Ен-Наджаф

Ен-Наджаф^[2], Ен-Неджеф^[3] (араб. النجف‎) — місто в південній частині Іраку, приблизно за 160 км на південь від Багдада, на правому березі річки Євфрат; столиця провінції Наджаф. Населення — 911 916^[1].

Ен-Наджаф النجف
Основні дані
32°01′44″ пн. ш. 44°20′23″ сх. д.
Країна	Ірак
Адмінодиниця	Наджаф
Столиця для	Наджаф (governorate of Iraq)
Населення	911 916[1]
Висота НРМ	60 ± 1 м
Міста-побратими	Кум, Наджафабад, Міннеаполіс
Часовий пояс	UTC+3
GeoNames	98860
Міська влада
Мапа
Ен-Наджаф Ен-Наджаф (Ірак)
Ен-Наджаф у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Ен-Наджаф (значення).

Торгово-транспортний центр на шляху у Саудівську Аравію.

За переказами, заснований у 791 халіфом Гарун ар-Рашидом.

Найбільше на півдні Іраку священне місто мусульман-шиїтів, місце їх паломництва до гробниці халіфа і першого імама шиїтів Алі, двоюрідного брата і зятя пророка Мухаммада. Центр шиїтської політичного життя в Іраку. За кількістю мусульманських паломників, які відвідують це місто щороку, поступається лише Мецці та Медіні.

Історія

Мечеть Імама Алі, Неджаф 1932.

За часів Османської імперії на місто постійно нападали арабські кочові племена, врезультаті були труднощі з водопостачанням, у зв'язку з чим різко падала чисельність постійних жителів. Проблеми з водою були вирішені до початку XIX століття, але до того часу місто вже втратило своє значення як центр паломництва і відновило його лише у другій половині XX століття.

У 1965 у в Неджефі оселився аятола Рухолла Мусаві Хомейні, лідер і керівник іранської антішахської опозиції. У кінці 1978 під тиском іракських властей він був змушений виїхати до Франції, а у 1979 тріумфально повернувся в Іран і очолив нову ісламську державу^[4].

Сучасність

При Саддамі Хусейні релігійна діяльність іракських шиїтів піддавалася обмеженням, враховуючи домінуюче становище представників сунітського напрямки ісламу і близькість шиїтів за своїми релігійними віруваннями до сусіднього Ірану.

У 1991, під час Війни в Перській затоці, тут спалахнуло масове повстання, жорстоко придушене іракською армією. Місту було завдано значних руйнувань, але воно було відновлене. Проте жителі Ен-Наджафа зберегли неприязне ставлення до Саддама Хусейна.

У лютому 1999 убитий духовний лідер Ен-Наджафа Мохаммед Садек ас-Садр і двоє його синів. У вбивствах звинуватили режим Саддама Хусейна. Справу батька продовжив його син, молодий радикальний лідер Муктада аль-Садр.

Під час американського вторгнення в 2003 місто був оточений наступаючими військами, 26-27 березня під містом стався найзапекліший бій з початку вторгнення, але не піддавався штурму з побоювання політичних наслідків і здався без бою днів через десять, майже одночасно з падінням Багдад а.

У Багдаді існує район (так званий «Садр-сіті», іменований так на честь Садек ас-Садра), населений приблизно 2 мільйонами шиїтів, які вважають себе автономними від центральної влади і виконують розпорядження Муктади ас-Садра, що надходять з Ен-Наджафа.

Ен-Наджаф став оплотом шиїтських повстанців, очолюваних Муктадою аль-Садром. Збройні загони, якими він керує, іменують себе «Армією Махді» (у шиїтів Магді — це месія, рятівник, так званий «прихований» імам, який, за переказами, безслідно зник в дитячому віці, але з'явиться перед «кінцем світу» і відновить на землі справедливість).

У квітні-травні 2004 року «Армія Махді» розгорнула добре скоординоване повстання по всьому центральному і південному Іраку у спробі встановити контроль над країною до планованої на 30 червня передачі влади новому іракському уряду. Повстання завершилося перемир'ям з американськими окупаційними властями. Муктада ас-Садр підвищив свій авторитет і закріпився в Ен-Наджафі, який увійшов в зону відповідальності польського контингенту багатонаціональних сил.

У серпні 2004 місто знову стало ареною боїв (див. Битва при Ен-Наджафі (2004)).

Населення

• 1965—164 558^[1]
• 1987—309 010^[1]
•  ???? — 560 000 осіб^[5]
• 2012—911 916^[1]

Пам'ятки культури

Мавзолей-мечеть Алі в Ен-Наджафі

Головний архітектурний пам'ятник міста — мавзолей-мечеть імама Алі.

Серед предметів, що зберігаються у мавзолеї імама Алі — 550 манускриптів Корану, у тому числі примірник, написаний, рукою самого Імама. Крім того, там зберігаються також 420 ювелірних прикрас — корони, намиста та інші вироби із золота, інкрустовані дорогоцінним камінням, 214 золотих підсвічників і кадильниць, рідкісна колекція з 325 килимів.

Недалеко від мавзолею імама Алі розташована так звана Долина миру (Ваді ас-Салам) — гігантський шиїтський цвинтар, куди звозять для захоронення покійних не тільки з усього Іраку, а й з інших країн, де поширений шиїзм. Для шиїтів вважається почесним бути похованим поряд з імамом Алі ібн Абу Талібом, в очікуванні Судного дня. Тут же знаходяться могили декількох інших ісламських пророків. Є найбільшим цвинтарем у світі.

Протягом багатьох століть навколо святині було зведено безліч лікарень, шкіл, бібліотек, суфійських монастирів, що перетворило місто у центр шиїтської теології. У роки правління Саддама Хусейна багато з них були сильно пошкоджені, коли прямо через центр Долини світу було прокладено шосе.

Відомі особистості

В поселенні народився:

• Вафаа Білал (* 1966) — американський художник іракського походження.

Примітки

1. Iraq: largest cities and towns and statistics of their population. Архів оригіналу за 5 грудня 2012. Процитовано 5 грудня 2012.
2. Атлас світу. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. ISBN 966-631-546-7
3. Ірак // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
4. Діло було у Багдаді. Іван Лукашев. 2012-04-14. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 16 травня 2012.
5. Ring, Trudy (1996). Najaf. Global Security. Архів оригіналу за 14 травня 2012. Процитовано 13 вересня 2009.

Література

• Книга: Густерін П. В.: Міста Арабського Сходу, 2007

Посилання

• Карты и спутниковые фотоснимки Ен-Наджафа [Архівовано 22 червня 2012 у Wayback Machine.]