![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/4/4b/%25D0%259E%25D1%2581%25D1%2582%25D1%2580%25D1%2596%25D0%25B2_%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25B1%25D1%2596%25D0%25BB%25D1%258C%25D0%25BD%25D0%25BE%25D1%2581%25D1%2582%25D1%2596-2.png/640px-%25D0%259E%25D1%2581%25D1%2582%25D1%2580%25D1%2596%25D0%25B2_%25D1%2581%25D1%2582%25D0%25B0%25D0%25B1%25D1%2596%25D0%25BB%25D1%258C%25D0%25BD%25D0%25BE%25D1%2581%25D1%2582%25D1%2596-2.png&w=640&q=50)
Острів стабільності
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Острів стабільності — гіпотетична трансуранова область на карті ізотопів, для якої (відповідно до оболонкової моделі ядра Марії Гепперт-Маєр і Ганса Єнсена, удостоєних в 1963 р. Нобелівської премії) внаслідок граничного заповнення в ядрі протонних і нейтронних оболонок, час життя ізотопів значно перевищує час життя «сусідніх» трансуранових ізотопів.
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/4/4b/%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-2.png/640px-%D0%9E%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B2_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B1%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96-2.png)
Кандидатами на приналежність острова до стабільності довго розглядалися ізотопи елементів, що мають порядкові номери 114 і 126.
Перші ізотопи унунквадію, синтезовані в ОІЯД, мають нетипово великий період напіврозпаду[1], що підтверджує оболонкову модель.
Пошуки надважких елементів у природі поки не увінчалися успіхом.
28 травня 2006 російські вчені під керівництвом Юрія Оганесяна з Об'єднаного інституту ядерних досліджень оголосили, що їм вдалося підтвердити існування першого елемента з номером 114 з великим часом життя і отримати експериментальне підтвердження існування «острова стабільності» — у ході цього експерименту на додаток до раніше проведених фізичних експериментів була проведена хімічна ідентифікація ланцюжків розпаду[2].