Зепп Маєр

Йозеф Дитер «Зепп» Ма́єр (нім. Josef Dieter "Sepp" Maier, нар. 28 лютого 1944, Меттен) — німецький футболіст. Воротар. Всю ігрову кар'єру провів у «Баварії» (Мюнхен). Триразовий володар Кубка європейських чемпіонів. Чемпіон світу 1974 року і чемпіон Європи 1972 року у складі збірної ФРН. Найкращий німецький воротар XX сторіччя (згідно з IFFHS), тричі визнавався Футболістом року в Німеччині.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маєр.

Зепп Маєр
Зепп Маєр
Особисті дані
Повне ім'я	Йозеф Дітер Маєр (Josef Dieter Maier)
Народження	28 лютого 1944(1944-02-28) (80 років)
	Меттен, Баварія Німеччина
Зріст	183 см
Вага	75 кг
Прізвисько	клоун
Громадянство	Німеччина
Позиція	воротар
Професіональні клуби*
Роки	Клуб	І (г)
1962-1963 1963-1965 1965-1980	«Баварія» (Мюнхен) (Оберліга-Зюд) «Баварія» (Мюнхен) (Регіональліга-Зюд) «Баварія» (Мюнхен)	4 (0) 59 (0) 473 (-651)
Національна збірна
Роки	Збірна	І (г)
1966–1979	Німеччина	95 (-80)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1988–1990 ФРН (воротарі) 1990–2004 Німеччина (воротарі) 1994–2008 «Баварія» (воротарі)
Звання, нагороди
Нагороди	Зала спортивної слави Німеччини (16 травня 2014) Футболіст року в Німеччині (1975) Футболіст року в Німеччині (1977) Футболіст року в Німеччині (1978)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Ігрова кар'єра

Клубні виступи

У 1958 році 14-річний Зепп Маєр почав тренуватися у юнацькій команді «Баварії»^[1] (англ.). В дитинстві він хотів стати актором, тому у професіональній кар'єрі його назвали «клоуном» за емоційну міміку.

Зепп Маэр 1978 року

З 1963 року Маєр почав залучатися до стартового складу команди і швидко став основним голкіпером «Баварії». До створеної того ж року Бундесліги мюнхенська команда не потрапила і два перші повноцінні сезони молодий воротар провів, граючи у другому за рівнем німецькому дивізіоні.

1965 року «Баварія» нарешті дебютувала у Бундеслізі. Новачок турніру відразу почав боротися за найвищі місця, і за чотири сезони, 1969 року, «Баварія» здобула свій перший титул переможця Бундесліги. Протягом наступного десятиріччя мюнхенський клуб, в якому захисну лінію уособлював Франц Бекенбауер, а в нападі домінував Герд Мюллер, незмінно був серед лідерів німецького і європейського футболу. Зепп Маєр залишався беззаперечним «першим номером» цієї команди до 1979 року, коли він потрапив в автомобільну аварію, отримавши струс мозку і перелом руки. Після п'яти місяців лікування найкращий на той час воротар Німеччини був змушений завершити кар'єру. За 14 сезонів, проведених у Бундеслізі, Маєр пропустив лише 3 матчі, причому 442 гри Бундесліги поспіль, проведені ним з 1966 по 1979 рік і досі лишаються рекордом ліги^[2]. Загалом Маєр здобув п'ять титулів чемпіона ФРН, хоча при здобутті останнього з них, у сезоні 1979/80, жодного разу на поле вже не виходив, залишаючись резервним воротарем.

На кар'єру Маєра також припав один з найуспішніших періодів єврокубкової історії «Баварії», протягом якого вона тричі поспіль ставала володарем Кубка чемпіонів, здолавши у фіналі 1974 року мадридський «Атлетіко», 1975 року «Лідс Юнайтед», а 1976 року — «Сент-Етьєн». До того, у 1967 році, «Баварія» обіграла у фіналі Кубка володарів кубків УЄФА шотландський «Рейнджерс». Таким чином Маєр став володарем чотирьох єврокубків, а також автором непересічного воротарського досягнення — пропустив лише один гол у п'яти фінальних іграх європейських кубків (фінал КЧ-1974 включав також другу гру-перегравання).

Особистий внесок воротаря в успіхи його команди визнавався зокрема присудженням звання «Футболіст року в Німеччині» у 1975, 1977 і 1978 роках. А в опитуванні на звання володаря «Золотого м'яча» найкращого футболіста Європи 1975 року Маєр посів 5-е місце.

Гра за збірну

Ще наприкінці дебютного сезону «Баварії» у Бундеслізі, навесні 1966 року, її молодого голкіпера примітив тренерський штаб національної збірної ФРН, за яку Маєр дебютував того ж травня в одній з товариських ігор. А вже за два місяці він поїхав до Англії на тогорічний чемпіонат світу, де, щоправда, був лише одним з дублерів Ганса Тільковскі і на поле не виходив. А сам турнір завершився для німців поразкою у додатковий час фінальної гри від господарів змагання і «сріблом» світової першості.

Невдовзі досвідчений Тільковскі завершив кар'єру у збірній, і саме Маєру вдалося виграти конкуренцію серед колег за воротарським амплуа і стати на більш ніж десятиріччя беззаперечним основним захисником воріт західнонімецької національної команди. Його першим великим турніром у цьому статусі став чемпіонат світу 1970 року, на якому німці зазнали лише однієї поразки, поступившись італійцям у додатковий час півфінальної зустрічі, яка увійшла до історії як «Матч століття». Згодом вони здолали уругвайців у грі за третє місце, здобувши таким чином «бронзу».

