Фундація Форда

Фундація Форда, іноді Фонд Форда (англ. Ford Foundation) — американський благодійний фонд, створений з метою фінансування програм і проектів для підтримки демократії, зменшення бідності, сприяння міжнародній співпраці і розвитку людства. Штаб-квартира фонду знаходиться в місті Нью-Йорк. Від 2013 року президентом фонду є Даррен Вокер.

Фундація Форда

Дата заснування	1936
Тип	Благодійний фонд
Засновники	Едсель Форд
Голова	Даррен Вокер
Адреса	1440 Бродвей, Нью-Йорк, США
Офіційний сайт	fordfoundation.org
Фундація Форда у Вікісховищі

Історія

Штаб-квартира фонду в місті Нью-Йорк

Фонд Форда був заснований 15 січня 1936 року Едселом Фордом, сином Генрі Форда,^[1] і двома директорами «Ford Motor Company», як незалежна непідприємницька та недержавна організація. Перші роки Фонд базувався в штаті Мічиган і працював під керівництвом членів родини Форд і компаньйонів, надаючи фінансову підтримку таким організаціям, як Госпіталь Генрі Форда, Грінфілд-Вілледж, Музей Генрі Форда та іншим.

Після смерті Едсела Форда в 1943 і Генрі Форда в 1947, керівництво Фондом Форда перейшло до старшого сина Едсела, Генрі Форда II. Із середини 1970-х років Фонд Форда вже не мав ніякого відношення ні до Ford Motor Company, ні до сім'ї Фордів. Генрі Форд II, останній член сім'ї в раді директорів фонду, відмовився від участі в управлінні фондом у 1976 році.

Із 1952 по 1970 роки фонд фінансував освітню мережу телебачення National Educational Television (NET). У 1952 фонд відкрив свій перший міжнародний офіс в Нью-Делі (Індія). В 1976 надав допомогу при створенні Гремін Банку Мухаммада Юнуса, в Бангладеші. До кінця 1980-х фонд почав надавати допомогу в боротьбі зі СНІДом.

Президенти

• 1936—1943 — Едсель Форд
• 1943—1950 — Генрі Форд II
• 1950—1953 — Пол Грей Гоффман
• 1953—1956 — Рован Гайтер
• 1956—1965 — Генрі Тоунлі Хелд
• 1966—1979 — Макджордж Банді
• 1979—1996 — Франклін Томас
• 1996—2007 — Сюзан Берресфорд
• 2008—2013 — Луїс Убіньяс
• 2013 — Даррен Вокер

Література

• Inderjeet Parmar, Foundations of the American Century: The Ford, Carnegie, and Rockefeller Foundations in the Rise of American Power. New York: Columbia University Press, 2012.
• Frances Stonor Saunders (2001), The Cultural Cold War: The CIA and the World of Arts and Letters, New Press, ISBN 1-56584-664-8. [Aka, Who Paid the Piper?: The CIA and the Cultural Cold War 1999, Granta (UK edition)].
• Edward H Berman The Ideology of Philanthropy: The influence of the Carnegie, Ford, and Rockefeller foundations on American foreign policy, State University of New York Press, 1983.
• Yves Dezalay and Bryant G Garth, The Internationalization of Palace Wars: lawyers, economists, and the contest to transform Latin American states, Chicago: University of Chicago Press, 2002.
• David Ransom, The Trojan Horse: A Radical Look at Foreign Aid, pub. 1975, pp. 93-116; «Ford Country: Building an Elite for Indonesia»^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Bob Feldman, «Alternative Media Censorship sponsored by CIA's Ford Foundation?»
• «Target Ford» (2006), by Scott Sherman in The Nation.
• Ford Foundation, a philanthropic facade for the CIA Voltaire Network, April 5, 2004.
• Time for Ford Foundation & CFR to Divest? Collaboration of the Rockefeller, Ford and Carnegie Foundations with the Council on Foreign Relations
• The Ford Foundation and the CIA A 2001 study by James Petras

Примітки

1. In the American grain | Historic Profiles | PEOPLE. web.archive.org. 2 листопада 2013. Архів оригіналу за 2 листопада 2013. Процитовано 2 травня 2023.

Посилання

• Офіційний сайт Фундації Форда
• Перелік грантів Фундації Форда