Лоран Шварц

Лоран Шварц (фр. Laurent-Moïse Schwartz, 5 березня 1915, Париж, Франція — 4 липня 2002, Париж, Франція) — французький математик, член групи «Бурбакі».

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шварц.

Лоран Шварц
фр. Laurent-Moise Schwartz
Ім'я при народженні	фр. Laurent Moise Schwartz[1][2]
Псевдоніми	Laurent-Marie Sélimartin[1]
Народився	5 березня 1915(1915-03-05) Париж, Франція
Помер	4 липня 2002(2002-07-04) (87 років) Париж, Франція
Поховання	Q110360041?[3]
Країна	Франція
Національність	француз
Діяльність	математик, викладач університету, ентомолог
Alma mater	Вища нормальна школа
Галузь	Математика
Заклад	Паризький університет[1] Гренобльський університет[1] Національний центр наукових досліджень[1] Політехнічна школа[1] Університет Париж VII[1] Université de Nancyd[1]
Посада	президент
Науковий керівник	Жорж Валірон
Відомі учні	Александр Гротендік
Аспіранти, докторанти	Александр Гротендік[4] André Martineaud[4] Jacques-Louis Lionsd[4] Georges Glaeserd[4] Henri Hogbe Nlendd[4] Bernard Malgranged[4] Bernard Maureyd[4] Leopoldo Nachbind[4] Gilles Pisierd[4] Erik G. F. Thomasd[4] Bernard Beauzamyd[4] François Trèvesd[4] Louis Boutet de Monveld[4] Paul Kréed[4] Andre Unterbergerd[4] Martin Zernerd[4] Ali Suleyman Ustuneld[4]
Членство	Французька академія наук Коміте Моріс-Оденd Національний комітет В'єтнамуd
Партія	Об'єднана соціалістична партіяd (1990)[5]
Батько	Anselme Schwartzd
Брати, сестри	Bertrand Schwartzd Daniel Schwartzd
У шлюбі з	Marie-Hélène Schwartzd[1]
Діти	Marc-André Schwartzd Claudine Schwartzd
Родичі	Поль Леві, Germain Debréd[3], Jacques Debréd[3], Robert Debréd[3], Жак Соломон Адамар[6] і Мішель Дебре[1]
Нагороди
Лоран Шварц у Вікісховищі

В 1934 році вступив до знаменитої Вищої нормальної школи, в 1937 році був призваний в армію. Під час окупації Франції фашистами, будучи євреєм, ховався від гестапо по підробленим документам. В 1943 році, попри це, захистив дисертацію в Страсбурзі. Після війни був професором у Сорбонні й Політехнічній школі.

Основні праці в галузі функціонального аналізу, особливо теорії розподілів, тобто узагальнених функцій, де він систематично виклав основні результати теорії. Пізніше Шварц посилив свої результати, довівши (разом з Ж.Дьєдонне) теореми двоїстості в просторах Фреше. Також важливі його роботи в області топології та математичної фізики.

Серед його учнів найвідоміший Александр Гротендік.

Шварц також займався активною громадською діяльністю, був людиною лівих поглядів. Він виступав проти французької та американської агресій у В'єтнамі, французької інтервенції під час алжирської війни та радянської під час афганської війни.

Вибрані праці

• Шварц Л. Анализ. — М. : Мир, 1972. — 825+529 с.
• Шварц Л. Комплексные аналитические многообразия. Эллиптические уравнения с частными производными. — М. : Мир, 1964. — 212 с.
• Шварц Л. Математические методы для физических наук. — М. : Мир, 1965. — 412 с.
• Шварц Л. Применение обобщённых функций к изучению элементарных частиц в релятивистской квантовой механике. — М. : Мир, 1964. — 184 с.
• Laurent Schwartz, Theorie Des Distributions, Hermann Paris, 1951
• Laurent Schwartz, Israel Halperin, Introduction to the theory of distributions. Based on the lectures given by Laurent Schwartz. University of Toronto Press, 1952
• Laurent Schwartz, Théorie des distributions. Troisième cycle et recherche. Hermann, Paris (October 21, 1997)
• Laurent Schwartz, Mathematics for the Physical Sciences (Dover Books on Mathematics). Dover Publications (April 21, 2008)

Посилання

• Biography of Laurent Schwartz [Архівовано 13 травня 2011 у Wayback Machine.] from the American Mathematical Society
• Review of Schwartz's autobiography [Архівовано 8 лютого 2007 у Wayback Machine.], same source

1. Архів історії математики Мактьютор — 1994.

   d:Track:Q547473
2. Fichier des personnes décédées

   d:Track:Q80900474
3. http://www.landrucimetieres.fr/spip/spip.php?article3617
4. Математичний генеалогічний проєкт — 1997.

   d:Track:Q829984
5. https://books.google.cat/books?id=Eqc0cyFR0AEC&pg=PA395 — С. 395.
6. https://rac.es/ficheros/doc/01208.pdf — С. 51.