Портал:Гідрологія/Обрані частини океану
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
{{#switch: 16
|0=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/8/85/Bay_Gdansk_2006.jpg/640px-Bay_Gdansk_2006.jpg)
Гданська затока (пол. Zatoka Gdańska, каш. Gduńskô Hôwinga, нім. Danziger Bucht, рос. Гданьская бухта) — затока на південному сході Балтійського моря. Назва на честь міста Гданськ.
У затоку впадає ріка Вісла. На північному заході Гельська коса відокремлює від Гданської затоки Пуцьку затоку, а на південному сході Віслинська коса — Віслинську затоку, яка з'єднана з відкритим морем Балтійською протокою..::::::::::::::::читати далі
|1=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/fe/Arctic_Ocean.png/320px-Arctic_Ocean.png)
Півні́чний Льодови́тий океа́н, Півні́чно-Льодови́тий океа́н — найменший океан на Землі, розташований навколо Північного полюса, між Північною Америкою і Євразією. Найзначніші порти — Нарвік (Норвегія) і Мурманськ (Росія).
Перші фундаментальні дослідження океану виконані у XVIII столітті і потім продовжені в XIX і ХХ століттях. Серед відомих дослідників океану: Віллем Баренц, Генрі Гудзон, Вільгельм Фільхнер, Вільям Паррі, Едвард Белчер, Роберт Пірі, Фрітьоф Нансен, Руаль Амундсен, Георгій Брусилов, Іван Жонголович, Олександр Колчак, Отто Шмідт, Іван Папанін.::::::::::::::::читати далі
|2=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0e/BeringSt-close-VE.jpg/640px-BeringSt-close-VE.jpg)
Бе́рингова прото́ка — протока між материками Євразія та Північна Америка, що сполучає Чукотське море Північного Льодовитого океану з Беринговим морем Тихого океану.
Берингова протока довгий час слугувала цікавою темою досліджень, що до міграції людства через сухопутний міст з Азії до Америки. Сухопутний міст утворився в результаті падіння рівня світового океану і концентрації води в льодовиках й існував декілька тисячоліть тому. Зазвичай цей суходіл зветься "Берингія" і вважається першою точкою заселення людиною Америки.::::::::::::::::читати далі
|3=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/10/Scotia_Sea.png/640px-Scotia_Sea.png)
Мо́ре Ско́ша (Ско́тія) (англ. Scotia Sea) — море між островами Південна Георгія, Південними Сандвічевими і Південими Оркнейськими. Більша його частина лежить у межах Атлантичного океану, менша — у межах Південного океану. На заході з'єднується протокою Дрейка з Тихим океаном. Площа понад 1,3 млн км². Глибини перевищують 5 тисяч метрів. Є найглибшим за середньою глибиною морем у світі. Максимальна глибина 6022 м. Середня температура води на поверхні.::::::::::::::::читати далі
|4=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/b/b0/Satellite_image_of_Falkland_Islands_in_November_1999.jpg/320px-Satellite_image_of_Falkland_Islands_in_November_1999.jpg)
Фолклендська протока (англ. Falkland Sound) - морська протока, яка прямує з північного сходу на південний захід і розділяє Західний і Східний Фолкленд.
Канал був названий Джоном Стронгом у 1690 році на честь віконта Фолкленда, пізніше назва закріпилась за архіпелагом і двома найбільшими островами. Іспанська назва - Estrecho de San Carlos походить від назви корабля Сан Карлос, який відвідував острови у 1768 році, подібну назву також носять Бухта Сан-Калос - невеличка бухта / фіорд на східному острові, а також: Сан-Карлос (Фолклендські острови), Порт Сан-Карлос і Сан-Карлос (річка)..::::::::::::::::читати далі
|5=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2f/Bay_of_Peter_the_Great.png/640px-Bay_of_Peter_the_Great.png)
Затока Петра Великого (рос. Зали́в Петра́ Вели́кого) — найбільша затока Японського моря біля берегів Приморського краю Росії.
Довжина 80 км, ширина близько 200 км. Береги затоки сильно порізані і утворюють внутрішні затоки: Амурську, Уссурійську, Посьєта, Стрілець, Восток.
