Пізньоімбрійська епоха
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Пізньоімбрійська епоха (від Mare Imbrium — латинської назви Моря Дощів) — епоха геологічної історії Місяця, друга частина імбрійського періоду. Настала після ранньоімбрійської епохи, змінилася ератосфенівським періодом[1][2].
Початок цієї епохи — відкладення викидів басейну Моря Східного (ці викиди та сам басейн відносять до попередньої епохи). Визначення кінця більш непевне. За однією з пропозицій він визначається за ступенем згладженості рельєфу кратерів[2][3]. Утворення кратера Ератосфен, на честь якого названо наступний період, для ролі межі цих відрізків часу підходить погано, бо не було подією глобального масштабу. Більш важливою подією було падіння інтенсивності вивержень морської лави; можливо, згодом воно ляже в основу визначення цієї межі[1].
Датування початку епохи — від 3,80 до 3,72 млрд років, а кінця — від 3,24 до 3,11 млрд років[1]. Таким чином, вона тривала 0,5–0,7 млрд років.
Поділ імбрійського періоду на ранньоімбрійську та пізньоімбрійську епоху ввів у широкий вжиток американський геолог Дональд Вільгельмс[en] 1987 року, хоча цей поділ іноді використовувався й раніше[4][3].