Народно-визвольна армія Югославії
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Народно-визвольна армія і партизанські загони Югославії (НВАЮ) (серб. Народноослободилачка војска и партизански одреди Југославије, хорв. Narodnooslobodilačka vojska i partizanski odredi Jugoslavije, мак. Народноослободителна војска и партизански одреди на Југославија, словен. Narodnoosvobodilna vojska in partizanski odredi Jugoslavije) — збройне формування руху опору фашистському режиму в Югославії у роки Другої світової війни на чолі з Йосипом Брозом Тіто.
Народно-визвольна армія Югославії | |
---|---|
На службі | 27 червня 1941 — 1 березня 1945 |
Країна | Югославія |
Вид | Партизанська армія |
Війни/битви | Друга світова війна |
Командування | |
Командувач | Броз Тіто |
Медіафайли на Вікісховищі |
Наприкінці 1941 року у складі 51 партизанських загонів і 29 окремих батальйонів налічувалося близько 80 000 бійців. На день закінчення війни 15 травня 1945 року Югославська армія[К 1] мала 59 дивізій і нараховувала 800 000 осіб[1].
У лавах НВАЮ воювали сотні людей українського походження, найвідомішими з яких є командир бригади, харків'янин Анатолій Гнатович Дяченко та Народний герой Югославії Іван Сенюк[2][3].
На заключному етапі війни бійцями НВАЮ були не менше чотирьох тисяч русинів і українців, що становило 10 % усієї чисельності цієї національної меншини Югославії. Багато русинів і українців Югославії, активних учасників опору, отримали високі державні нагороди СФРЮ[4].