Лисець (Кам'янець-Подільський район)

село Лисець
	Герб
	Долина річки Бобровець біля села ЛисецьДолина річки Бобровець біля села Лисець
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Кам'янець-Подільський район
Громада	Дунаєвецька міська громада
Основні дані
Засноване	1493
Населення	924
Площа	2,945 км²
Густота населення	346,69 осіб/км²
Поштовий індекс	32472
Телефонний код	+380 3858
Географічні дані
Географічні координати	48°47′34″ пн. ш. 27°01′12″ сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	283 м
Водойми	річка Безіменна та два ставочки
Відстань до; обласного центру	80 км
Відстань до; районного центру	49 км
Найближча залізнична станція	Дунаївці
Відстань до; залізничної станції	35 км
Місцева влада
Адреса ради	32400, Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н, м. Дунаївці, вул. Шевченка, 50
Карта
	Лисець
	Лисець
Мапа

Лисе́ць — село в Україні, у Дунаєвецькій міській територіальній громаді Кам'янець-Подільського району Хмельницької області.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Лисець.

Коротка інформація село Лисець, Основні дані ...

Закрити

Опис: Центральним елементом герба є гербовий щит синього кольору. Синій колір символізує мир, спокій, злагоду. Щит поділений на 2 частини горизонтальною хвилястою лінією, яка символізує річку Бобравку. Верхню частину гербового щита займає стилізоване зображення ластівки — символ нестримного руху вперед, символ волі і працелюбства. В нижній частині гербового щита розташовано композицію із трьох яблук, що підкреслює вирощування, заготівлю і продаж плодів садівництва жителями села. Знизу і з боків гербовий щит обрамляє стилізоване золоте дубове листя — символ могутності, сили, довголіття. Зверху гербовий щит обвиває синя стрічка з написом «с. Лисець». Геральдичну композицію вінчають 5 пшеничних колосків, які символізують багатство, славу, мудрість, добро і красу.

Автор: Мастикаш М. В.

Критика: Існує ряд фактів недотримання геральдичних стандартів: 1) Французький щит має неканонічні пропорції та не використовується в новітній геральдичній традиції населених пунктів України; 2) Ластівка летить в негеральдичний бік (вліво); 3) Девізна стрічка міститься, за правилами, за щитом, а не над ним.^[1]

Найбільш ймовірно, що назва походить від назви одного з пагорбів на якому були відсутні насадження та засноване поселення.

Подільське село Лисець розкинулось на подільській височині в південно-західній частині України, за 50 кілометрів автодорогами від Кам’янця-Подільського. Селом протікає річка Безіменна, права притока Ушиці. Село обгортають такі населені пункти: село Велика Побійна на півночі, Заголосна на північному заході, Тимків на сході, на півдні Сокілець та Великий Жванчик на заході.

Клімат

Лисець знаходяться в межах вологого континентального клімату із теплим літом у так званому «теплому Поділлі», тут весна настає на 2 тижні раніше.

Лисець згадується в реєстрі димів (податкових одиниць) Подільського воєводства за 1493 рік. Воно було королівським маєтком і входило до Кам’янецького староства. Однак немає сумнівів, що село існувало і раніше. У XVI столітті орендар Юрій Телефус збудував замок – його зруйнували волохи.^[2]

20 вересня 1442 року польський король Владислав III Варненчик надав Митку Зарубичу село Лисець (Lisyecz) Кам’янецького повіту на ленному праві.

Найпоширенішою галуззю економіки Лисця було землеробство, яке мало тут давні традиції. 1798 року село було надане у тимчасове користування строком на 50 років Яну Ратиборському.

У 1860 році священик, вперше Лисецький піп згадується у документах за 1565 рік^[3], Лисецької церкви «Пресвятої Богородиці», збудована у 1721 році, дерев'яна триверха, запропонував селянам віддати своїх дітей на навчання, при цьому наголосив, що навчати буде безкоштовно, а книги купуватиме за власні кошти; священик відкрив школу з приходом осені. В цей період село мало власне ґмінне управління, що керувало навколишніми селами та володіло більш ніж 5000 десятин землі.

Селяни були звільнені від кріпосного права в 1861 році.

