![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4a/%25D0%259F%25D0%25B0%25D0%25BC%25E2%2580%2599%25D1%258F%25D1%2582%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BA_%25D0%25AE%25D1%2580%25D1%2596%25D1%258E_%25D0%2594%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B3%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25B8%25D1%2587%25D1%2583.jpg/640px-%25D0%259F%25D0%25B0%25D0%25BC%25E2%2580%2599%25D1%258F%25D1%2582%25D0%25BD%25D0%25B8%25D0%25BA_%25D0%25AE%25D1%2580%25D1%2596%25D1%258E_%25D0%2594%25D1%2580%25D0%25BE%25D0%25B3%25D0%25BE%25D0%25B1%25D0%25B8%25D1%2587%25D1%2583.jpg&w=640&q=50)
Пам'ятники Дрогобича
стаття-список у проєкті Вікімедіа / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
У Дрогобичі встановлено 14 пам'ятників, що вшановують діячів національної історії, науки та культури — Тарасові Шевченку, Іванові Франку, Василю Стефанику, Юрію Дрогобичу, Степанові Бандері, В'ячеславові Чорноволу. Є пам'ятник-погруддя (імовірно, найстаріший у місті — 1892) діячеві польської культури Адаму Міцкевичу, а також Папі Римському, поляку за походженням Івану Павлу II, встановлений у 2007 році; релігійне спрямування має і пам'ятний знак на честь 2000-ліття Різдва Христового. У місті споруджено 7 меморіальних комплексів про трагічні події історії XX століття — могила жертв репресій, пам'ятний знак на честь воїнів, які загинули в Афганістані, поховання радянських воїнів (меморіал Слави).Також у місті встановлено щонайменше 86 пам'ятних таблиць.
Більшість міських пам'ятників були встановлені у Дрогобичі вже за незалежності України (від 1991 року).
Назва | Розташування, координати | Фото | Короткі відомості |
Юрію Дрогобичу | Площа Замкова гора, 2, перед дзвіницею костелу святого Варфоломія 49°21′07″ пн. ш. 23°30′16″ сх. д. | ![]() |
1999 рік. Автори — Євген Безніско та Теодозія Бриж[1],[2],[3]. |
Степанові Бандері | В однойменному парку 49°21′12″ пн. ш. 23°30′32″ сх. д. | ![]() |
Повнофігурний пам'ятник Степану Бандері на постаменті відкрито 14 жовтня 2001 року[4]. |
Тарасові Шевченку | Перед готелем «Тустань» 49°21′14″ пн. ш. 23°30′29″ сх. д. | ![]() |
|
Іванові Франку | Вулиця Івана Франка. Перед Народним домом 49°21′17″ пн. ш. 23°30′10″ сх. д. | Пам'ятник Івану Франку біля Народного дому. | |
Папі Іванові Павлу ІІ | Перед центральним входом костелу святого Варфоломія 49°21′11″ пн. ш. 23°30′15″ сх. д. | Встановлений на День Незалежності 24 серпня 2007 року[5]. | |
Адамові Міцкевичу | На вулиці Шевченка між приміщеннями педуніверситету та філармонії 49°21′13″ пн. ш. 23°30′05″ сх. д. | Встановлений в 1898 році. | |
Василеві Стефанику | Між Катедральним собором Пресвятої Трійці та вулицею Гончарською, 11 49°21′01″ пн. ш. 23°30′19″ сх. д. | Встановлений у 1986 році. | |
Пам'ятник воїнам-афганцям «Смуток» | Вулиця Шевченка, ліворуч від вілли Яроша 49°21′12″ пн. ш. 23°30′03″ сх. д. | У війні в Афганістані загинуло 3280 українців, серед яких — 12 дрогобичан. Це Анатолій Герцан, Григорій Толстой, Степан Прінда, Василь Микосовський, Володимир Вороняк, Олександр Богонос, Михайло Прухницький, Віктор Пенделяк, Роман Данилків, Валерій Аладьїн, Анатолій Шилов, Дмитро Петров. 31 мешканець Дрогобиччини отримав поранення[6]. Автором пам'ятника «Смуток» є відомий скульптор, викладач кафедри образотворчого мистецтва та дизайну художнього факультету Прикарпатського університету ім. В.Стефаника Богдан Гладкий[7]. | |
«Борцям за волю України» (2000-ліття християнства) | На розі вулиць Івана Франка, Лесі Українки та Січових Стрільців 49°21′20″ пн. ш. 23°29′51″ сх. д. | ![]() |
Пам'ятник 2000-ліття християнства встановлено в 2000-му році. |
Меморіал «Стіна плачу» | вулиця Ковальська 49°21′08″ пн. ш. 23°30′25″ сх. д. | Пам'ятник дрогобичанам, загиблим в результаті репресій під час Другої світової війни. Поставлено за радянських часів(1974 рік)[8]. Таким чином комуністична влада нібито віддавала шану дрогобичанам, в першу чергу євреям, винищеним гітлерівцями. Але євреї під час окупації жили в гетто, їм було заборонено ходити центральними вулицями, а знищували їх в Броницькому лісі[9]. Навпроти готелю та ресторану «Європа» справді відбувались розстріли та повішення здебільшого українських повстанців та в меншій мірі поляків, але місце це знаходиться метрів на 50 ближче до площі Ринок[10]. | |
