Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Класифікація Карнегі установ вищої освіти — базова основа для класифікації (групування) коледжів та університетів США, призначена для подальших освітніх досліджень та аналізів, для яких часто має значення ідентифікація груп непорівнянних установ.[1] Класифікація охоплює всі акредитовані коледжі з видачею диплому та університети США, що дають дипломи, які представлені в Інтегрованій базі даних вищої освіти[en] (IPEDS), Національного центру освітньої статистики[en].
Класифікація Карнегі була створена Фондом Карнегі щодо поліпшення викладання[en] в 1973 році. Доповіді з класифікацій вузів були випущені в 1973, 1976, 1987, 1994 і 2000 роках. Остання доповідь, випущена у 2005 році, мала істотно перероблену систему класифікації. Вона ґрунтувалася на даних 2002–2004 навчальних років.[2]
8 жовтня 2014 Фонд Карнегі передав відповідальність за Класифікацію Карнегі Установ Вищої Освіти в Центр Вищих Досліджень Індіанського університету шкільної освіти[en] в Блумінгтоні, штат Індіана. Класифікація як і раніше збереже ім'я Карнегі, яке Центр Вищих Досліджень прийме 1 січня, 2015 року. Повідомлення про зміну було представлено в заяві, в якій говорилося, що класифікації повинні бути введені в січні 2015 року.[3]
Інформація, використана в даній класифікації, взята переважно з IPEDS і Ради коледжів США. Класифікації конкретних вузів можна подивитися на сайті Фонду Карнегі [Архівовано 30 Березня 2016 у Wayback Machine.].
Кількість університетів в кожній категорії вказано у дужках.[4]
Докторські університети — установи, які вручили як мінімум 20 ступенів доктора філософії в 2003–2004 навчальному році. Ці університети надалі класифікуються за рівнем наукової діяльності, вимірюються грошовими витратами на науку, кількістю нагороджених докторів, кількістю наукових факультетів та іншими факторами. Детальніший список шкіл можна знайти в Списку дослідницьких університетів Сполучених Штатів Америки[en].
Магістерські коледжі та університети — установи, які вручили як мінімум 50 ступенів магістра в 2003–2004 навчальному році, але не більше 20 ступенів доктора філософії.
Бакалаврські коледжі — установи, в яких ступені бакалаврів вручаються як мінімум 10 % випускників, і в яких вручається не більше 50 ступенів магістрів (для 2003-04 навчального року).
Професійно-технічні коледжі (від англ. Associate's Colleges) — установи, в яких вручається ступінь «молодших спеціалістів» (від англ. Associate degree), але кількість випущених бакалаврів не перевищує 10% випускників у 2003–2004 навчальному році.
Ступінь «молодшого спеціаліста» (від англ. Associate degree) передбачає дворічне навчання по прикладним програмам у коледжі. В американській системі ступінь «молодшого спеціаліста» не рахується ступенем вищої освіти, що передбачає як мінімум ступінь бакалавра, але тим не менш входить до Класифікації Карнегі. У Росії ступінь «молодшого спеціаліста» близька до диплома(середньої професійної освіти), навчання за яким може варіюватися від 2 до 4 років залежно від спеціальності. У Росії чотирирічне навчання за програмами середньої професійної освіти передбачається для студентів, що одержали неповну середню освіту, тоді як дворічне — для студентів з повною середньою освітою, але за деякими спеціальностями можуть бути винятки.
Профільні установи — установи, в яких вручається ступінь бакалаврів та магістрів з однієї галузі (профіля) або за кількома пов'язаними галузями. Установи отримують цю категорію, якщо концентрація випускників за однією галуззю перевищує 80% від усіх бакалаврів та магістрів. У деяких випадках ця умова послаблюється за рішенням річного дослідження Ради коледжів, або якщо акредитація вузу була отримана від органу, пов'язаного зі спеціальними галузями.
Племінні коледжі є установами Американського індіанського консорціуму вищої освіти[en].
У США існує 26 закладів вищої освіти, що не увійшли в основну класифікацію.
