Листопадове
село в Кіровоградській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
село в Кіровоградській області, Україна З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
Листопа́дове — село в Україні, у Новомиргородській міській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області, розташоване на правому березі річки Турії (права притока Великої Висі, у розмовній мові — Гептурка). Населення — 1 198 чоловік. Колишній центр Листопадівської сільської ради.
село Листопадове | |
---|---|
Листопадівська сільська рада | |
Країна | Україна |
Область | Кіровоградська область |
Район | Новоукраїнський район |
Громада | Новомиргородська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA35060130220088734 |
Облікова картка | Облікова картка |
Основні дані | |
Засноване | 1772 |
Населення | 1198 |
Площа | 3,105 км² |
Поштовий індекс | 26012 |
Телефонний код | +380 5256 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°50′36″ пн. ш. 31°37′35″ сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
168 м |
Водойми | Турія, Листопадівський став |
Відстань до обласного центру |
86 км |
Відстань до центру громади/сільради |
2 км |
Найближча залізнична станція | Новомиргород |
Відстань до залізничної станції |
6 км |
Місцева влада | |
Карта | |
Мапа | |
|
Село розташоване на підвищенні, утвореному високим берегом Листопадівського ставу. Ландшафт села перемінний, пологі улоговини в нижній частині схилів чергуються зі стрімкими схилами ярів.
Від Новомиргорода Листопадове відділене греблею через річку Турія. Відстань до центральної частини районного центру — 5 км, до Кропивницького — 86 км.
Клімат помірний, континентальний.
Поблизу села знаходяться значні поклади глини, придатної для виготовлення цегли.
Листопадове засноване 1772 року втікачами з Полтавщини та Поділля.
У 1791 році Листопадове від князя Потьомкіна, що викупив ці землі у Любомирських, переходить до генерала Висоцького.
В першій половині XIX століття генералом Висоцьким було збудовано греблю на річці Турія. З лютого 1833 року Листопадове та Краснянка переходять у власність братів Лопухіних.
Після реформи 1861 року життя мешканців активізувалось, чому значною мірою цьому сприяла близькість златопільського ринку, а з 1914 року — залізничної станції. У 1889 році в обох селах існувала одна православна церква, церковно-приходська школа, чотири млини та дві кузні.
На бажання віруючих правити службу українською мовою і не підпорядковуватись Московському Патріархату на підставі постанови Президії Церковної Ради від 7 липня 1921 року парафія Церкви Різдва Пресвятої Богородиці села Листопадового за № 2.205 від 14 липня 1921 року приєднана до Всеукраїнської Спілки Православних Парафій, тобто стала парафією УАПЦ[1].
На фронтах Другої світової війни загинуло 103 листопадівських воїни.
В 1967 році в селі було збудовано сучасне приміщення школи.
Станом на 1808 рік в селі налічувалось 79 дворів та 658 мешканців.
У 1864 році населення Листопадового становило 1212 чоловік.[2]
У 1889 році в Листопадовому та Краснянці в 275 дворах мешкало 1748 чоловік.
Станом на 1970 рік, у селі проживало 1480 осіб.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1256 осіб, з яких 579 чоловіків та 677 жінок.[3]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1234 особи.[4]
Станом на 1 січня 2015 року, у селі проживає 1198 осіб.
1808 | 1864 | 1889 | 1970 | 2001 | 2015 |
---|---|---|---|---|---|
658 | 1212 | 1748 | 1480 | 1234 | 1198 |
▲ | ▲ | ▼ | ▼ | ▼ |
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]
Мова | Відсоток |
---|---|
українська | 99,43 % |
російська | 0,57 % |
Листопадівська ЗОШ |
Сільський будинок культури |
СФГ «Стожари» |
Кафе-бар «Калина» |
На території села працює школа, дошкільний навчальний заклад, фельдшерсько-акушерський пункт, бібліотека та сільський будинок культури. Діє поштове відділення, п'ять магазинів та кафе-бар «Калина». Село повністю газифіковане.
Землі сільськогосподарського призначення на території сільської ради обробляє ТОВ «Агрокапітал-Кіровоград», до складу якого у 2008 році увійшло місцеве селянсько-фермерське господарство «Стожари».[6]
На сільському ставку широко розвивається рибальство.
В Листопадовому налічується 10 вулиць та 2 провулки:[7]
Загальна протяжність вулиць — 14 км. Більшість з них (11,2 км) мають тверде покриття; вул. Шевченка вимощена бруківкою.
Через село проходить міжобласна автомобільна дорога Т 2401 (Городище — Устинівка).
Регулярні перевезення здійснюють рейсові автобуси сполученням:
В перші роки заснування села у Листопадовому була збудована невелика церква. Наприкінці XVIII століття, у період масового заселення, через дорогу від старої церкви було збудовано просторішу, дерев'яну, з кам'яним фундаментом та бляшаною покрівлею. Нині це територія між адміністративним корпусом СФГ «Стожари» і братською могилою. Церква Різдва Пресвятої Богородиці проіснувала до 1960-их років. Приміщення використовувалось як комора колгоспу «Комуніст», а згодом було спалене. Про існування церкви на колишньому дворищі нагадує берест (дуже обгорів, але досі зеленіє) і хрест, освячений 31 жовтня 2004 року.[9]
20 вересня 2014 року, напередодні храмового свята, у Листопадовому було урочисто освячено новозбудовану каплицю на честь Різдва Божої Матері, встановлену на місці спаленої церкви за кошти мешканців села та місцевих підприємців.[10]
Назва | Розташування | Дата встановлення | Фото | Короткі відомості |
Воїнів, загиблих у Другій світовій війні, братська могила | по вул. Перемоги | На плиті під постаментом вказані особи та дати загибелі 8 радянських солдат. Поруч з могилою розташований сучасний стенд зі списком всіх загиблих воїнів села. | ||
Воїнів, загиблих у Другій світовій війні, братська могила | по вул. Леніна, поряд з кладовищем | Тут поховано 36 радянських солдат. На плиті під постаментом вказані особи та дати загибелі 10 з них. | ||
Тарасові Шевченку, бюст | у саду в центрі села | Бюст Тарасу Шевченку в центрі села встановлено на постаменті замість колишнього бюсту В.І. Леніна після 2014 року. | ||
Невідомого солдата, могила | по вул. Леніна, поблизу кладовища | |||
Пам'яті жертв Голодомору, хрест | на місцевому кладовищі | |||
Членам підпільно-диверсійної організації, меморіальна дошка | на будинку по вул. Перемоги, 151 | Меморіальну дошку учасникам підпільно-диверсійної організації, що діяла у селі в роки Другої світової війни під керівництвом П.Ф. Калашника та П.П. Ткаченка, урочисто відкрито 8 травня 1996 року на фасаді будинку підпільниці Ярини Совенко.[11] |
Листопадове у своєму щоденнику згадує Павло Тичина, який проїздив тут 1920 року з капелою Кирила Стеценка дорогою до Златополя та Новомиргорода.[13][14]