Людовик II Бурбон-Конде
З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Луї́ II де Бурбо́н, Принц Конде́, Людо́вик II де Бурбо́н, Принц Конде́ (фр. Louis de Bourbon, prince de Condé; 8 вересня 1621, Париж, Франція — 11 грудня 1686, Фонтенбло)[5][6], відомий під іменем Великого Конде (le Grand Condé) — принц крові, французький воєначальник та політичний діяч. Походив з молодшої гілки дому Бурбонів, що носили титул Принц Конде. Син Анрі де Бурбона, 3-ого принц Конде (1588—1646). Носив титул герцог д'Енгієн до 1646 року, тоді 4-й принц Конде. Крім титулу принца Конде, був також герцогом де Бурбон, де Монморансі, де Шатору, де Бельгард і де Фронсак, графом де Сансерр (1646—1686), графом де Шароле, пером Франції і першим принцом крові.
Людовик II Бурбон-Конде | |
---|---|
фр. Louis II de Bourbon-Condé | |
Народився | 8 вересня 1621(1621-09-08)[1][2][…] Париж, Королівство Франція |
Помер | 11 грудня 1686(1686-12-11)[1][2][…] (65 років) Фонтенбло |
Країна | Франція[3] |
Діяльність | політик, воєначальник |
Знання мов | французька[1][4] |
Учасник | Тридцятирічна війна і Франко-іспанська війна (1635—1659)d |
Роки активності | з 1643 |
Титул | герцог |
Військове звання | генерал |
Конфесія | католицька церква |
Рід | Бурбони |
Батько | Henri, Prince of Condéd |
Мати | Charlotte Marguerite de Montmorencyd |
Брати, сестри | Арман де Бурбон і Анна Женев'єва де Бурбон-Конде |
У шлюбі з | Claire-Clémence de Maillé-Brézéd |
Діти | Генріх III Бурбон-Конде |
Автограф | |
Нагороди | |
Командувач армій Людовика XIII, потім Людовіка XIV. Найбільше прославився битвами при Рокруа (1643), Фріндланді (1644), Нордлінгені (1645)[7] та Лансі (1648), яка внесла вклад в завершення Тридцятилітньої війни[8].
Один з головних діячів Фронди. Спочатку, під час Парламентської Фронди, став на бік влади та очолював облогу Парижа. Після вступив у конфлікт з кардиналом Мазаріні, за що був ув'язнений. Очолив Фронду Принців, але був розбитий, перейшов на бік Іспанії у Франко-Іспанській війні (1635 по 1659). Після укладення Піренейського миру, повернувся на службу до Людовика XIV. Брав участь у Деволюційній та Голландській війнах[9].
В своєму замку Шантії прожив до своєї смерті в 1686 році, в оточені родини, письменників, художників серед яких були Буало, Расін, Мольєр, Лабрює́р, Боссюе та інші.[5]
На його похоронах проголосив одну з своїх найвідоміших надгробних промов Жак Бенінь Боссюе.