Натан Фаррагут Твайнінг

Натан Фаррагут Твайнінг (англ. Nathan Farragut Twining; нар. 11 жовтня 1897, Монро, Грін, Вісконсин — пом. 29 березня 1982, Лекланд, Сан-Антоніо) — американський воєначальник, генерал Повітряних сил США (1953), 3-й Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США (1957—1960), 3-й начальник штабу Повітряних сил США (1953-1957), 3-й заступник начальника штабу Повітряних сил США (1950-1953). Учасник Другої світової війни.

Натан Фаррагут Твайнінг Nathan Farragut Twining
Народження	11 жовтня 1897(1897-10-11) Монро, Ґрін, Вісконсин
Смерть	29 березня 1982(1982-03-29) (84 роки) Лекланд, Сан-Антоніо
Поховання	Арлінгтонський національний цвинтар
Країна	США
Приналежність	ВПС армії США Повітряні сили США
Рід військ	піхота винищувальна/бомбардувальна авіація
Освіта	Військова академія США Піхотна школа армії США Командно-штабний коледж армії США
Роки служби	1915–1960
Звання	Генерал
Командування	Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США начальник штабу Повітряних сил США Заступник начальника штабу Повітряних сил США 20-та повітряна армія 13-та повітряна армія 15-та повітряна армія
Війни / битви	Мексиканська експедиція Друга світова війна
Відносини	Мерріл Беріл Твайнінг (брат) Натан Крук Твайнінг (дядько)
Нагороди	Медаль «За видатні заслуги» армії (США) Медаль «За видатні заслуги» ВМС США Легіон Заслуг (Легіонер) (США) Хрест льотних заслуг (США) Бронзова Зірка (США) Медаль ВПС (США) Медаль Перемоги у Першій світовій війні (США) Окупаційна медаль армії (США) Медаль «За Американську кампанію» Медаль «За кампанію на Тихому океані» Медаль «За Європейсько-Африкансько-Близькосхідну кампанію» Медаль Перемоги у Другій світовій війні Окупаційна медаль армії (США) Медаль «За службу національній обороні» (США) Орден Британської імперії (військовий) Командор ордена Почесного легіону Кавалер ордена Почесного легіону Командор ордена «За заслуги» (Франція) Кавалер Великого хреста Військового ордена Італії Орден Білого слона

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Твайнінг.

Біографія

Військова кар'єра

• червень 1916 — капрал
• березень 1917 — сержант
• листопад 1918 — другий лейтенант
• 20 листопада 1923 — перший лейтенант
• 1 вересня 1935 — капітан
• 1 липня 1940 — майор
• 22 липня 1941 — підполковник (тимчасове військове звання)
• 1 лютого 1942 — полковник (тимчасове військове звання)
• 17 червня 1942 — бригадний генерал (тимчасове військове звання)
• 12 листопада 1942 — підполковник
• 5 лютого 1943 — генерал-майор (тимчасове військове звання)
• 5 червня 1945 — генерал-лейтенант (тимчасове військове звання)
• 18 липня 1946 — бригадний генерал
• 19 лютого 1948 — генерал-майор
• 10 жовтня 1950 — генерал

Натан Фаррагут Твайнінг народився 11 жовтня 1897 у невеликому містечку Монро в окрузі Грін, штату Вісконсин в з діда-прадіда родині; його предки служили в армії та на флоті американських колоній ще за часів франко-індіанської війни. У 1913 році сім'я Твайнінгів переїхала до Лейк Освего в штаті Орегон.

У червні 1916 року юний Натан вступив до лав Національної гвардії штату Орегон, де служив у роті «H» 3-го Орегонського піхотного полку; зокрема був відряджений до складу експедиційних сил на мексиканський кордон. У березні 1917 року він підвищений до сержанта, а через місяць до першого сержанта. У травні 1917 року Натан поступив до Військової академії США, навчання в якій скоротили через війну до двох років. Навчання Твайнінг успішно закінчив у листопаді 1918 буквально за декілька днів до завершення Великої війни у званні другого лейтенанта піхоти й залишився на командній посаді кадетів до червня 1919 року.

У липні 1919 року він прибув до американських окупаційних військ у Німеччину на посаду наземного спостерігача, відвідав Бельгію, Францію, Італію. У вересні 1919 року прийнятий на навчання до піхотної школи у Форт Беннінг, Джорджія. Згодом перевівся до Авіаційної служби армії. Після повернення до Сполучених Штатів він літав протягом 15 років літаками-винищувачами в різних авіаційних частинах у Техасі, Луїзіані, Гаваях, навчався у Командно-штабному коледжі армії. У серпні 1940 року полковник Н.Твайнінг був призначений до Командування Повітряних сил армії США у Вашингтоні на посаду помічника управління інспекції. Згодом займав декілька керівних штабних посад.

