Книш Зиновій Михайлович

Зино́вій Миха́йлович Книш (Псевдонім: Богдан Михайлюк; 16 червня 1906, Коломия — 14 листопада 1999, Торонто, Канада) — український політичний діяч, журналіст, історик, перекладач з есперанто^[2].

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Книш.

Книш Зиновій Михайлович
Народився	16 червня 1906(1906-06-16) Коломия, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія
Помер	14 листопада 1999(1999-11-14) (93 роки) Торонто, Канада
Національність	українець
Діяльність	історик, журналіст
Галузь	журналістика[1][1], публіцистика[1][1], історія[1][1] і translations from Esperantod[1][1]
Alma mater	Львівський університет
Знання мов	українська[1][1] і есперанто[1][1]
Партія	ОУН
Батько	Михайло
Мати	Серафима Кузьма
У шлюбі з	Ірина Шкварко
Діти	Юрій Дмитро
Нагороди	Шевченківська медаль

Борець за незалежність України у ХХ сторіччі.^[3]

Життєпис

Нарада у Празі, червень 1930. Зліва направо: Зенон Пеленський, Осип Бойдуник, Осип Рев'юк, Юліан Головінський, Омелян Сеник, Євген Коновалець, Леонід Костарів, Зиновій Книш

Народився в Коломиї в родині вчителів. Здобув освіту в початковій народній школі імені Тараса Шевченка та українській гімназії в Коломиї. Успішно завершив студії у Львівському університеті і 1929 року здобув ступінь магістра, а 1930 — доктора права та політичних наук.

Брав активну участь в українському суспільному житті. Від 1924 року — член Окружної команди Української військової організації (УВО) у Коломиї, згодом — член Бойової референтури (псевдоніми Ренс, Голіят, Ю. Мохнацький).

1929 року був заарештований польською поліцією і три місяці провів у в'язниці. 1930 призначений бойовим референтом Крайової Команди УВО. Брав участь у роботі першої конференції ОУН на західноукраїнських землях 24–25 лютого 1930 року, де була створена Крайова Екзекутива ОУН, у червні 1930 в Празі — в роботі конференції Проводу українських націоналістів (ПУН) з представниками Крайової Екзекутиви ОУН і Крайової Команди УВО, на якій обговорювалося розмежування завдань ОУН і УВО.

У листопаді 1931 року вдруге був заарештований і засуджений до 8 років тюрми за приналежність до УВО.

У червні 1936 року звільнений по амністії. Працював секретарем дирекції «Центросоюзу» у Львові. В липні 1939-го знову заарештований. Вийшов на свободу після окупації Польщі у вересні 1939.

Після розколу ОУН став на боці Андрія Мельника. Від 1940 року — член Проводу і секретаріату ПУН (Краків), брав безпосередню участь в організації Похідних груп ОУН. У 1940—1941 роках — начальник канцелярії Українського центрального комітету (УЦК), у 1941—1942 — секретар дирекції «Народної торгівлі» (Львів), посадник повітів у Калуші (1942), Золочеві (1943—1944).

Від травня 1944 року — в Австрії, від 1946 — у Франції. Був провідником ОУН у Західній Європі, секретарем світського відділу греко-католицької місії для українців Західної Європи і створеної при ній Суспільної служби.

Від 1949 року — у Канаді. Обіймав посади першого заступника Голови ПУН і генерального судді ОУН.

Твори

• Зиновій Книш. Твори
• Твори Зиновія Книша в бібліотеці «Чтиво»
• Сьогодні й завтра. Думки націоналіста. — Вінніпег, 1950.
• Дух, що тіло рве до бою…(Юліян Головінський, Крайовий Командант У.В.О.). — Вінніпег, 1951. — 199 с. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• Історія української політичної думки до кінця XVIII століття. — Париж; Вінніпег, 1952.
• Устрій Організації Українських Націоналістів (порівняльна студія). — Вінніпег, 1952.— 173 с. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• Дрижить підземний гук. Спогади з 1930 і 1931 рр. у Галичині. — Вінніпег, 1953.
• На порозі невідомого. Спогади. — Париж, 1955.^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• За чужу справу. — Торонто, 1961. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• Так перо пише… Вибрані статті. — Торонто, 1965.
• Справа Східних Торгів у Львові. — Торонто, 1965. — 205 с. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• Власним руслом. Українська Військова Організація від осени 1922 до літа 1924 року. — Торонто, 1966.
• Далекий приціл: Українська військова організація в 1927—1929 роках. — Торонто, 1967. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• На повні вітрила. Українська військова організація в 1924—1926 рр. — Торонто, 1970. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• При джерелах українського організованого націоналізму. — Торонто, 1970. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• ЗУНРО: Західно-Українська національно-революційна організація. Історично-політичний аналіз. — Торонто, 1974. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• Розбрат. Спогади й матеріали до розколу ОУН у 1940—1941 рр. — Торонто, б. р. в. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• Б'є дванадцята. Спогади й матеріали до діяння ОУН напередодні німецько-московської війни 1941 р. — Торонто: Срібна сурма, 1963. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• У сутінках зради. — Торонто, 1975. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• На життя і смерть… Сторінки з історії Української Військової Організації. — Торонто, 1980. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• Смерть Станіслава Собінського. На тлі шкільного народовбивства в Західній Україні. — Торонто, 1982. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• З таємних документів польської окупації Західної України: Збірник документів (Вступна стаття, переклад і пояснення Зиновія Книша). — Торонто, 1983. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• Ярослав Барановський. — Париж, 1990. — 132 с. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• Варшавський процес ОУН на підложжі польсько-українських відносин тієї доби: У 2 томах. — Торонто, 1986. [Архівовано 24 Червня 2021 у Wayback Machine.]
• ОУН: минуле й сучасне. — К., 1993.
• Михайлюк Б. (Книш З.). Бунт Бандери [Архівовано 19 Грудня 2013 у Wayback Machine.]

Джерела та література

• Дорожинський П. У 90-ліття Зиновія Книша // Самостійна Україна. — 1996. — Ч. 3. — С. 3–8.
• Ковальчук О. О., Черченко Ю. А. Книш Зиновій Михайлович [Архівовано 17 Серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 364. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• Коломия й Коломийщина. Зб. споминів і статей про недавнє минуле. — Філадельфія, 1988. — С. 6, 145, 183, 194, 393, 477, 824, 883, 887, 889.
• Марунчак М. Біографічний довідник до історії українців Канади. — Вінніпег : Накладом УВАН, 1986. — С. 304–305.
• Михальчук Василь. Зиновій Книш. Спроба змалювання громадської сильветки. До 85-ліття ювілею // Самостійна Україна. — 1991. — № 3 — С. 34–44.
• Мудрик-Мечник С. Ненавистю і видумками історії не зфальшувати // Визвольний шлях. — 1993. — № 4. — С. 483–491.
• Некролог // Самостійна Україна. — 2000. — Квітень — червень. — Ч. 2/476. — С. 65.
• У 90-ліття Зиновія Книша // Українське слово. — 1996. — 8 серп.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Державний архів Івано-Франківської області, ф. 631, о. 14, спр. 484 «Метрична книга народжень №16 м. Калуш, 1926—1944», а. 161).

Примітки

1. Чеська національна авторитетна база даних

   d:Track:Q13550863
2. Монолатій Іван (д-р філософії). Коломийська статистика, «ґречні» коломийці та міські влади за цісарщини. Портал Коломия. Архів оригіналу за 10 Листопада 2010. Процитовано 19 Вересня 2010.
3. Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 5 листопада 2021.