Loading AI tools
фільм 2010 року З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Ніко́ли не відпуска́й мене́» (англ. «Never Let Me Go») — британський фільм-антиутопія режисера Марка Романека, екранізація однойменного роману Кадзуо Ішіґуро. У США картина вийшла в прокат 15 вересня 2010 року, у Великій Британії — 21 січня 2011 року, в Україні — березень 2011 року[2].
Ніколи не відпускай мене | |
---|---|
Never Let Me Go | |
Жанр | Антиутопія, драма |
Режисер | Марк Романек |
Продюсер | Аллон Райх, Ендрю МакДональд |
Сценарист | Роман: Кадзуо Ішіґуро Сценарій: Алекс Гарленд |
На основі | Не відпускай мене |
У головних ролях | Кері Малліган Ендрю Гарфілд Кіра Найтлі |
Оператор | Адам Кіммел |
Композитор | Рейчел Портман |
Кінокомпанія | Fox Searchlight Pictures, DNA Films, Film4 |
Дистриб'ютор | Searchlight Picturesd, Netflix і Disney+ |
Тривалість | 103 хв. |
Мова | англійська |
Країна | Велика Британія |
Рік | 2010 |
Кошторис | 15 млн. $[1] |
Касові збори | 9,4 млн. $[1] |
IMDb | ID 1334260 |
foxsearchlight.com/neverletmego | |
Ніколи не відпускай мене у Вікісховищі |
Фільм оповідає про спогади Кеті Г., молодої жінки 28 років, про її дитинство в незвичайній школі-інтернаті та подальше доросле життя. Дія відбувається в антиутопічній Великій Британії кінця XX століття, у якій люди клонуються для створення живих донорів органів для пересадки. Кеті Г. та її друзі по інтернату створені як донори.
У Гейлшемі — школі-інтернаті вчителі заохочують дітей займатися творчістю в різних формах, хоча кінцева мета цього вихованцям невідома. Найкращі роботи вибираються жінкою, відомою як Мадам, і відвозяться з Гейлшема. На загальну думку, вони виставляються в якійсь Галереї. Незвичайність Гейлшема додатково розкривається через часті медогляди, майже параноїдальну турботу про здоров'я вихованців та ізоляцію від зовнішнього світу, у тому числі через повну відсутність батьків і взагалі будь-яких родичів вихованців. Тим не менш, вони самі не бачать будь-якої незвичайності інтернату.
У Гейлшемі утворився своєрідний трикутник з Кеті, досить скромної і романтичною натури, Томмі, який не надто добре вписується в колектив вихованців, особливо в дитинстві, і Рут — екстраверта та лідера своєї компанії.
Після досягнення повноліття вихованці залишили Гейлшем і потрапили в різні заклади. Головні герої фільму разом вирушили до Котеджів, де знайомляться із зовнішнім світом. Тут Рут і Томмі формують любовну пару.
Незабаром Кеті стала опікуном, що дозволяє їй відтягнути початок трансплантацій, а Томмі й Рут — донорами. Через деякий час Кеті випадково зустріла Рут, якій зробили вже два виймання (так називають операції донорства). Рут вмовляє Кеті знайти Томмі, і, слідуючи останнім визнанням і побажанням Рут, вони стали коханцями. Рут перед третім, смертельним для неї вийманням, знайшла для них адресу Мадам. Кеті та Томмі, готують малюнки, сподіваючись, що за допомогою них Мадам зможе заглянути в їхні душі та розпізнати справжню любов, що за чутками дозволить відтягнути виймання. Однак у Мадам вони нарешті дізнаються, чому творчості надавалося таке значення в Гейлшемі: викладачі хотіли довести, що у клонів теж є душа. Кеті з Томмі зрозуміли, що в Гейлшемі проводився експеримент з метою поліпшити становище клонів, і, можливо, змінити ставлення суспільства до них як до бездушного джерела медичного матеріалу.
Фільм закінчується смертю Томмі й прийняттям Кеті своєї долі як майбутнього донора і, врешті-решт, ранньої смерті.
Алекс Гарленд, давній друг Ішіґуро, попросив у автора права на роман ще до того, як він дочитав його. До того, як роман був опублікований у 2005 році, Гарленд уже написав сценарій для можливого фільму. Він дав сценарій двом продюсерам, Ендрю Макдональду та Аллону Райху, і в той момент почалася розробка фільму. Сценарій фільму складався з 96 сторінок та був поділений на глави. Режисер Марк Романек спочатку працював над фільмом «Людина-вовк», але коли його зняли з виробництва, він прийняв пропозицію попрацювати над «Ніколи не відпускай мене». Фільм став драмою-антіутопією.
«Ніколи не відпускай мене» отримав загалом позитивні відгуки від критиків, а акторський склад був високо оцінений. На агрегаторі рецензій Rotten Tomatoes рейтинг схвалення фільму становить 71% на основі 186 рецензій із середнім рейтингом 6.8/10. Вебсайт Metacritic присвоїв фільму середню оцінку 69 зі 100, на основі 37 рецензій.
Композиція | Автор | Виконавець |
---|---|---|
«Hailsham School Song» | ||
«Count Your Blessings and Smile» | Гаррі Гіффорд, Фредерік Кліфф і Джордж Формбі | Джордж Формбі |
«Never Let Me Go» | Лютер Діксон | Джейн Монхайт |
«Sunshine Street» | Майк Сміт і Річард Ерскін | |
«L'Iguana dalla Lingua di Fuoco» | Стельвіо Чіпріані | |
«Harbor Lights» | Джиммі Кеннеді та Вільгельм Грош | Гай Ломбардо і His Royal Canadians |
«Ye Banks and Braes» | народна | Філ Келсолл |
«Going to Work» | Тоні Міхен | |
«Sailboats and Cypresses» | Юджин Сайнз | |
Увертюра з опери «Мікадо» | Вільям Гілберт і Артур Салліван | Даррелл Фанкорт і The D'Oyly Carte Opera Company |
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.