Лідський повіт (Велике князівство Литовське)
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Лідський повіт (пол. Powiat lidzki) — адміністративно-територіальна одиниця Віленського воєводства Великого князівства Литовського у XV-XVIII століттях. Столиця — Ліда.
| Лідський повіт | |||
|---|---|---|---|
|
Powiat lidzki | |||
| |||
| повіт | |||
| Гімн: Богородиця | |||
| місто | Ліда | ||
| Країна |  ВКЛ | ||
| край | Білорусь | ||
| федерація |  Річ Посполита | ||
| Офіційна мова | білоруська, руська, церковнослов'янська; від 1385 ще латина, від 1569 — польська | ||
| Населення | |||
| - повне | литвини, білорусини | ||
| Етнікон | лідці | ||
| Площа | |||
| - повна | 5500 км² | ||
| Дата заснування | 1566 | ||
| окупація Росією | 1795 | ||
| |||
| |||
На півночі межував з Троцьким повітом Троцького воєводства та Віленським повітом Віленського воєводства, на сході — з Ошмянським повітом Віленського воєводства, на півдні — з Новогрудським та Слонімським повітами Новогрудського воєводства, на заході — з Гродненським повітом Троцького воєводства.
До цього повіту входили території Лідського гродського (міського), Берштанського, Василишковського, Дубицького, Конявського, Новодворського, Радунського та Стоклиського староств та прилеглі приватні маєтки[1]. Станом на 1790 р. повіт складався з 16 міст і сіл: Острина, Вороново, Белиця[be-tarask], Беняконі[be-tarask], Василішки[be-tarask], Докудаве[be-tarask], Демброве[be-tarask], Желудок, Жирмуни[be-tarask], Заболоть[be-tarask], Іщелне[be-tarask], Ліда, Нача[be-tarask], Новий Двір[be-tarask], Орля[be-tarask], Радунь, Рожанка[be-tarask], Собакинці[be-tarask], Щучин, Ейшишки.
Після окупації західнобілоруських, литовських земель Російською імперією на території колишнього Лідського повіту у складі Слонімської губернії було утворено російський Лідський повіт під час третього поділу Речі Посполитої.
У нього була червона повітова хоругва із зображенням герба «Погоні»[2].
У 1528 році, за даними перепису війська Великого князівства Литовського, у повіті було близько 80 дрібних землевласників.
Лихоліття московської війни проти Литви (середини XVII ст.) спричинило сильні спустошення і в цьому повіті також. Кількість димів зменшилася на 19 %[3].
В середині XVII століття в повіті було 11 860 селянських господарств, а населення становило 94 880 осіб[4]. У 1775 р. в повіті налічувалося 11 723 селянських господарства. У 1790 році чисельність населення повіту становила 102 375 осіб.
Лідська шляхта від повіту посилала двох депутатів (послів) на Вальний сейм та двох заступників до Головного Трибуналу. У Ліді збиралися повітові та воєводські сеймики — місцеві станово-представницькі органи.
У Ліді проводилися не лише повітові сеймики, але й підкоморський, земський (сесії проводилися в одній з веж Лідського замку[5]) та гродські суди, і скликалося посполите рушення.
На Гродненському сеймі 12 січня 1793 року, щоби збільшити кількість сенаторів від Великого князівства Литовського, номінували на каштеляна лідського кандидатуру з місцевого повітового маршала, яким на той час був Францишек Олександрович, котрий отримав привілей 26 жовтня 1793 р.. Але в грудні того ж року новою адміністративно-територіальною реформою Речі Посполитої скасовано лідську каштелянію. У результаті лідський каштелян зберіг свій титул, але він не мав сенаторських повноважень.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
.jpg)
