Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
«Михайло Строгов» (фр. Michel Strogoff, зустрічається також варіант перекладу «Кур'єр царя» та «Михайло Строгов, Москва-Іркутськ») — пригодницький роман французького письменника Жюля Верна, написаний у 1874—1875 роках. З січня по грудень 1876 року друкувався у вигляді фельєтона на сторінках журналу Magasin d’éducation et de récréation. 25 грудня того ж року разом з оповіданням «Драма в Мексиці» вийшов окремою книгою у видавництві П'єра-Жуля Етцеля с шістьма ілюстраціями Жуля Фера[1].
Михайло Строгов | ||||
---|---|---|---|---|
фр. Michel Strogoff | ||||
Обкладинка першого видання роману, ілюстратор — Жюль Фер | ||||
Жанр | пригодницький роман | |||
Форма | роман | |||
Автор | Жюль Верн | |||
Мова | французька мова | |||
Написано | 1874—1875 | |||
Опубліковано | 1876 | |||
Країна | Франція | |||
Видавництво | П'єр-Жуль Етцель | |||
Видання | 1876, видавництво П'єра-Желя Етцеля | |||
Ілюстратор | Жуль Фераd | |||
Цикл | Незвичайні подорожі | |||
Попередній твір | The Survivors of the Chancellord | |||
Наступний твір | Гектор Сервадак. Мандри та пригоди у навколосонячному світі | |||
У «Гутенберзі» | 7442 | |||
| ||||
Цей твір у Вікісховищі | ||||
Роман не має жодної історичної основи. Дехто з дослідників вважає, що у образі Феофар-хана Верн зобразив Кенесари-хана, який дійсно піднімав повстання проти російської влади у 1840-х роках. Однак його повстанням була охоплена територія Казахстану. В романі ж повсталі захоплюють весь Сибір від Уралу до Іркутська.
Події роману відбуваються на тлі повстання на Сході Сибіру, яке підняв Феофар — татарський хан, могутній правитель Середньої Азії.
Михайло Строгов — кур'єр на службі у царя (точно не вказано про якого саме російського імператора йдеться, але за часом дії роману це мав би бути Олександр II). За царським дорученням він відправляється до Іркутська. Його задача — попередити Іркутського губернатора, рідного брата царя, про заколот проти нього і державну зраду Івана Огарьова. Протягом своєї мандрівки він зустрічає Надю Федорову, Гаррі Блоунта (репортера англійської газети) та Алсіда Жоліве (журналіста французької газети). Михайла і Надю беруть у полон повсталі татари під командою Івана Огарьова. Їх звинувачують у шпіонажі. За присудом хана Феофара і татарськими законами Михайла осліпляють, проводячи йому по очах разпеченою шаблею. Але завдяки щасливому випадку Михайлові вдається зберегти зір. Разом з Надею він тікає з полона. За допомогою одного з сибірських селян вони приїздять-таки до Іркутська і вчасно встигають попередити губернатора. Російська армія розбиває війська Феофар-хана, а Михайло у поєдинку вбиває зрадника Івана Огарьова. Наприкінці роману Михайло одружується з Надею.
Хоча в романі описуються події, здавалося б сучасні автору, але твір являє собою досить вільні фантазії. Книга подібна до «руританського» піджанру пригодницького роману, але з перенесенням дії не у Східну Європу, а в зауральську Росію.
У своєму описі татарської навали на Сибір Верн явно описує вторгнення не казанських чи сибірських татар, а середньоазійських народів. Під час написання роману, у 1876 році Росія ліквідувала Кокандське ханство та взяла під протекторат Хівінське ханство. Отже, актуальність твору полягала в тому, що середньоазійська навала, на думку автора, цілком могла б бути відповіддю на російську експансію.
Видавець П'єр-Жюль Етцель був схвильований можливими неприємностями, адже публікація роману збіглася з відповідальним моментом у російсько-французьких міждержавних відносинах. Він розпочав цілу серію консультацій з представниками Росії, зокрема з письменником Іваном Тургенєвим, який зробив ряд правок і зауважень. За тургенєвськими корективами Жюль Верн допрацював текст роману. Тим не менше, на відміну від багатьох інших романів «Михайло Строгов» був перекладений і виданий в Росії з більш ніж 20-річною затримкою[2].
(Michel Strogoff), 1997, режисер — Брюно-Рене Юше (Bruno-René Huchez);
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.