На березі Амурської затоки знаходиться Владивосток..::::::::::::::::читати далі
|6=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/e8/STS059-238-074_Strait_of_Gibraltar.jpg/640px-STS059-238-074_Strait_of_Gibraltar.jpg)
Гібралта́рська прото́ка (англ. Strait of Gibraltar, ісп. Estrecho de Gibraltar, араб. مضيق جبل طارق) — відокремлює Європу від Африки та з'єднує Атлантичний океан і Середземне море. На північному березі протоки знаходяться Іспанія та володіння Великобританії Гібралтар, на південному Марокко та іспанське місто Сеута. Ширина протоки 14-44 км; глибина на фарватері 300 і 900 м..::::::::::::::::читати далі
|7=
Уссурійська затока (рос. Уссурийский залив) — внутрішня затока біля північного берегу затоки Петра Великого Японського моря. Довжина в середньому 67 км, ширина біля входу близько 55 км, глибина до 51-69 м.
Взимку Уссурійська затоку біля північних берегів частково замерзає.::::::::::::::::читати далі
|8=
Червоне море (араб. البحر الأحمر Bahr el-Ahmar) — частина Індійського океану, між Африкою і Аравійським півостровом; Баб-ель-Мандебською протокою й Аденською затокою сполучене з океаном. На півночі має Синайський півострів, затоку Акаба і Суецьку затоку (з якої прямує Суецький канал).
Існують декілька версій походження назви Червоного моря.
Перша версія пояснює походження назви цього моря від неправильного читання семітського слова, що складається з трьох букв: «х», «м» і «р». З цих букв в стародавніх написах складено ім'я семітського народу - хим'ярити, - жили у Південній Аравії до її завоювання арабами. У стародавній південноаравійській писемності короткі голосні звуки графічно не зображувалися на письмі. Тому з'явилося припущення, що при розшифровці арабами південноаравійських написів поєднання «х», «м» і «р» було прочитано як арабське «Ахмар» (червоний)..::::::::::::::::читати далі
|9=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c8/Bosporus_Strait_and_Istanbul%2C_Turkey.jpeg/640px-Bosporus_Strait_and_Istanbul%2C_Turkey.jpeg)
Прото́ка Босфо́р (тур. İstanbul Boğazı, дав.-гр. Βόσπορος, звідси застар. назва — Боспор Фракійський) — протока завдовжки 30 км у Туреччині, що з'єднує Чорне та Мармурове моря, відокремлюючи азійську частину Туреччини (Анатолію) від її європейської частини - Фракії. Узбережжя протоки вельми щільно заселено, на його березі міститься Стамбул з населенням понад 11 млн осіб.
Найбільша затока називається Золотий Ріг.
Довжина протоки – близько 30 км.
Босфор - найвужча міжконтинентальна протока: найбільша ширина її 3700 м (на півночі), найменша – 700 м (між Кандиллі і Ашийн). Глибина фарватеру змінюється від 36 до 124 м.
Разом з протокою Дарданели Босфор утворює один з найважливіших морських транспортних шляхі.::::::::::::::::читати далі
|10=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/3a/Gulf_of_Gonave_NASA.jpg/640px-Gulf_of_Gonave_NASA.jpg)
Затока Гонав (фр. Golfe de la Gonâve, гаїт. креол. Lagonav) — велика затока біля західного узбережжя Гаїті. На узбережжі затоки розташовано місто Порт-о-Пренс, столиця Гаїті. Інші міста біля затоки: Гонаїв, Сіно-Марк, Мірагоан і Жеремі. У затоці розташовані декілька островів.::::::::::::::::читати далі
|11=
База́рна (рос. Базарная) — губа на півдні затоки Варангер-Фьорд Баренцевого моря Північного Льодовитого океану. Назва губи не має точного походження, на думку Н. В. Морозова вона пов'язана з пташиними базарами, які поширені в регіоні.
Знаходиться за 1,5 км на південний схід від мису Хайсумуканніємі, зі сходу обмежена мисом Майнаволок. Губа на 1,5 км вдається вглиб суходолу, при цьому ширина її становить всього 300 м, а в центральній, найширшій, частині — 600 м. Окрім південної та невеликої ділянки західної частини, береги губи височинні, стрімко обриваються до води, складені з граніту та гнейсів. На півдні, в місці впадання струмка до губи, розташована прибережна низовина, вкрита чагарниками. На невеликій ділянці західного берега знаходиться піщаний пляж, далі на захід від якого, протікає річка з озера Ісо-Суола-Вуонен'ярві. Річка та затока губи утворюють своєрідний вузький перешийок, який далі на північ розширюється і переходить у кам'янистий височинний півострів.[[База́рна (рос. Базарная) — губа на півдні затоки Варангер-Фьорд Баренцевого моря Північного Льодовитого океану. Назва губи не має точного походження, на думку Н. В. Морозова вона пов'язана з пташиними базарами, які поширені в регіоні.::::::::::::::::[Базарна (губа)|читати далі]]
|12=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/9a/Atlantic_ocean_ukr.png/320px-Atlantic_ocean_ukr.png)
Атланти́чний океа́н, раніше Атланті́йський океа́н — другий за величиною, після Тихого океану, океан на Землі. Назва походить від імені міфічної країни Атлантиди.