Невдовзі після початку Другої світової війни у Європі, Твайнінг отримав призначення до оперативного управління командування повітряних сил армії; у 1942 його призначають начальником штабу усіх військово-повітряних сил союзників на Південно-Тихоокеанському театрі війни. В січні 1943 він отримав звання генерал-майора й прийняв під своє командування 13-у повітряну армію. 1 лютого 1943 ВМС організували пошуково-рятувальну операцію з розшуку літака свого командувача, який разом з 14 іншими офіцерами зник у районі Нових Гебрідських островів під час перельоту з Гуадалканалу до Еспіріту-Санто й провели 6 діб у рятувальних човнах.

У листопаді того ж року — прийняв 15-у повітряну армії від генерала Джіммі Дуліттла на Італійському театрі війни. По завершенню воєнних дій у Європі, його повернули на Тихий океан, де він на нетривалий час очолив 20-у повітряну армію, на озброєнні якої перебували бомбардувальники B-29, котрі виконували завдання з бомбардування Японських островів.

20 жовтня 1945 року генерал Твайнінг особисто вів групу з трьох стратегічних бомбардувальників B-29 за маршрутом Гуам-Вашингтон через Індію та Німеччину; літаки пролетіли 13 167 миль за 59 годин 30 хвилин. Після повернення до Штатів його призначають командувачем Матеріального командування ПС^[en], а з 1947 року він очолив Повітряне командування на Алясці^[en].

У тому ж році, його призначили провести розслідування випадків появи НЛО, котрі почастішали останнім часом і він порекомендував розпочати офіційне дослідження феномену; як наслідок був започаткований проект «Знак»^[en]. Існують здогади, що продовжують збуджувати спільноту та прихильників теорії змови, що генерал Твайнінг уходив до складу найпотаємнішої групи, так званої групи «Маджестік»-12, яка за наказом Президента Трумена вивчала інопланетний космічний корабель.

Через три роки генерал-лейтенант Н.Твайнінг планував до звільнення у відставку, коли несподівано помер від серцевого нападу заступник начальника штабу Повітряних сил США генерал М'юр Фейрчайлд і його призначили на вакантну посаду.

У 1953 році, після звільнення генерала В. Гойта, Натана Твайнінга обрано кандидатом на посаду очільника Повітряних сил країни; за час його перебування в посаді сталося безліч подій та модернізацій, які перетворили Повітряні сили США на потужний конгломерат сил Сполучених Штатів, зокрема він був ярим апологетом стратегії масивного застосування авіаційної моці для удару у відповідь на загрозу з боку Радянського Союзу.

В 1957 році указом Президента Ейзенхауера генерала призначено головою Об'єднаного комітету начальників штабів.

29 березня 1982 року Натан Фаррагут Твайнінг помер на військово-повітряній базі Лекланд у Техасі та був похований з усіма військовими почестями на Арлінгтонському національному кладовищі.

Див. також

• Річард Маєрс
• Денніс Реймер
• Марк Велш
• Девід Чарльз Джонс
• Кертіс Лемей
• Філіп Брідлав

Посилання

• Nathan Farragut Twining [Архівовано 20 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
• GENERAL NATHAN F. TWINING(англ.)

Примітки

Командування військовими формуваннями (установами) США
Попередник: сформована	Командувач 13-ї повітряної армії січень — 25 липня 1943	Наступник: генерал-майор ?
Попередник: генерал-майор Джеймс Дуліттл	Командувач 15-ї повітряної армії 3 січня 1944 — 2 серпня 1945	Наступник: бригадний генерал Джеймс Моллісон
Попередник: ?	Командувач 20-ї повітряної армії 2 серпня — жовтень 1945	Наступник: ?
Попередник: генерал Мур Фейрчайлд	3-й Заступник начальник штабу ПС США 10 жовтня 1950 — 29 червня 1953	Наступник: генерал Томас Дрессер Вайт
Попередник: генерал Гойт Сенфорд Ванденберг	3-й Начальник штабу ПС США 30 червня 1953 — 30 червня 1957	Наступник: генерал Томас Дрессер Вайт
Попередник: адмірал Артур Редфорд	3-й Голова Об'єднаного комітету начальників штабів США 15 серпня 1957 — 30 вересня 1960	Наступник: генерал Ліман Лемніцер