Меморіал «Вічний вогонь» | На перетині вулиць Івана Франка та Самбірської 49°21′22″ пн. ш. 23°29′48″ сх. д. | Меморіал пам'яті жертв німецько-радянської війни. Побудований у 1974 році. По ідеї — поховання воїнів Червоної Армії, які загинули, визволяючи місто. Фактично значних боїв за Дрогобич не велося, за винятком кількагодинного зранку 6 серпня 1944 року в районі нафтопереробного заводу[9]. За свідченнями дрогобичан старшого покоління, в цьому місці ховали співробітників підрозділів НКВС-МВС та НКДБ-МДБ-КДБ, які загинули в післявоєнний період в боях з борцями за незалежну Україну. Серед могил траплялися поховання навіть 1953 року[11]. Тому під час будівництва на плитах викарбувані тільки прізвища похованих, але відсутні дати смерті та номери частин, які були до того[10]. | |
В'ячеславові Чорноволу | Вулиця Шевченка, перед приміщенням центральної бібліотеки для дорослих, яка носить його ім'я. 49°21′13″ пн. ш. 23°30′00″ сх. д. | Погруддя Героєві України (звання присвоєно 21 серпня 2000 року), лідерові Народного Руху України Вячеславу Чорноволу було відкрито 5 квітня 2009 року. У відкритті взяли участь Голова Народного Руху України Борис Тарасюк, дружина Вячеслава Максимовича Атена Пашко, сестра В.Чорновола Валентина Чорновіл, лідер фракції «Рух» в Дрогобицькій міськраді Ростислав Стецівка, міська влада та громадськість.Єпископ Самбірсько — Дрогобицької єпархії Української Греко-Католицької Церкви Юліан (Вороновський) благословив громаду та освятив погруддя. З привітальним словом виступив Голова НРУ Борис Тарасюк, Атена Пашко та Валентина Чорновіл[12]. | |
«Колона Свободи» | Вулиця 22 січня. Перед будівлею райради та райдержадміністрації Дрогобицького району. 49°21′31″ пн. ш. 23°30′35″ сх. д. | Колона свободи або пам'ятник Помаранчевій революції. Встановлено у листопаді 2005 року в першу річницю події на кошти мешканців Дрогобиччини, зібрані під час революції і не використані в 2004 році. | |
Григорію Геврику | Вулиця Горішня Брама 49°20′57″ пн. ш. 23°29′22″ сх. д. | У 1970 р. споруджено пам'ятник[13]. Серед дрогобичан старшого покоління ще з радянських часів популярна версія, що Геврик до мобілізації в Червону Армію був членом ОУН-УПА та добровольцем дивізії «Галичина»[14],[15]. | |
Григорію Геврику | Вулиця Зварицька. Перед будівлею школи № 5. | Бюст Григорія Геврика перед школою № 5, у якій до 1941 року він навчався і яка в повоєнні радянські часи носила його ім'я. Встановлений 1970 року. Скульптори Валентин Подольський, Валентин Борисенко.[16] | |
Івану Васильєву | Спочатку поставлено на площі Ринок біля ратуші навпроти центральної аптеки. За незалежної України перенесено до Вічного вогню. 49°21′22″ пн. ш. 23°29′49″ сх. д. | Член Військової ради 1-ї гвардійської армії генерал-майор Іван Васильович Васильєв загинув 11 серпня 1944 року неподалік села Кринтята. За офіційною версією — з метою оволодіння населеним пунктом на річці Стрий, але не згадується, проти кого. Нема даних і у відповідній статті російської Вікіпедії. За неофіційними даними — в бою проти ОУН-УПА. Пам'ятник встановлено 13 серпня 1944 року[17]. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм гвардії генерал-майору Васильєву Івану Васильовичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.[18]. | |
Меморіал «Тюрма на Стрийській» | На подвір'ї Дрогобицького педуніверситету по вулиці Стрийській, 3 49°21′09″ пн. ш. 23°30′46″ сх. д. | Меморіал «Тюрма на Стрийській» відкрито 12 липня 2012 року.[19][20][21][22][23] Розпочато роботи по створенню експозиції в приміщеннях університету.[24] | |
Скульптурна композицію «Повернення воїна АТО» | Навпроти торгового центру «Гетьман» (вулиця Малий Ринок, 11/1) 49°21′10″ пн. ш. 23°30′24″ сх. д. | 15 жовтня 2017 року. Автор — скульптор Тарас Данилюк[25]. |