Східною межею Атлантичного океану є береги Євразії та Африки, західною — Північної та Південної Америки, південною — Антарктиди. Також на сході межує з Індійським океаном, на заході — з Тихим, на півночі — з Північним Льодовитим. В цих межах площа океану — 91,7 млн. км², середня глибина — 3 926 м, об'єм — 337 541 тис. км³. Атлантичний океан видовжений по широті.::::::::::::::::читати далі
|13=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d6/Luzon_Strait_n7184.jpg/320px-Luzon_Strait_n7184.jpg)
Лусонська протока - важлива протока, що з'єднує Філіппінське море в західній частині Тихого океану і Південно-Китайське море, між Тайванем І Лусоном.
Ширина протоки 250 км. У протоці розташовано два архіпелаги: Бетанські острови провінції Батанес та острови Бабуян провінції Кагаян.
Протока має поділ на декілька дрібніших проходів. Прохід Бабуян відокремлює Лусон від островів Бабуян, які відокремлені від Бетанських островів проходом Балінтанг. Бетанські острови відокремлені від Тайваню проходом Баші..::::::::::::::::читати далі
|14=
Аму́рська зато́ка —пн.-зх. частина затоки Петра Першого (Японське море).
Довж. бл. 70 км, шир. 10—20 км.
Сх. береги високі, вкриті лісами; пн. та зх.—низинні, заболочені.
На березі А. з. — м. Владивосток.
Амурська затока — північно-західна частина затоки Петра Великого (Японське море). Довжина близько 70 км, ширина 10—20 км, глибина до 20 метрів. Східні береги високі, вкриті лісами; північні та західні — низинні, заболочені. .::::::::::::::::читати далі
|15=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a2/Nseamap.gif/120px-Nseamap.gif)
Півні́чне мо́ре — частина Атлантичного океану, омиває береги Норвегії і Данії на сході, Шотландії і Англії на заході, і Німеччини, Нідерландів, Бельгії і Франції на півдні.
Відгалуженням Півні́чного мо́ря є Скагеррак між Данією, Норвегією, і Швецією, який з'єднується Балтійським морем крізь Каттегат, Орезунд, Великий Бельт і Малий Бельт.
На півдні Північне море з'єднується з рештою Атлантики через протоку Дувр і далі — Англійський Канал, а на півночі — через Норвезьке море. .::::::::::::::::читати далі
|16=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d3/Straits_of_Malacca.png/320px-Straits_of_Malacca.png)
Малаккська протока (малай. Selat Melaka) — протока між півостровом Малакка та островом Суматра; сполучає Андаманське море з Південно-Китайським морем через Сингапурську протоку
- Довжина 957 км,
- Найменша ширина 15 км;
- Глибина 12 м;
У стратегічному та економічному плані Малаккська протока, поряд з Суецьким і Панамським каналами, — один з найважливіших морських шляхів. Це провідний шлях, що з'єднує Індійський океан з Тихим, протокою здійснюється зв'язок між трьома найбільш населеними країнами світу — Індією, Індонезією та Китаєм. На рік через протоку проходить близько 50 тис. кораблів, які обслуговують, за різними оцінками, від однієї п'ятої до однієї четвертої усього морського товарообігу. .::::::::::::::::читати далі
|17
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/07/Cook_Strait.jpg/640px-Cook_Strait.jpg)
Прото́ка Ку́ка — протока, що розділяє острови Нової Зеландії: Північний і Південний. Сполучає Тихий океан на сході і Тасманове море на заході.
