травня 1918 | ||||||||||||
- Більшовицька агресія | 29 листопада 1920 | ||||||||||||
Валюта | вірменський рубль | ||||||||||||
| |||||||||||||
|
На 1919 рік її площа становила 58 тисяч км², населення — 961,7 тисяч осіб.
Утворення Республіки Вірменії ознаменувало собою відновлення вірменської державності через п'ять з половиною століть після падіння Кілікійської вірменської держави (1375). Республіка Вірменія утворилася в умовах складного міжнародного становища, обумовленого звільненням Закавказзя від Російської імперії, агресією Османської імперії проти краю.
У момент розпаду ЗДФР її делегація вела в Батумі переговори з Османською імперією, виходячи зі своїх інтересів, наполягала на поділі Закавказзя на три самостійні держави. Під час переговорів виявилися серйозні протиріччя між делегаціями, що представляли народи, що входили до ЗДФР. Суперечності виявилися нездоланними, і 26 травня 1918 р. сейм ЗДФР ухвалив: «Через те, що з питанню про війну і мир виявилися корінні розбіжності між народами, що створили Закавказьку незалежну республіку, і тому стало неможливим існування однієї авторитетної влади, яка говорить від імені Закавказзя, сейм констатує факт розпаду Закавказзя і складає свої повноваження».
Після того, як 26 травня 1918 р. свою незалежність проголосила Грузія, а 27 травня — Азербайджан, Вірменська національна рада, яка діяла в Тифлісі, прийняла 28 травня декларацію, у якій йшлося: «У новій ситуації, що виникла з розпадом політичної цілісності Закавказзя і проголошенням незалежності Грузії й Азербайджану, Вірменська національна рада проголошує себе верховною і єдиною владою вірменських повітів».
Відновлення вірменської державності стало можливим завдяки тому, що у травні 1918 вірменський народ зумів у ряді боїв (Сардарапатська битва, Каракліська битва, Башапаранська битва 1918 року) завдати поразки османським агресорам, запобігти їхньому вторгненню в Араратську долину, врятувати Єреван.
У Єревані в цей час дислокувалась організована військова і цивільна адміністрація, яку очолював представник Вірменської Національної ради в Єревані Арам Манукян. Після проголошення незалежності, в Тифлисі між вірменськими політичними партіями й угрупованнями почалися переговори щодо утворення уряду Республіки Вірменія. У створеному в липні уряді більшість міністерських посад зайняли представники партії Дашнакцутюн.
Прем'єр-міністром був призначений Ованес Качазнуні. 1 серпня 1918 р. почав свою роботу парламент Республіки Вірменія, що був утворений переважно з членів Тифліської й Єреванської національних рад. У перший склад парламенту входили 45 депутатів (від партії Дашнакцутюн — 18, від есерів — 6, від соціал-демократів — 6, від Вірменської народної партії — 6, безпартійних — 9). Пізніше, у червні 1919 р., у республіці, на основі прямого і загального виборчого права, був обраний новий склад парламенту з 80 депутатів (від партії Дашнакцутюн — 72, від есерів — 4, безпартійних — 1; три депутати представляли місцеве тюркське населення). О. Качазнуні очолював уряд до серпня 1919; потім прем'єр-міністрами Республіки Вірменії були А. Хатісян (до травня 1920). А. Оганджанян (до 28 листопада 1920), Симон Врацян (з 28 листопада по 2 грудня 1920). Наступного дня після утворення Республіки Вірменії її делегація прибула в Батум і почала переговори з османською делегацією. 4 червня був підписаний Батумський договір 1918, за якім Османська імперія визнала незалежність Вірменії в межах тієї території, що залишалася до того часу в розпорядженні уряду Республіки Вірменія.
29 листопада 1920 року на території Вірменії, окупованій Червоною Армією, була проголошена Вірменська Радянська Соціалістична Республіка і створений Революційний комітет Вірменії. 2 грудня 1920 в Єревані було підписано угоду між РРФСР і Республікою Вірменією, по якому вся влада перейшла до Ревкому.