Левицький Венедикт

о. Венеди́кт Леви́цький де Равіч (29 березня 1783, с. Іванівці на Стрийщині, нині Львівської області — 14 січня 1851) — український греко-католицький церковний діяч, педагог, професор і ректор Львівського університету (1829—1830).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Левицький.

о. Венедикт Левицький
Основні відомості
Народження	29 березня 1783(1783-03-29) с. Іванівці, нині Жидачівський район Львівська область Україна
Країна:	Австрійська імперія
Альма-матер:	Львівський університет
Заклад:	Львівський університет
Конфесія:	УГКЦ
Смерть:	14 січня 1851(1851-01-14) (67 років)
м. Львів
Праці й досягнення
Рід діяльності:	священик
Основні інтереси:	моральне богослов'я
Звання:	професор
Титул:	Ректор Львівського університету (1829—1830
Левицький Венедикт у Вікісховищі

Біографія

1802 року закінчив Львівську гімназію. У 1803—1805 роках вивчав філософію і право у Львівському університеті, у 1805—1810 роках навчався у Віденському конвікті (семінарії). Був:

• священиком в соборі святого Юра у Львові (1810—1815),
• заступником ректора Львівської духовної семінарії (1815—1820),
• професором морального богослов'я Львівського університету (з 1817),
• тимчасовим ректором семінарії (1820—1824, 1836—1838),
• почесним каноніком (крилошанином з 1826),
• деканом богословського факультету університету (1829, 1831, 1839, 1843, 1847),
• ректором університету (1829—1830),
• цензором українських книг і театральних вистав (1835—1848).

Відомий як консерватор, ініціатор цензурної заборони альманахів Руської Трійці «Зоря» і «Русалка Дністрова» (наказав конфіскувати весь наклад, що було зроблено тільки 1845 року^[1]), граматики живої народнорозмовної мови Йосипа Лозинського та інших видань.

Під час революції 1848—1849 в Австрії — член Головної Руської Ради, керівник її відділу освіти, учасник Першого з'їзду русинської інтелігенції у Львові, де обстоював церковно-слов'янську мову в літературі, співзасновник Галицько-Руської Матиці.

Відзнаки

• цісарсько-королівський радник (від 1847),
• піднесений до шляхетського стану і до свого прізвища почав приписував додаток de Rawicz (1848).

Праці

Автор праці «Про руський напис на дзвоні св. Юра у Львові» (1831), перекладів біблійної історії Старого і Нового Заповіту, довідника про галицьких і львівських єпископів, життєписів ректорів Львівського університету.

Примітки

1. Василь Верига. Нариси з історії України… С. 157

Джерела

• Ф. І. Стеблій. Левицький Венедикт [Архівовано 22 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 85. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Левицький Венедикт // Енциклопедія українознавства. Словникова частина. — Т. 4. — С. 1265. (світлина)
• Стеблій Ф. Левицький Венедикт // Довідник з історії України. — 2-е видання. — К., 2001. — С. 396.
• Василь Верига. Нариси з історії України (кінець XVIII — початок XIX ст.). — Львів: Світ, 1996. — 448 с. — С. 157—158. — ISBN 5-7773-0359-5.
• Левицький Венедикт / Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993. [Архівовано 4 березня 2015 у Wayback Machine.]