На її північній стороні розташовано місто Веллінгтон..::::::::::::::::читати далі
|18=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/28/Indian_ocean_ukr.png/320px-Indian_ocean_ukr.png)
Інді́йський океа́н — третій за розміром океан на Землі, між Африкою, Азією, Австралією та Антарктидою і займає близько 20% водної поверхні Землі
Загальна площа становить 76,2 млн. км², у тому числі прилеглі акваторії — 2,8 млн. км². Глибина — до 7 729 м (Зондський жолоб), середня — 3 897 м; солоність 34-41‰.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/71/Indian_Ocean_-_en_IHO.png/320px-Indian_Ocean_-_en_IHO.png)
Згідно зі Світовою книгою фактів, Індійський океан омиває береги Африки, Азії та Австралії. Межа з Атлантичним проходить по довготі.::::::::::::::::читати далі
|19=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/92/Baltic_Sea_map.png/640px-Baltic_Sea_map.png)
Фінська затока (фін. Suomenlahti, ест. Soome laht, швед. Finska viken, рос. Финский залив) — затока на сході Балтійського моря... В палеозойську еру 300-400 мільйонів років тому вся територія сучасного басейну Фінської затоки була покрита морем. Осадові відкладення того часу — пісковики, піски, глини, вапняки — покривають потужною товщею (понад 200 м) кристалічний фундамент, що складається з гранітів, гнейсів і діабазів. Сучасний рельєф утворився в результаті діяльності льодовикового покриву (останнє, Валдайське заледеніння було 12 тисяч років тому)..::::::::::::::::читати далі
|20=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/39/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B2.png/640px-%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%B5%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%B2.png)
Корейська протока - між Корейським півостровом і Японськими островами Ікі, Кюсю і південно-західною частиною Хонсю.
- Довжина 390 км,
- Ширина 180 км;
- Глибина 73 м;
Острів Цусіма ділить Корейську протоку на Східний (Цусімська протока) і Західний проходи.
Важливий морський шлях з Японського моря в Східно-Китайське море; порти: Пусан (Республіка Корея), Фукуока (Японія)..::::::::::::::::читати далі
|21=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/67/Cayol2.jpg/640px-Cayol2.jpg)
Кари́бське мо́ре (англ. Caribbean Sea, ісп. Mar Caribe, гаїт. креол. Lamè Karaïb, фр. Mer des Caraïbes, нід. Caraïbische Zee, пап'ям. Laman Karibe) — окраїнне напівзамкнене море басейну Атлантичного океану, із заходу і півдня обмежене Центральною та Південною Америкою, з півночі і сходу — Великими та Малими Антильськими островами. На північному заході через Юкатанську протоку сполучене з Мексиканською затокою, на південному заході — з Тихим океаном через штучний Панамський канал. .::::::::::::::::читати далі
|22=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/e/ea/Guajirapeninsula1.png/640px-Guajirapeninsula1.png)
Венесуе́льська зато́ка (ісп. Golfo de Venezuela) — затока Карибського моря біля берегів Венесуели, між півостровами Гуахіра і Парагуана.
Омиває венесуельські штати Сулія і Фалькон , а також колумбійський департамент Гуахіра .
Довжина затоки 231 км, ширина біля входу 98 км..::::::::::::::::читати далі
|23=
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/7/70/Antarctica_relief_location_map_ua.jpg/640px-Antarctica_relief_location_map_ua.jpg)
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f8/Adely_NOVO.jpg/640px-Adely_NOVO.jpg)
Море Ла́зарєва — окраїнне море Південного океану, біля берегів Антарктиди. Акваторія між 0° і 14° меридіанами східної довготи. Води моря омивають Землю Королеви Мод. Площа 929 тис. км. Переважають глибини більше 3 000 м. Максимальна глибина понад 4 500 м. Береги переважно крижані, утворені прямовисними крижаними стінами шельфових льодовиків. Більшу частину року вкрите дрейфуючими крижинами, багато айсбергів. В кінці літа й восени дрейфуючі крижини зберігаються лише на узбережжі. Море Лазарєва виділене учасниками радянської антарктичної експедиції 1962 року і названо на честь одного з керівників першої Російської антарктичної експедиції адмірала М. П. Лазарєва. .::::::::::::::::читати далі
|24= [[Файл:|120пкс|праворуч]] .::::::::::::::::''читати далі''
|25=
[[Файл:|120пкс|праворуч]] .::::::::::::::::читати далі
|26=
[[Файл:|120пкс|праворуч]] .::::::::::::::::читати далі
|27=
[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::''читати далі''
|28=
[[Файл:|120пкс|праворуч]] .::::::::::::::::читати далі
|29=
[[Файл:|120пкс|праворуч]] .::::::::::::::::''читати далі''
|30=
[[Файл:|120пкс|праворуч]] .::::::::::::::::''читати далі''
|31=
[[Файл:|120пкс|праворуч]] .::::::::::::::::читати далі
|32=
[[Файл:|120пкс|праворуч]] .::::::::::::::::читати далі
|33=
[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::''читати далі''
|34= [[Файл:|120пкс|праворуч]] .::::::::::::::::''читати далі''
|35=
[[Файл:|120пкс|праворуч]] .::::::::::::::::читати далі
|36=
[[Файл:|120пкс|праворуч]] .::::::::::::::::читати далі
|37=
[[Файл:|120пкс|праворуч]]
.::::::::::::::::''читати далі''
}}