![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/ce/Georgievskaya_lentochka.jpg/640px-Georgievskaya_lentochka.jpg&w=640&q=50)
Побєдобєсіє
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
«Побєдобєсіє» (рос. «Победобесие») — інтернет-мем, узагальнювальна назва гіпертрофованої «переможної» істерії[1][2], «культу Перемоги» в путінській Росії. Це вислів російського православного протоієрея Мітрофанова, який зазначив, що «Культ Великої перемоги» — «побєдобєсіє»[3] — спрямований на мілітаризацію свідомості, самовідданість народу ідеї «російського світу», згуртовуванню населення навколо національного лідера.[4][5] Через влучність вислову, слово почало використовуватися як інтернет-мем[джерело?].
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/ce/Georgievskaya_lentochka.jpg/640px-Georgievskaya_lentochka.jpg)
Критиками «культ великої перемоги» розцінюється як наруга над пам'яттю загиблих у радянсько-німецькій війні та позиціонується як механізм створення сучасної російської агресивної ідентичності, спрямованої на відродження і утримання впливу РФ на пострадянському просторі[6]. Ідеалізація «священної війни» перетворює трагедію на культ.
Міф «Великої Перемоги»[що?] продовжує виконувати функцію і генератора і ретранслятора імпершовіністських ідеологем, оскільки в російськосвітному дискурсі так звана «Велика Перемога» завершилася тим, що під контролем російських більшовиків опинилася половина Європи, і розпочався сорокарічний період конфронтації між наддержавами.[7]
Згодом поняття розширилось і інтернет-мем почав використовуватись в тому числі не лише на позначення істерії[8] навколо перемоги у Росії та у деяких сусідніх країнах, а навіть як «олімпійське „побєдобєсіє“» в Сочі 2014 на позначення згадки про допінговий скандал у Всеросійській федерації легкої атлетики, коли РФ забезпечила фальсифікації допінг-проб та проводячи паралелі між російським чемпіонатом світу-2018 й Олімпіадою в Берліні 1936-го та Олімпіадою в Москві 1980-го.[9] Побєдобєсіє стало для багатьох росіян важливішим за сімейні та церковні свята.[10]