![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/6/67/Ukraine_relief_location_map.jpg/640px-Ukraine_relief_location_map.jpg&w=640&q=50)
Побережжя (регіон)
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Побережжя — історико-етнографічний район, що сформувався у XVIII столітті в Південно-Східному Поділлі між річками Дністер, Мурафа, Ягорлик і Південний Буг[1], на межі Степу й Лісостепу, у придністровській етноконтактній зоні порубіжжя України з Румунією і Молдовою[2]. Відділене від основної частини Поділля річкою Мурафою, Побережжя займало південну частину Брацлавського воєводства та згодом Подільської губернії[3]. У сучасних адміністративних межах охоплює південь Вінницької області й північ Одеської області України[2].
Побережжя | |
---|---|
Країна | ![]() |
Області | Вінницька та Одеська |
Субрегіон | Поділля |
Суміжні регіони | Брацлавщина (Східне Поділля), Побужжя, Пониззя (Наддністрянщина), Придністров'я |
Водойми | Дністер, Мурафа, Ягорлик і Південний Буг |
Колишні держави | Велике князівство Литовське, Річ Посполита, Гетьманщина, Російська імперія, Українська Народна Республіка |
Колишні територіально-адміністративні одиниці | Брацлавське воєводство, Брацлавський полк, Могилівський полк (Подільський або Подністрянський), Брацлавське намісництво, Подільська губернія, Подністров'я |
За часів Речі Посполитої Побережжя доходило до татарських кордонів та було важливим військовим фронтиром, що прикривав польсько-литовську державу від турок, татар та до певної міри волохів. Північна частина Побережжя належала родині Потоцьких з осідком у Тульчині, а південна частина була під владою родини Конецпольських з осідком у Конецполі (нині Саврань)[4]. Наприкінці XVIII століття землі Південно-Східного Поділля до впадіння річки Ягорлик у Дністер належали Любомирським і мали назву «Побережжя Дністра»[5].
Історичним і економічним центром Побережжя у XVII й у першій половині XVIII століття було містечко Ямпіль[6], зокрема завдяки переправі на Дністрі та своєму значенню як хлібної пристані, що зберігалося до прокладення Південно-Західної залізниці у XIX столітті[7]. Через часті гайдамацькі повстання у XVIII столітті в польській мові був відомий вислів «як на Побережжі» (пол. „jak na Pobereżu“), що мало означати край, відданий на поталу сваволі та розбійництву[8]. У другій половині XIX століття місцева територія зазнала значних змін, зокрема в результаті розвитку цукрової промисловості[9].