Внаслідок поразки визвольних змагань українського народу на початку XX століття, село надовго окуповане російсько-більшовицькими загарбниками.

Радянська окупація принесла колективізацію та розкуркулення, мешканці села зазнали репресій.

За новим територіально-адміністративним поділом 1925 року, Лисець ввійшов до Новоушицького району Кам‘янець–Подільського округу.

В 1932–1933 селяни села пережили сталінський голодомор^[4].

Роки Великого терору 1936-1937 вбито осіб різних національностей і професій, багато людей було виселлено як сім'ї «ворогів народу»^[5].

По закінченню Другої світової війни у 1946—1947 роках мешканці села вчергове пережили голод.

Радянський період у селі знаходився колгосп, який в свій час обробляв 1,4 тис. гектарів орної землі, вирощував зернові і цукрові буряки, розводили велику рогату худобу та свиней. В той час у селі функціонували: середня школа, клуб, бібліотека, народний музей, фельдшерсько-акушерський пункт, профілакторій, готель, майстерня побутового обслуговування.

З 1991 року в складі незалежної України.

З 13 серпня 2015 року шляхом об'єднання сільських рад Лисець увійшов до складу Дунаєвецької міської об'єднаної територіальної громади^[6].

Восени 2019 року громада Лисця виграла головний приз у конкурсі «Неймовірні села України» і в жовтні на околиці села навколо водоспаду висадили 600 декоративних рослин.

У 2020 році село разом зі громадою увійшло до утвореного нового Кам'янець-Подільського району.

2022 році селі демонтували пам’ятник комуністу Володимиру Затонському. Він брав активну участь у більшовицькому захопленні влади в Україні та затято боровся проти Української Центральної Ради. А в 1932 році був призначений відповідальним за виконання хлібозаготівель в деяких областях України. Затонський захоплено нищив національну культуру, сприяв необґрунтованій зміні українського правопису 1933 року, схвалював репресії проти «ідеологічно невитриманих» працівників освіти, керував демонтажем мозаїки і фресок Михайлівського Золотоверхого монастиря та причетний до русифікації України.^[7]

Докладніше: Бурбун

Водоспад Бурбун розташований в каньйоні річки Бобрівка (Бобравка, Бобровець) біля села Лисець, у північній його околиці. Довкола водойми росте багато дерев та чагарників, котрі захищають ущелину від теплих сонячних променів. Температура води в озері досить низька навіть в теплі дні.

Село Лисець разом зі водоспадом Бурбун увійшло до півфіналу сіл в конкурсі «Неймовірні села України-2019».

Більше інформації Рік, Населення ...

Рік	Населення	Зміна
1889	2402	—
1926	2146	−10.7%
1970	1628	−24.1%
1989	1202	−26.2%
2001	964	−19.8%
2015	924	−4.1%

Закрити

Лисець був значним населеним пунктом, так у 1889 році в ньому нараховувалось 410 дворів, де проживало 2402 жителя.

За даними Всесоюзного перепису 1926 року в Лисці нараховувалось 563 двори, проживало 2146 жителів.

У 1970 роках населення складало — 1628 людей.

Кількість наявного населення за переписом 1989 року в селі склало 1202 особи.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 964 особи (465 дворів).^[8].

Згідно перепису 2015 року в селі мешкало 924 особи.

Мова

У селі поширена західноподільська говірка, що належить до подільського говору, який своє чергою належить до південно-західного наріччя.

100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову за даними перепису 2001 року.

Народилися

Весела Людмила Михайлівна — українська поетеса.
Затонський Володимир Петрович (1888—1938) — український державний і партійний діяч.
Михайло Васильович Мастикаш (1946) — член Національної спілки художників України, автор гербів Хмельницької області, села Лисець.
Телячий Юрій Васильович (1970) — доктор історичних наук, член Президії Національної спілки краєзнавців України, Заслужений працівник культури України, перший проректор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв.
Жовнір Артем — український бойовий медик аеромобільного взводу.

Мешкали

Борзаківська-Медведюк Маргарита Георгіївна (1924) — українська поетеса.
Овчарук Володимир Борисович — молодший лейтенант, командир взводу 3-го батальйону 51-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗС України; загинув під час проведення антитерористичної операції на сході України.