Зуя

Зуя́ (крим. Zuya^[3]) — селище в Україні, в Білогірському районі Автономної Республіки Крим, центр Зуйської селищної ради. Розташоване в предгірній частині Кримського півострова на р. Зуя і її притоці р. Фундукли, за понад 25 км від райцентру (автошлях Р23) і за майже 22 км від Сімферополя.

селище Зуя
Герб Зуї Прапор Зуї
Країна	Україна
Регіон	Автономна Республіка Крим
Район/міськрада	Білогірський район
Рада	Зуйська селищна рада
Код КАТОТТГ	UA01040250010020392
Облікова картка	Зуя
Основні дані
Засновано	18 ст.
Статус	із 2024 року
Площа	6.18 км²
Населення	▲7156 (на 2014 рік)[1]
Густота	1157.93 осіб/км²;
Поштовий індекс	97630
Телефонний код	+380 6559
Географічні координати	45°3′15″ пн. ш. 34°18′54″ сх. д.
Висота над рівнем моря	257 м[2]
Водойма	річки: Зуя, Фундукли
Відстань
Найближча залізнична станція:	Сімферополь
До станції:	21 км
До райцентру:
- автошляхами:	24,3 км
До обл. центру:
- фізична:	21 км
- автошляхами:	21,8 км
Селищна влада
Адреса	97630, АРК, Білогірський район, смт. Зуя, вул. Шосейна, 64
Голова селищної ради	Лахін Андрій Олександрович
Карта
Зуя
Зуя
Зуя у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Зуя (значення).

Назва

Також зустрічається варіант назви Зює́, крим. Züye.

Лаконічна назва походить від імені дружини кримського хана (за однією з версій — Менглі I Ґерая) Езує. Згідно з легендою, коли жінка захворіла, її вирішили перевезти з Бахчисарая до Кефе. Однак до приморського міста вона не доїхала і померла на березі річки, що згодом назвали Зуя.^[4]

Транспорт

Через селище проходить автодорога Р23 Сімферополь—Феодосія. Є автостанція. Автобусне з'єднання здійснюється з Судаком, Севастополем, Сімферополем, Білогорськом.

Адміністративний устрій

До складу Зуйської селищної ради входять 9 населених пунктів:

• Зуя
• Баланове
• Барабанове
• Петрове
• Верхні Орішники
• Нижні Орішники
• Литвиненкове
• Володимирівка
• Українка

Населення

Населення — 8,5 тис. осіб, із яких 46 % — росіяни, 26 % — українці, 22 % — кримські татари, 1 % — вірмени.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[5]:

Мова	Кількість	Відсоток
російська	4639	66.86 %
кримськотатарська	1428	20.58 %
українська	332	4.79 %
вірменська	13	0.19 %
грецька	11	0.16 %
білоруська	9	0.13 %
румунська	3	0.04 %
німецька	2	0.03 %
болгарська	2	0.03 %
гагаузька	2	0.03 %
інші/не вказали	497	7.16 %
Усього	6938	100 %

Археологічні розвідки

Територія, де розміщена Зуя, була заселена з давніх часів. Поблизу її в скелястому навісі виявлено стоянку епохи мезоліту (близько 10 тис. років тому), 2 неолітичні поселення й кургани доби бронзи. Біля Зуї й Баланового знайдено 2 таврські поселення, а також скіфські: могильник, городище й поселення 1 ст. н. е., а поблизу Баланового, крім того,— аланське поселення салтово-маяцької культури VIII—IX ст.

Історичні відомості

Свято-Нікольський храм (1884), Зуя. Фото 1905 року

Точних відомостей про час заснування населеного пункту нема. Відомо, що в 1776—1783 рр., коли Крим був поділений на 6 каймаканств, до складу Акмечетського каймаканства входив Зуїнський кадилик з 13 сіл.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1050 осіб (521 чоловічої статі та 529 — жіночої), з яких 993 — православної віри^[6].

У листопаді 1920 селище окуповано більшовиками. У 1929 — створений колгосп. У 1921–1940 побудовані школа, клуб, лікарня, млин, МТС. Під час Другої світової війни Зуя була одним із центрів партизанського руху. До 1957 — село Зуйського району, а з 1959 — у складі Сімферопольського району, але вже з 1963 — Білогірського району.

У сучасній історії Зуя відома тим, що це перший населений пункт Криму, де в період так званого «ленінопаду» в 2014 році зруйнували пам'ятник Володимиру Леніну. Від удару бетонна фігура розкололася, зникли голова і ліва рука. Відновили його оперативно — вже через два місяці.

У березні 2014 році окупована Росією.

Після окупації тутешній ландшафт помітно поцяткований слідами розробки кар'єру. Кварцевидний пісок тут почали добувати в 2015 році.

Економіка

Нині тут працюють 5 сільськогосподарських підприємства, 5 АЗС, КП монтажно-заготовчий завод, КП СПМК-1, ОАТП «Зуйська сільгосптехніка», військовий радгосп «Гурзуфський»; поштове відділення, телеграф.

Соціальна сфера

Мечеть Зуя-Джамісі, 2021

Існують 2 загальноосвітніх школи, дитячий садок; районна лікарня з відділенням швидкої допомоги, поліклінікою, лабораторією, терапевтичним відділенням, 4 аптеки; будинок культури, етнографічний центр російської культури, бібліотека. Відомі народний вокальний ансамбль «Дружба», народний духовий оркестр, народний грецький вокально-інструментальний ансамбль «Прометей», народний кримськотатарський колектив «Уранішня зірка», народний театр естради. За 5 км від Зуї розташовано с. Баланове з водосховищем і базою відпочинку.

У Зуї діють:

• церква Миколи Чудотворця, її почали зводити в 1834 році, а через 44 роки розібрали. Нову церкву, яка стоїть досі, відбудували на місці старої у 1884 році. У радянський період її використовували як склад, спортзал і бібліотеку, а вже за незалежної України церкву передали УПЦ (МП).^[7]
• мечеть Зуя-Джамісі, яка будувалася в 1990-ті роки разом з будинками, які будували кримські татари, що повернулися додому з депортації.^[8]

Пам'ятки

На території селища встановлені меморіал односельцям, які загинули під час Другої світової війни, пам'ятник керівнику Зуйського підпілля в роки окупації І. Кулявину.

Знайдені 2 таврських поселення, скіфський могильник, городище і поселення.