Лев Сапіга

Лев Сапіга
Лев Сапіга
Народився	1557 ; Островно
Помер	7 липня 1633; Вільно
Поховання	Костел святого Михаїла (Вільнюс)d
Підданство	Велике Князівство Литовське; Річ Посполита
Національність	русин
Діяльність	дипломат, політик, військовослужбовець
Титул	шляхтич
Посада	дипломат, великий канцлер литовський, великий гетьман литовський
Конфесія	православ'я
Рід	Сапіги
Батько	Іван Сапігаd
Мати	Богдана Друцька-Конопляd
Брати, сестри	Григорій Сапіга, Андрій Сапіга[d] і Ганна Сапігаd
У шлюбі з	Дорота Фірлей-Збаразька, Гальшка (Єлизавета) Радзивілл
Діти	Ян Станіслав Сапіга, Хриштоф Михайло Сапігаd, Казимир Лев Сапега, Ганна Сапігаd, Катерина Сапігаd, Криштоф Сапігаd, Андрій Сапіга[d] і Микола Сапіга[d]
	На картині — Лев Сапега (невідомий художник — 1617 р.)
	Герб; герб «Сапегів»
	Медіафайли у Вікісховищі;

Лев Сапіга (біл. Леў Сапега, Leŭ Sapieha, лит. Leonas Sapiega, пол. Lew Sapieha; 4 квітня 1557, Островно, нині Бешенковицький район Вітебської області Республіки Білорусь — 7 липня 1633, Вільно (нині Вільнюс), Литва) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського і всієї Речі Посполитої, великий канцлер литовський, великий гетьман литовський (1625—1633), дипломат і політичний мислитель.

Коротка інформація Лев Сапіга, Народився ...

Закрити

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сапіга.

Державні посади

Син Івана Сапеги та його дружини — княжни Ганни Сангушко.^[5] Службу починав писарем у міській канцелярії міста Орші (його батько був Оршанським старостою). На посаді міського писаря прослужив до особистого знайомства з королем і великим князем Стефаном Баторієм. У 1581 році став писарем Великого князівства Литовського. Спільно з тодішніми канцлером і підканцлером він брав участь у створенні Головного Трибуналу ВКЛ. З 1581 року став королівським писарем при Стефані Баторії, потім маршалком Сейму (1582) та підканцлером литовським (з 1585 по 1589 и) і великим канцлером Великого князівства Литовського (з 1589 по 1623 роки). Добровільно відмовився від цієї посади, щоб посилити свій вплив і вплив клану Сапег у Великому князівстві Литовському і всій Речі Посполитій.

Разом з Остафієм Воловичем брав участь у підготовці найважливішого юридичного документа ВКЛ - Статут Великого князівства Литовського 1588 р.

З 1621 року — воєвода віленський, з 1625 — великий гетьман Великого князівства Литовського. Проявив себе як військовий діяч і дипломат на прикінцевому етапі Лівонської війни (1558–1583). Сформований ним на власні кошти гусарський полк успішно діяв в битві при Великих Луках і облозі Пскова.

Пізніше очолював посольства Великого князівства Литовського, що укладали мирні договори з Федором І Іоановичем і Борисом Годуновим (1600). У смутні часи брав участь у підготовці інтервенції військ Речі Посполитої в Московське князівство, підтримував Лжедмитрія I і Лжедмитрія II. В його Слонімському маєтку виховувався Лжеівашка I — Ян Фаустін Луба, який нібито був сином Марини Мнішек від Лжедмитрія II.

Двоюрідний брат Лева Сапеги, Іван (Ян) Петро Сапега, в 1608–1611 роках очолював військо Речі Посполитої під час інтервенції до Московії.

Сім'я

Був двічі одружений. Перша дружина — Дорота Фірлей-Збаразька, вдова князя Стефана Збаразького, син Іван Станіслав. Друга дружина — Гальшка (Єлизавета) Радзивілл,^[5] донька Христофора Миколи Радзивілла (Перуна)^[6]. Брат Григорій Сапега.