Новий Мерчик

Но́вий Ме́рчик — село в Україні, у Валківській міській громаді Богодухівського району Харківської області. Населення становить 931 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Новомерчицька сільська рада.

село Новий Мерчик
Герб
Сільська рада та пошта Сільська рада та пошта
Країна	Україна
Область	Харківська область
Район	Богодухівський район
Тер. громада	Валківська міська громада
Код КАТОТТГ	UA63020030610066264
Облікова картка	Новий Мерчик
Основні дані
Засноване	1690
Населення	931
Площа	48,62 км²
Густота населення	19,15 осіб/км²
Поштовий індекс	63010
Телефонний код	+380 5753
Географічні дані
Географічні координати	49°58′6″ пн. ш. 35°40′16″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	141 м
Водойми	р. Мокрий Мерчик
Відстань до районного центру	20 км
Найближча залізнична станція	Ков'яги
Відстань до залізничної станції	13 км
Місцева влада
Адреса ради	63002, Харківська обл., Богодухівський р-н, м. Валки, вул. Харківська, буд. 16
Карта
Новий Мерчик
Новий Мерчик
Мапа
Новий Мерчик у Вікісховищі

Географія

Село Новий Мерчик знаходиться на березі річки Мокрий Мерчик (в основному на лівому березі), на річці кілька гребель і штучних водойм. На правому березі річки був великий садовий масив, вище за течією примикають село Добропілля і смт Старий Мерчик. Частина села раніше називалася Довгий Кут.

Історія

Новий Мерчик виокремився із села Всесвятського, яке було засноване 1665 року. Всесвятське розділилося на села Старий Мерчик, Добропілля та Новий Мерчик. Населення села сягає перших поселень Слобідської України. Заселялось вихідцями із Правобережної України та Гетьманщини.

У XVII столітті село Мерчик лежало біля великого Муравського шляху. Це був татарський шлях крові, найдавніша і часто використовувана дорога, якою татари входили на території тодішньої України і в Московське царство, вбиваючи та беручи у полон жителів, а те, чого не могли захопити, спалювали вщент. У Слобідській Україні шлях, перетинаючи вершину річки Мерчик, йшов до Перекопу.

До скасування Слобідського козацького устрою у 1765 році, за адміністративним поділом село входило до Вільшанської сотні Харківського полку.

1743 року засновано Покровський храм. Число парафіян 1750 р.-543, 1770 р.-985, 1790 р.-1160, 1810 р.-1290, 1830 р.-1508, 1850 р.-1419.

За даними на 1864 рік у власницькому селі Старомерчанської волості Валківського повіту, мешкало 1074 особи (534 чоловічої статі та 540 — жіночої), налічувалось 252 дворових господарств, існували православна церква, богодільня, селітряний та цегельний заводи^[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1945 осіб (954 чоловічої статі та 991 — жіночої), з яких 1911 — православної віри^[2].

Станом на 1914 рік кількість мешканців зросла до 2276 осіб^[3].

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 52 жителі села^[4].

З приходом комуністичної влади Покровську церкву розграбували та зробили з неї склад. Зараз силами сільської громади вона відбудована, на свята відправляються богослужіння.

12 червня 2020 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України № 725-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області», увійшло до складу Валківської міської громади.^[5]

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Валківського району, село увійшло до складу Богодухівського району^[6].

Галерея

• 
  Стара Покровська церква
• 
  Руїни народної школи
• 
  Покинута частина села, що називалась Яр

Примітки

1. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
2. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-250. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
3. Харьковскій календарь на 1914 годѣ. Изданіе Харьковскаго Губернскаго Статистическаго Комитета. Харьковъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1914. VI+86+84+86+26+116+140+44 с.(рос. дореф.)
4. Новий Мерчик. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
5. Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Харківської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 1 лютого 2023.
6. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»

Джерела

• Слюсарський А. Г. Слобідська Україна: Істор. нарис XVII—XVIII ст. — Х., 1954.
• Е. Альбовский Харьковские казаки вторая половина XVII ст. — С.-Пбг. 1914.
• (рос.) Історія міст та сіл УРСР
• (рос.) Філарет (Д. Г. Гумілєвский) Історико-статистичний опис Харківської Єпархії (видання 1852 г.). — Том 1. — Х., 2005. — 336 с
• Харківська обласна державна адміністрація. Довідка-презентація Валківського району
• Погода в селі Новий Мерчик