Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Музей античної скульптури Джованні Баракко (італ. Il Museo di scultura antica Giovanni Barracco) — музей зі збірками античної скульптури у місті Рим.
| Музей античної скульптури Джованні Баракко (Музей Баракко) | |
|---|---|
| італ. Il Museo di scultura antica Giovanni Barracco | |
 | |
| 41°53′49″ пн. ш. 12°28′21″ сх. д. | |
| Тип | художня галерея археологічний[1][2] і museum of a public entityd[2] |
| Статус спадщини | національна спадщина Італіїd[3] |
| Частина від | Museum system of Roma Capitaled[4] |
| Країна |  Італія[3] |
| Розташування | Рим, Італія |
| Адреса | 00186[5][1] Corso Vittorio Emanuele, 166/A - 00186 Roma |
| Засновано | 1904 року |
| Відкрито | відновлення в 1948 |
| Закрито | 1938 |
| Фонд | 308 документ[6] і 316 документ[7] |
| Відвідувачі | 8698 осіб (2020)[1] 29 504 осіб (2019)[8] 23 637 осіб (2018)[6] 9528 осіб (2021)[9] 26 796 осіб (2022)[2] |
| Сайт | museobarracco.it |
  Музей античної скульптури Джованні Баракко (Італія) | |
 | |
 Музей античної скульптури Джованні Баракко у Вікісховищі | |
Джованні Баракко прибув у центральну Італію з Калабрії. Ще у молоді роки він зацікавився старовинними історичними мовами та античною культурою. Доля звела його з археологом Джузеппе Фйореллі, що розкривав від попелу античне місто Помпеї. Джузеппе Фйореллі водночас був на той час директором Національного археологічного музею у Неаполі. Все це сприяло зацікавленню у Джованні Баракко у вивченні античних решток на оригіналах, до того ж у 19 столітті археологічні рештки з Помпей та інших місць розкопок не коштували фантастично великих коштів.
Життя барона Джованні Баракко припало на драматичні роки об'єднання дрібних італійських князівств у єдину державу. Він працював у місті Турин, де діяв перший буржуазний парламент поєднаного італійського королівства. Отримані кошти він почав витрачати на придбання археологічних артефактів. Хоча його цікавили у першу чергу давньоримські речі і твори етрусків, згодом він зацікавився археологічними знахідками з Месопотамії, Стародавнього Єгипту тощо. Часові межі його приватної колекції таким чином розширилися. Якщо він натрапляв на цікаві пам'ятки європейського середньовіччя, він купував і їх. Так його приватна колекція отримала барвистий, еклектичний характер. Його колекція не могла бути надто великою, але на окремих пам'ятках різних культур і цивілізацій давала підстави для порівняльних аналізів.
У 1870 перебрався у Рим, який зробили столицею Італійського королівства.
У 1904 передав власну приватну колекцію у подарунок місту Рим. За цей подарунок уряд міста Рим надав йому звання почесного громадянина міста. Музейний заклад під назвою музей старовинної скульптури був розроблений архітектором Гаетано Кохом. Архітектор і барон Джованні Баракко були знайомі з періоду, коли архітектор облаштовував споруду парламента у Римі по переїзду того з Турина.
Джованні Баракко відслідковував усі етапи створення проекту і його реалізації. В новому музеї навпроти церкви Сан Джованні Деї Фйорентіні вперше в музейному приміщенні створили опалення та завеликі для музею вікна, аби було вдосталь світла. Частка найцікавіших експонатів мала поворотку основу, щоби надати можливість огляду з усіх боків. В останні роки життя барон оселився в музеї, передавши туди і власну приватну бібліотеку.
В роки фашистського уряду у Італії Музей старовинної скульптури постраждав. 1938 року його поруйнували під час реконструкції вулиці Віктора Еммануїла ІІ. 1943 року Людвиг Поллак, що очолював музей, був заарештований і запроторений у гестапо. Колекції музею згодом передали у сховища Капітолійських музеїв.
Відновлення музею відбулося в 1948, коли для його облаштування віддали старовинну споруду. Це був палацик, вибудований в 1523 для прелата Томаса Регіса. Декор фасаду приписують архітекторові Антоніо да Сангалло молодшому. З 1671 року маєток перейшов у майно Сільвестрі. 1885 року палацик став майном міста Рим. Незважаючи на перебудови і реконструкції, споруду палацика в 1523 побудови врятували і віддали під музей.
Рим надто старе місто з декількома нашаруваннями ґрунтів різних епох. Під час розкопок 1899 року на глибині чотирьох метрів від сучасної поверхні були знайдені рештки ще античного будинку з двориком і колишнім фонтаном, підлогу з білим мармуром та фрагментами мозаїк в декотрих приміщеннях, залишки перистиля. Після проведених розкопок були зміцнені фундаменти старовинного палацика, відомого як Мала Фарнезіна (Piccola Farnesina).
Музей створений на базі приватної колекції заможного володаря. Тому фонди несуть відбиток його колекціонерських зацікавлень, колекціонерських недоліків і вдалих придбань. Декотрий час барон цікавився артефактами Стародавнього Єгипту і ця частина колекцій відкриває нині експозиції. Але одна приватна особа не була в змозі зібрати настільки репрезентативну колекцію, котра би давала розгорнуту картину мистецтва такої довготривалої цивілізації, як Єгипет доби фараонів. Тому збірки Джованні Баракко поступаються кількістю і якістю багатьом іншим музеям з відділками мистецтва Стародавнього Єгипту (Британського музею, Лувра, міста Турина тощо). Досить мало експонатів з Месопотамії та творів етрусків. Дві окремі галузі — оригінали давньогрецьких майстрів з територій Греції та Італії (так звана Велика Греція), а також збірка копій давньоримських майстрів з грецьких оригіналів. Як і більшість приватних колекціонерів кінця 19 ст. Джованні Баракко не оминув давньогрецьку кераміку, що теж в експозиції. Окрема частина збірки — артефакти з острова Кіпр, що був перехрестям різних культур впродовж декількох тисячоліть.
В експозиції передано чотириста експонатів з фонду, загальна кількість музейних зал лише дев'ять.
.JPG)
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
