Loading AI tools
іракська правозахисниця З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Надія Мурад Басі Таха (курд. نادیە موراد, араб. نادية مراد, нар. 1993, Коча, Ірак) — іракська правозахисниця єзидського походження, Посол доброї волі управління ООН з наркотиків і злочинності[7], лауреат премії Вацлава Гавела з прав людини[8], премії Андрія Сахарова за свободу думки спільно з Ламією Аджи Башар[9], лауреат Нобелівської премії миру 2018 року разом з конголезьким лікарем Денісом Муквеге[10].
| Надія Мурад | |
|---|---|
| курд. نادیە موراد | |
.jpg) | |
| Народилася | 10 березня 1994 (30 років) Кочаd, Округ Синджарd, Найнава, Республіка Ірак[d][1][2] |
| Країна |  Ірак[1] |
| Національність | Єзидка |
| Діяльність | Правозахисник |
| Галузь | права людини[3] |
| Знання мов | арабська[4] і англійська[3] |
| Роки активності | 2014 — тепер. час |
| Magnum opus | Остання дівчина[d][5] |
| Посада | посол доброї воліd[6] |
| Конфесія | єзидизм |
| Нагороди | |
| Премії | Премія Вацлава Гавела Премія Андрія Сахарова  Нобелівська премія миру (2018) |
| Сайт | nadiasinitiative.org |
| |
Включена журналом Time до 100 найвпливовіших людей світу 2016 року[11]. Іракський уряд, відзначивши роль Надії Мурад у донесенні до світового співтовариства інформації про загрозливе становище єзидських жінок на території, контрольованій Ісламською державою, номінував її на здобуття Нобелівської премії миру 2016 року[12].
Надія Мурад народилася у 1993 році у селищі Коча неподалік міста Синджар на півночі Іраку у регіоні компактного проживання єзидів. Родина займалася сільським господарством; окрім Надії, сім'я мала ще 10 дітей: 8 синів та 2 дочок. У 2003 році Надія залишилася без батька[13].
Освіту здобувала у місцевій школі. У дитинстві цікавилася історією та хотіла стати педагогом. Після здобуття середньої освіти планувала вступити до університету, однак, через захоплення селища бойовиками ІДІЛ року не змогла довчитися останній рік[13].
Після захоплення Кочо Ісламською державою у серпні 2014 року Надія стала жертвою переслідування єзидів ісламістами. Разом із групою молодих жінок, серед яких у тому числі були 3 її племінниці, була вивезена та навернена у сексуальне рабство[13]. Утримувалася у місті Мосул, звідки здійснила невдалу спробу втечі, через що зазнала тортур. Була перепродана у рабство кілька разів[14]. Опинившись у місті Бахдіда, у листопаді 2014 року змогла втекти від рабовласників після трьох місяців полону.
Завдяки допомозі випадкової родини Надія змогла виїхати до Кіркука до свого брата, який перебував у таборі біженців. Пізніше потрапила до табору у місті Дахук, звідки разом з 1000 іншими біженцями дісталася до Німеччини, де мешкає зараз з однією зі своїх сестер[15].
У 2020 році Мурад почав співпрацювати з Інститутом міжнародних кримінальних розслідувань (IICI) та Ініціативою запобігання сексуальному насильству під час конфлікту (PSVI) уряду Сполученого Королівства над створенням Кодексу Мурад.[16]
Після смерті батька у 2003 році мешкала з матір'ю, 8 братами та 2 сестрами. Після захоплення Кочо джихадисти вбили матір, 6 її рідних та 3 двоюрідних братів за відмову прийняти іслам. Сестри також продані у рабство[13].
З родини Надії змогли вижити 2 її брати та 2 сестри. Брати та одна з сестер нині перебувають у таборі біженців в Іракському Курдистані, ще одна сестра — у Німеччині. Сестри Надії були викуплені родичами з рабства, крім того, одній з її племінниць також вдалося здійснити втечу від рабовласників, доля інших двох лишається невідомою[13].
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