Свій перший титул у складі збірної Маєр здобув 1972 року, на домашньому Євро-1972, де пропустив лише один гол — у півфіналі німці з рахунком 2:1 здолали бельгійців, а у фінальній грі не залишили шансів збірній СРСР (3:0).

За два роки перелік досягнень Маєра поповнився титулом чемпіона світу — на чемпіонаті світу 1974, який також приймала ФРН, господарі, за яких виступали такі зірки світового футболу як Франц Бекенбауер, Берті Фогтс, Герд Мюллер і Пауль Брайтнер, неочікувано зазнали поразки у принциповій грі групового етапу проти східних німців, проте бездоганно провели решту турніру і здобули титул найсильнішої команди світу. Апогеєм їх виступу стала фінальна гра, що проходила у майже рідному для Маєра Мюнхені, в якій німці здобули вольову перемогу 2:1 над нідерландцями з Йоганом Кройфом у складі.

Ще за два роки, у фінальній частині Євро-1976, Маєр з партнерами по команді стали віце-чемпіонами Європи, поступившись за пенальті у фіналі збірній Чехословаччини. У цій серії пенальті Маєр увійшов до історії як воротар, який пропустив оригінальний «удар у стилі Паненки».

Як згодом з'ясувалося останнім у кар'єрі Маєра великим турніром був Чемпіонат світу 1978 року. На цьому четвертому для нього мундіалі Маєр традиційно був основним голкіпером Західної Німеччини і демонстрував надійну гру, проте у команди проявилися проблеми у нападі. Найпопулярнішим рахунком в іграх діючих чемпіонів світу була нічия 0:0 — з таким рахунком завершилися їх ігри першого групового етапу проти Польщі і Тунісу, а також перша гра другого групового етапу проти італійців. У подальших іграх другого групового етапу німецький напад збільшив ефективність, проте з'явилися проблеми у захисті, і, програвши аутсайдерам квартету австрійцям в останньому турі, збірна ФРН навіть не потрапила до гри за третє місце.

Загалом протягом чотирнадцяти років захищав ворота збірної ФРН у 95 матчах, пропустивши 80 голів. Був учасником чотирьох чемпіонатів світу, ставши одним з небагатьох футболістів, які здобули повний комплект нагород цього змагання («золото» 1974 року, «срібло» 1966 року і «бронза» 1970 року). На двох чемпіонатах Європи, де брав участь Маєр, були здобуті титули чемпіона і віце-чемпіона континенту.

Кар'єра тренера

1988 року повернувся до великого футболу, ставши тренером воротарів збірної ФРН (з 1990 року — об'єднаної Німеччини). З 1994 року обійняв аналогічну посаду і в мюнхенській «Баварії».

Від самого початку роботи в «Баварії» опікувався насамперед підготовкою нового на той час голкіпера цієї команди Олівера Кана. З наступного року Кан став одним з воротарів національної збірної Німеччини, де також готувався до матчів під керівництвом Маєра і на початку 2000-х років став наступником Андреаса Кепке в статусі основного воротаря бундес-тім.

Національну збірну Маєр залишив восени 2004 року після конфлікту з її новопризначеним очільником Юргеном Клінсманном, який віддав перевагу над Каном на воротарській позиції у команді Єнсу Леманну^[3]. Маєр продовжував працювати на клубному рівні до виходу на пенсію у 2008 році^[4].

Статистика виступів

Клубна статистика

Сезон	Клуб	Ліга	Чемпіонат		Кубок		Разом
			Ігри	Голи	Ігри	Голи	Ігри	Голи
1962–63	«Баварія» (Мюнхен)	Оберліга	4	0	-	-	4	0
1963–64		Регіоналліга	23	0	-	-	23	0
1964–65			36	0	-	-	36	0
1965–66		Бундесліга	31	0	7	0	38	0
1966–67			34	0	6	0	40	0
1967–68			34	0	7	0	41	0
1968–69			34	0	5	0	39	0
1969–70			34	0	7	0	41	0
1970–71			34	0	5	0	39	0
1971–72			34	0	3	0	37	0
1972–73			34	0	4	0	38	0
1973–74			34	0	4	0	38	0
1974–75			34	0	3	0	37	0
1975–76			34	0	4	0	38	0
1976–77			34	0	3	0	37	0
1977–78			34	0	4	0	38	0
1978–79			34	0	1	0	35	0
1979–80			0	0	0	0	0	0
Усього			536	0	63	0	599	0

Статистика виступів за збірну

Титули і досягнення

Збірна ФРН Чемпіон світу (1974) фіналіст чемпіонату світу (1966) 3-є місце на чемпіонаті світу (1970) чемпіон Європи (1972) фіналіст чемпіонату Європи (1976)

«Баварія» (Мюнхен) володар Кубка європейських чемпіонів (1974, 1975 і 1976) переможець Кубка володарів Кубків (1967) володар Міжконтинентального кубка (1976) чемпіон Німеччини (1969, 1972, 1973, 1974 і 1980) володар Кубка Німеччини (1966, 1967, 1969 і 1971)

Особисті Футболіст року в Німеччині (1975, 1977 і 1978) найкращий воротар Німеччини у XX сторіччі (за версією IFFHS) 4-е місце у списку найкращих воротарів XX сторіччя