Клеман Маро

|Ukrcenter= |Примітки=

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маро.

Клеман Маро
Clément Marot
Клеман Маро
Народився	23 листопада 1496(1496-11-23) Каор
Помер	13 вересня 1544(1544-09-13) (47 років) Турин
Поховання	Туринський собор
Країна	Франція
Національність	Франція
Діяльність	поет
Alma mater	Паризький університет
Мова творів	французька
Жанр	епістолярний жанр
Magnum opus	поетична збірка «Adolescence clémentine»
Батько	Jean Marotd
Клеман Маро у Вікісховищі

Клеман Маро (фр. Clément Marot, 23 листопада 1496 , Каор — 13 вересня 1544 , Турин) — французький поет і перекладач епохи Ренесансу, видатний гуманіст.

Біографія

Народився в Каорі. Батько Клемана Маро, Жан Маро — відомий хроніст і придворний поет. З 1506 року Клеман виховувався при дворі королеви Анни Бретанської. У 1525 році взяв участь у битві під Павією. У 1526 році Клемана Маро звинуватили в тому, що під час посту він з'їв шматок сала, що в той час вважалося свідченням приналежності до гугенотів, й ув'язнили^[1]. Того ж таки 1526 року помер батько — Жан Маро, що справило на сина дуже гнітюче враження. У 1527 році Маро вийшов з в'язниці й невдовзі став камердинером і придворним поетом французького короля Франциска I. У 1530 році Маро опублікував свій переклад двох книг «Метаморфози» Овідія.

У 1532 році зазнав переслідувань за антипапістські настрої та підозру в підтримці Реформації. Був змушений втікати. Знайшов прихисток у Маргарити Наварської, згодом у герцогині Рене Ферарської, а потім потрапив до Венеції. В Італії Маро особливо посилено почав займатися латинською мовою та вивчати античну спадщину (Овідій, Вергілій, Марціал) та італійську поезію. 1536 року після публічного покаяння Маро дозволили повернутися до двору короля. Та в 1542 році постали нові труднощі у зв'язку з перекладом Давидових псалмів, оскільки версія Маро сподобалася Кальвіну. Маро довелося втікати до Женеви, де його радо прийняв сам Кальвін, але сувора консисторія не бажала миритися з присутністю поета з «підозрілими» поглядами. Тож Маро мав перебратися до Савойї, а потім до П'ємонту. У вересні 1544 року Маро помер у Турині.

Творчість

Творчість Маро поєднує епоху Середньовіччя та Відродження. Новатор у літературі, Маро збагатив поезію новими ідеями й формами, зробив її виразницею ренесансного світовідчуття. Його поетична збірка «Adolescence clémentine» та її продовження містять надзвичайно різноманітні поетичні форми. У поемі «Пекло» Маро в сатиричній формі зображає своє перебування у в'язниці, яке порівнює з відвіданням пекла. Маро першим переніс у французьку поезію легкість і віртуозність ренесансних поетичних форм, запозичених з Італії. Так званий маротичний стиль, близький до петраркізму, визначав шляхи розвитку французької поезії аж до появи гуртка «Плеяди». Маро був противником релігійного фанатизму, боровся за свободу совісті й гідність особистості. З 1538 р. він перекладає Давидові псалми, яким судилося найдовше життя, адже вони ввійшли до протестантського молитовника як канонічні версії псалмів.

Спадщина Маро величезна й різноманітна: світські придворні мініатюри, любовна лірика, послання в стилю античності, сатира. Він зробив величезний вплив на поезію не тільки XVI, а й XVII—XVIII століть. Особливо великий вплив Маро на Малерба, Расіна й Руссо.

Українські переклади

Фонтан Маро в Каорі

Українською поезії Клемана Маро перекладав Микола Терещенко.

Видання

• Oeuvres complètes,, ed. C. A. Mayer, London, 1958—1980.
• Oeuvres poétiques complètes, ed. G. Defaux, Classiques Garnier, Bordas, 1990—1993, 2 vol.
• Adolescence clémentine, ed. Fr. Lestringant, poésie, Gallimard, 1987.
• Poètes du XVIe siècle, Éditeur : Albert-Marie Schmidt, Bibliothèque de la Pléiade, n° 96

1120 pages, ISBN 9782070104550

Примітки

1. . Цей факт наводиться в енциклопедії «Le Robert des grands écrivains de la langue française», Le Robert, Paris, 2000, p. 812

Література

• Pierre Villey, " Tableau chronologique des publications de Marot ", Revue du XVIe siècle, II, p. 206—234, Paris, 1920
• Michael Screech, Marot évangélique, Genève, Droz, 1967
• Claude A. Mayer, La Religion de Marot, Genève, Droz, 1960
• Robert Griffin, Clement Marot or the Inflections of Poetic Voice, Berkeley, University of California Press, 1974
• Gérard Defaux, Le Poète en son jardin. Étude sur Clément Marot, Paris, Champion 'Unichamp', 1996
• Gérard Defaux, Clément Marot — vigne et vins, Toulouse, leperegrinateurediteur.com, 1996
• Mireille Huchon, " Rhétorique et poétique des genres : ‘L'Adolescence clémentine’ et les métamorphoses des œuvres de prison ", Le Génie de la langue française autour de Marot et de La Fontaine, Éditions Fontenay-Saint-Cloud, 1997 (dir. J.-Ch. Monferran)
• Thierry Martin, Poésie homosexuelle en jobelin, de Charles d'Orléans à Rabelais, Montpellier, GKC/Question de Genre, 2007
• Frank Lestringant, Clément Marot de l'Adolescence à l'Enfer, Orléans, Paradigme, 2006.
• Simone Domange, Lire encore Marot, Viroflay, Roger, 2006

Посилання

• Маро Клеман // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Л — Я. — С. 124. — ISBN 966-692-744-6.

• Біографія (укр.)
• Trois Coqs à l’Ane de Marot d’après les éditions princeps
• Musée virtuel du protestantisme français [Архівовано 13 Листопада 2011 у Wayback Machine.]
• Jean Turcan, Buste de Clément Marot (1888), Musée Henri-Martin, Cahors [Архівовано 16 Грудня 2013 у Wayback Machine.]