Ерік Верлінде
нідерландський фізик / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Ерік Петер Верлінде (нід. Erik Peter Verlinde; нар. 21 січня 1962, Вауденберг, провінція Утрехт) — нідерландський фізик-теоретик у галузях теорії струн, гравітації, чорних дір і космології.
Ерік Верлінде | |
---|---|
нід. Erik Verlinde | |
Народився |
21 січня 1962(1962-01-21) (62 роки) Вауденберг, Утрехт, Нідерланди |
Країна | Нідерланди |
Діяльність | фізик-теоретик, викладач університету, фізик |
Alma mater | Утрехтський університет |
Галузь | теоретична фізика |
Заклад |
Амстердамський університет Утрехтський університет |
Науковий керівник | Bernard de Witd[1] і Герард 'т Гофт |
Аспіранти, докторанти |
Miranda Chengd[1] Marcel Louis Vonkd[1] Christiaan Michael Hofmand[1] Ivo Lothar Savonijed[1] Gijsbert Theodoor Johan Zwartd[1] Whee Ky Mad[1] Jan Manschotd[1] Johannes Michael Oberreuterd[1] |
Брати, сестри | Herman Verlinded |
Нагороди | |
Особ. сторінка | staff.science.uva.nl/%7Eerikv/ |
Ерік Верлінде у Вікісховищі |
Ерік Верлінде закінчив гімназію в Утрехті. Від 1980 року навчався в Утрехтському університеті. Його науковими керівниками були Герард 'т Гофт і Бернард де Віт[en]. 1988 року Верлінде захистив дисертацію на тему «Теорія конформного поля та її застосування до струн» (англ. Conformal field theory and its application to strings).
До 1993 року Верлінде працював у Інституті перспективних досліджень у професора Едварда Віттена. Верлінде займався галузями квантової теорії поля і теорії струн.
Потім Верлінде працював у теоретичному відділі ЦЕРНу і одночасно викладав в Утрехтському університеті.
1999 року він став професором Принстонського університету. Від 2002 року Верлінде — професор Амстердамського університету, де він продовжував займатися теорією струн.
В теорії поля відома формула Верлінде, яку він вивів у своїй дисертаційній роботі[2].
Ерік Верлінде також працював зі своїм братом-близнюком Германом Верлінде[en], який також є фізиком-теоретиком і працює в галузі теорії струн.
8 грудня 2009 на симпозіумі в голландському інституті Спінози Верлінде запропонував свою теорію гравітації, яка пояснює класичну механіку Ньютона виходячи з голографічного принципу та статистичної термодинаміки[3]. В теорії Верлінде гравітація пояснюється відмінністю в густині ентропії в просторі між двома тілами і в навколишньому просторі. Тяжіння двох макроскопічних тіл (і закон обернених квадратів) пояснюється зростанням повної ентропії зі зменшенням відстані між тілами, тобто, переходом системи в більш імовірний (що реалізується більшим числом мікростанів) макростан. Верлінде каже[4]:
Закони Ньютона не працюють на мікрорівні, але вони діють на рівні яблук і планет. Ви можете порівняти це з тиском газу. Самі по собі молекули газу не створюють ніякого тиску, але певний об'єм газу чинить тиск. |