Передбакалаврські навчальні програми включають в себе як програми на ступінь бакалавра, так і програми на ступінь «молодшого спеціаліста». Класифікація передбакалаврських навчальних програм складається з частки студентів, що навчаються мистецтвам та наукам на прикладних курсах за професійними галузями (як визначено в Класифікації навчальних програм[en] (CIP)) та збігів програм на передбакалаврському та постбакалаврскому рівнях.[5]
Установи, які пропонують постбакалаврські та професійні програми (як, наприклад, юридичні школи), але не вручають докторські ступені, належать до «постбакалаврських» програм вищої освіти. Ці програми класифікуються за галузями, по яким видані магістерські ступені.[5]
Рамки класифікують установи, які базуються на програмах бакалавріату та магістратури (обумовлені чотиризначним CIP).[5]
Вища навчальна класифікуюча програма вказує на те, що чи видає установа магістратуру або магістратуру чи докторантуру і в яких основних категоріях переважно присвоюються вчені ступені. Установи, які не надають вчених ступенів не класифікують за цією схемою.[6]
Установи, які пропонують освіту і професійні програми (такі як юридичні школи), але не присуджують докторантуру, класифікуються як ті, що мають пост-бакалаврські програми аспірантури.[6] Ці програми класифікуються в галузях, в яких видаються дипломи.
Установи, в яких є видача докторського ступеня, у тому числі медичні та ветеринарні, класифікуються за галузями, по яких вручаються ступені.[6]
Дипломний профіль (від англ. Enrollment profile) установ визначається за найвищим присудженням ступеня; відношенню кількості передбакалаврських студентів до постбакалаврських.[7] Склад студентів:
Передбакалаврський профіль (від англ. Undergraduate profile) установ визначається згідно за часткою заочних студентів (з частковою навчальною зайнятістю) до очних студентів (з повною навчальною зайнятістю); набору студентів установами; частки студентів, що навчаються в університеті.[8]
Навчальна зайнятість установ визначається за часткою студентів (з частковою навчальною зайнятістю) до кількості очних студентів (студентів, що претендують на ступінь бакалавра, у разі чотирирічних установ).[9]
Відбір визначається оцінками SAT і ACT студентів, прийнятих на перший курс. У цю класифікацію потрапляють лише чотирирічні (і вище) установи.[8] Станом на 2010 рік випуску критерії були наступними:
Перехід студентів (від англ. Transfer origin) визначається відсотком студентів, які перейшли в бакалавріат цієї ж установи; в цю класифікацію потрапляють лише чотирирічні (і вище) установи.[8]
Кількість студентів та їх локальний статус (від англ. Size and setting) класифікують установи по кількості студентів і по відсотку студентів, які проживають в кампусах. Тільки установи вищої, професійної та профільної освіти не класифікуються за кількістю студентів та їх локальним статусом.[10]
Кількість студентів визначається за кількістю студентів з повною навчальною зайнятістю, а точніше його еквіваленту (від англ. Full-time Equivalent, FTE). FTE розраховується підсумовуванням кількості студентів з повною зайнятістю до однієї третини студентів з частковою навчальною зайнятістю. 2-літні установи класифікуються за іншою шкалою, ніж 4-річні (і вище) коледжі.[10]
Локальний статус (від англ. Setting) визначається за відсотком студентів з повною навчальною зайнятістю, які проживають в кампусі.[10] 2-літні установи не класифікуються за цією ознакою.[11]
На відміну від попередніх класифікацій, схема класифікації 2005 року забезпечує «…набір з декількох паралельних класифікацій.»[12] За словами Олександра С. МакКормік, старшого наукового співробітника Фонду Карнегі щодо поліпшення викладання та директора проекту за класифікаціями, «П'ять нових класифікацій організовані навколо трьох центральних питань: 1) Чого навчають, 2) кого, і 3) в якому локальному статусі?»[13] На додаток до нової класифікації категорій, які раніше використовувалася, класифікаційна схема («базова класифікація») була переглянута.
Фонд Карнегі також розробляє одну, або більше добровільних схем класифікації, які засновані на даних, представлених установами.[12] Перші фокусуються на пропагандистській діяльності та залученням громадськості, а другий на «…як установи прагнуть аналізувати, розуміти та поліпшити вищу освіту.»[13]
Фонд Карнегі не має жодних планів випускати друковані видання класифікацій. Їх вебсайт [Архівовано 30 Березня 2016 у Wayback Machine.] має кілька інструментів, які дозволяють дослідникам та адміністраторам переглядати ревізії класифікацій.[14]
«Основна класифікація» є оновленням оригінальної схеми класифікацій. На додаток до зміни назв деяких категорій, ревізії 2005 року відрізняються від попередніх видань. Вони діляться на:
До видання 2000 року, Фонд Карнегі класифікував докторські надання установам відповідно до кількості федерального фінансування, яке вони отримали. Видання 2005 класифікує докторські установи відповідно до їх науково-дослідної підтримки, але використовує більш складну формулу, ніж використовувався в попередніх виданнях. Незважаючи на те, що це видання більше не використовується Фондом Карнегі, дескриптор досліджень як і раніше широко використовується у відношенні університетів з найбільшими науково-дослідними бюджетами, найчастіше самими установами в своїх рекламних матеріалах.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.