Loading AI tools
З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Камілло Бенсо ді Кавур повне ім'я Камілло Бенсо Джуліо Поль Філіп, граф Кавур, граф Целаренго та Ізолабелла (10 серпня 1810, Турин — 6 червня, 1861 Турин) — італійський політик та державний діяч, одна з ключових фігур Рісорджименто. Був міністром Сардинського королівства у 1850—1852, прем'єр-міністром у 1852—1859 та в 1860—1861. У тому ж 1861, з проголошенням Королівства Італії, став першим головою ради міністрів нової держави, але невдовзі помер.
Камілло Бенсо ді Кавур | |||
---|---|---|---|
італ. Camillo Benso di Cavour | |||
1-й голова Ради Міністрів Італії | |||
23 березня 1861 — 6 червня 1861 | |||
Монарх | Віктор Емануїл II | ||
Попередник | посада заснована | ||
Наступник | Беттіно Рікасолі | ||
1-й Міністр закордонних справ Італії | |||
23 березня 1861 — 6 червня 1861 | |||
Попередник | посада заснована | ||
Наступник | Беттіно Рікасолі | ||
1-й міністр військово-морських сил Італії | |||
23 березня 1861 — 6 червня 1861 | |||
Попередник | посада заснована | ||
Наступник | Федеріко Луїджі | ||
9-й Прем'єр-міністр Сардинії | |||
4 листопада 1852 — 19 липня 1859 | |||
Монарх | Віктор Емануїл II | ||
Попередник | Массімо д'Ацельо | ||
Наступник | Альфонсо Ферреро Ламармора | ||
11-й Прем'єр-міністр Сардинії | |||
21 січня 1860 — 23 березня 1861 | |||
Монарх | Віктор Емануїл II | ||
Попередник | Альфонсо Ферреро Ламармора | ||
Наступник | посада скасована | ||
Народився | 10 серпня 1810[1][2][…] Турин, Pôd, Франція[3][2][4] | ||
Помер | 6 червня 1861[1][2][…] (50 років) Турин, Італія[3][2][4] | ||
Похований | Castle Cavour of Santenad | ||
Відомий як | політик, дипломат, підприємець, письменник | ||
Країна | Королівство Італія[2] і Сардинське королівство[2] | ||
Національність | Італієць | ||
Alma mater | Royal Academy of Turind[2] | ||
Політична партія | Historical Rightd | ||
Батько | Мікеле Бенсо ді Кавур | ||
Мати | Adelaide Suzanne de Sellond[2] | ||
Релігія | деїзм | ||
Нагороди | |||
Підпис | |||
Був лібералом та прогресистом, антиклерикалом та прихильником економічного розвитку. Уся його політика була витримана в цьому ключі, а головне, направлена на об'єднання Італії та звільнення її земель від австрійців та папства. В політиці був головою поміркованих правих у парламенті, йшов на співробітництво з помірними лівими.
Знаходився під впливом республіканських ідей Джузеппе Мадзіні, але до Гарібальді ставився з пересторогою побоюючись його революційності. Це щоправда не заважало Кавурові усіляко використовувати успіхи останнього для об'єднання країни навколо П'ємонту. Його головна ціль полягала у встановлені свого патрона короля Віктора Емануїла II на трон всієї об'єднаної Італії.[5]
У зовнішній політиці був умілим та гнучким дипломатом, підтримував добрі стосунки з Францією на яку успішно опирався у боротьбі з Австрією. Саме завдяки французькій підтримці вдалося приєднати до Сардинського королівства більшу частину Північної Італії та Тоскани. Анексія королівства Обох Сицилій призвела до утворення об'єднаного Італійського королівства.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.