Пам'ятник княгині Ользі (Київ)

Пам'ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію — пам'ятник в Києві, розташований на Михайлівській площі поруч із Михайлівським Золотоверхим собором. Композиція складається з трьох мармурових скульптур на гранітному постаменті: в центрі розташована постать княгині Ольги, ліворуч — апостол Андрій Первозваний, праворуч розташовані просвітники Кирило і Мефодій.

Пам'ятник княгині Ользі, святому апостолу Андрію Первозваному та просвітителям Кирилу і Мефодію
50°27′19″ пн. ш. 30°31′14″ сх. д.
Статус	Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини[1]
Країна	Україна : ISO3166-1 alpha-3:UKR; ISO3166-1 цифровий:804;
Розташування	Київ, Михайлівська площа
Автор проєкту	І. Кавалерідзе
Архітектор	В. Риков
Скульптор	І. Кавалерідзе, П. Сниткін Відновлення: В. Сівко, М. Білик, В. Шишов
Матеріал	мармур
Засновано	4 (17) вересня 1911
Будівництво	1909 —
Встановлено	1911; відновлення: 1996
Пам'ятник княгині Ользі (Київ) (Київ)
Пам'ятник княгині Ользі у Вікісховищі

Пам'ятник було урочисто освячено та відкрито 4 (17) вересня 1911 року^[2][3]. Його авторами були скульптори Іван Кавалерідзе, Петро Сниткін та архітектор Валеріян Риков. У 1919 році вандали скинули скульптуру княгині Ольги, а до 1935 року пам'ятник був остаточно демонтований.

У 1996 році пам'ятник відновили. Автори реконструкції — скульптори Віталій Сівко, Микола Білик та Віталій Шишов.

Концепція, постаті

Постаті Ольги, Андрія, Кирила та Мефодія символізують етапи поширення в країні світової релігії — християнства, уособлюють історичні події, важливі для духовної еволюції народу. Концепція пам'ятника також символізує поняття: держава, наука, релігія.

Монумент займає площу 9,2 × 4,51 м. Висота скульптури княгині Ольги — 3,50 м, бічних скульптур — 2,73 м, постаменту — 2,45 м, стилобата — 2,0 м.

Історія пам'ятника

Спорудження

У 1909 році було запропоновано поставити перед реальною школою пам’ятник Шевченкові. Поставлення пам’ятника Шевченкові в цьому місці опротестував куратор київської шкільної округи, який уважав, що перед «русским учебным заведением» слід поставити пам’ятника одному з діячів «русской истории». У зв’язку з цим у колах військової влади, адміністрації та вищого духівництва виник проєкт збудувати від Михайлівського монастиря до Софійського собору, за зразком берлінської Колони перемоги історичний шлях — два ряди монументів, серед яких мали бути монументи «доісторичному Кию», Олегові, Ользі, Святославові.

Проєкт зустрів критику, але щоб перешкодити спорудженню монумента Шевченкові, вирішено, що «надзвичайні обставини» вимагають негайного збудування в садку перед реальною школою бетонової тимчасової «моделі» монумента княгині Ольги. Кошти надав цар Микола II і після заяви міського голови Дьякова, що «кавалер» (тобто Шевченко) мусить поступитися місцем «дамі» (княгині Ользі), в серпні 1911 року пам'ятник з центральною постаттю Ольги та боковими Кирила й Методія та Андрія Первозваного відкрито в присутності Миколи II.^[4]

Руйнування

Коли у 1919 році більшовики захопили Київ, постать Ольги було знесено. На її місці поставлено погруддя Шевченка роботи Кратка. Бокові постаті були закриті. Пізніше їх відновили й Шевченко опинився в сусідстві Андрія, Кирила та Мефодія. 1920 року бюст було знято, 1923 демонтовано інші фігури, так що залишився сам п’єдестал.^[4]

Відновлення

Світлини

• 
  Пам'ятник княгині Ользі (1912)
• 
  Пам'ятник княгині Ользі (1910-ті)
• 
  Зняття пам'ятника (1926)
• 
  Сучасний вигляд (вересень 2021)
• 
  Пам'ятник у березні 2022 року, захищений від можливого руйнування на тлі російського вторгнення в Україну
• 
  Пам'ятник у липні 2022
• 
  Розбита російська воєнна техніка виставлена біля пам'ятника. Липень 2022

Примітки

1. Наказ Управління охорони пам'яток історії, культури та історичного середовища від 29.12.1998 № 69
2. Его Императорское Величество Государь Императоръ не изволитъ присутстовать на освященіи памятника св. Ольги… // Кіевлянинъ. — 1911. — № 244. — 4 сентября. — С 4. (рос. дореф.)
3. Открытіе памятника св. княгинѣ Ольгѣ // Кіевлянинъ. — 1911. — № 245. — 5 сентября. — С 4. (рос. дореф.)
4. Київ. Провідник. За редакцією Ф. Ернста. — Київ: Всеукраїнська академія наук, 1930. — с. 358—361

Література

• Галайба Василь, Кухаренко Руслан, Протас Марина. Пам'ятник св. Княгині Ользі 1911, 1996 [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.] // Звід пам'яток історії та культури України: Київ: Енциклопедичне видання. Кн. 1, ч. 2 : М—С. — К. : Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2003. — С. 867—869.
• Федорова Ф. Д. Спорудження пам’ятників на честь видатних історичних діячів України Київським відділом Російського воєнно-історичного товариства // Сумський історико-архівний журнал. — 2011. — № XII-XIII. — С. 135-147. — с. 144. [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Лариса Федорова. Стеллецький Борис Семенович — маловідомий діяч пам'яткоохоронного руху в Україні // Краєзнавство 2' 2011. — С. 268. [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.]
• Крейтон С. Н. Краткий отчет по сооружению в Киеве памятника Св. Ольги // Отчет Киевского отдела Императорского Русского военно-исторического общества за 1911 год. Год четвертый. Киев, 1912. — С. 23-32.^{[недоступне посилання]}
• Скульптурні пам’ятки: Наук.-допом. бібліогр. покажч. у виданнях ХУІІ ст.– 2000 р.: Т. ІІ, Кн. 7. – К.: Інститут історії АН України. – 2009 . – 102 с. — С. 16-17. [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.] (бібліографія, також тут [Архівовано 20 грудня 2021 у Wayback Machine.])

Посилання

• Ользі княгині пам’ятник // «Вебенциклопедія Києва». [Архівовано 6 червня 2020 у Wayback Machine.]