Дніпровсько-окська мова (східно-периферійна, дніпровсько-балтська) — одна або кілька балтійських мов, що реконструюються за даними топоніміки . Займала район басейнів верхнього Дніпра, Десни, верхів'я Західної Двіни, верхньої та середньої Оки, Сейму (сучасні Білорусь, захід Росії, північ України).
Коротка інформація Дніпровсько-окська мова, Носії ...
Закрити
За даними археології, до IV-V століть н. е. представлена культурами: дніпро-двінської, київської, мощинської, та москворецьких городищ; з V століття на основі першої формується тушемлінська культура, що поступово стає слов'янською (до VIII-IX століть). Релікти мощинської культури зберігаються на північ від її ареалу до XI—XII століть (голядь). В основному витіснені слов'янськими мовами протягом VII—VIII ст. Єдиним відомим етнонімом є голядь.
Є кілька місць на території Східної Європи, де балтська присутність не викликає сумнівів. Найбільших з них є два:
- дніпровський — найбільший, крім того, членується на окремі відносно самостійні гідронімічні ареали (Березинський, Созький, Прип'ятський, Деснянський басейни), що охоплює північну половину басейну Дніпра від його витоків до Києва (і навіть південніше, пор. Вілія, Шандра та ін.) і налічує (вважаючи варіанти назв і те, що часто одна й та сама назва може відноситися до кількох, іноді багатьох водних об'єктів) до п'яти-шести сотень безсумнівних балтських гідронімів. Хоча їх поширення по всьому дніпровському басейну нерівномірне і сильні скупчення чергуються із суттєво розрідженими щодо балтизмів проміжками, загалом є підстави говорити про безперервність балтського гідронімічного елементу в басейні Дніпра.
- окський - басейн Оки, кілька сотень балтійських гідронімів + часті запозичення в поволзько-фінських мовах. Однак за течією Оки прорідженість балтизмів у верхів'ях, тим більше практична відсутність їх у межах Рязанської та Нижегородської областей, поєднується з густотою балтського гідронімічного шару в межах Калузької та Московської областей і, що дивно, зі згущенням балтизмів у найнижчій її течії.
Поява в Середньому Поволжі очевидних гідронімічних балтизмів тим паче суттєво, що у світлі останніх даних ранні контакти волзьких фінів з балтами, з одного боку, і предками індо-іранських племен, з іншого, як передбачається, просторово відносяться до Середнього Поволжя, а за часом — до загальнофінської доби між початком І-го тисячоліття до н. е. і VI-VIII століттях н.е. Про ці контакти свідчать часті балтизми в прибалтійско-фінських, а почасти й у поволзько-фінських мовах і, крім того, окремі запозичення в балтійських мовах, які були засвоєні ще з поволзько-фінських мов, як, наприклад, лит. sóra 'просо', 'пшено', латис. sāre, джерелом яких було вихідне *psārā, що пояснює, мабуть, і російське просо, порівн. морд. śora (ерзя), suro (мокша) 'хліб', 'зерно'.
- Лаучюте Ю. А. Словарь балтизмов в славянских языках / Отв. ред. чл.-корр. АН СССР А. В. Десницкая; Институт языкознания АН СССР. — Л. : Наука. Ленингр. отд-ние, 1982. — 212 с. — 2750 прим. (в пер.)
- Лаучюте Ю.-С. А. О методике балто-славянских исследований // Славяне. Этногенез и этническая история. — Л.: Издательство Ленинградского университета, 1989.
- Откупщиков Ю. В. Древняя гидронимия в бассейне Оки // Балто-славянские исследования XVI. М., 2004.
- Седов В. В. Днепровские балты // Проблемы этногенеза и этнической истории балтов. Вильнюс, 1985.
- Седов В. В. Балты // Финно-угры и балты в эпоху Средневековья. М., 1987.
- Топоров В. Н. Балтийские языки // Языки мира: Балтийские языки. М.: Academia, 2006. (Стр. 32—33 посвящены селийскому языку)
- Топоров В. Н. О балтийском элементе в Подмосковье // Baltistica, 1972, I priedas.
- Топоров В. Н. «Baltica» Подмосковья // Балто-славянский сборник. — М. : Наука, 1972.
- Топоров В. Н. Голядский фон ранней Москвы. О балтийском элементе в Подмосковье // Проблемы этногенеза и этнической истории балтов. Вильнюс, 1981.
- Топоров В. Н. Балтский горизонт древней Москвы // Acta Baltico-Slavica, 1982, t. 14.
- Топоров В. Н. Древняя Москва в балтийской перспективе // Балто-славянские исследования 1981. М., 1982.
- Топоров В. Н. Балтийский элемент в гидронимии Поочья. I // Балто-славянские исследования 1986. М., 1988.
- Топоров В. Н. Балтийский элемент в гидронимии Поочья. II // Балто-славянские исследования 1987. М., 1989.
- Топоров В. Н. Балтийские следы на Верхнем Дону // Балто-славянские исследования 1988—1996. М., 1997.
- Топоров В. Н. Балтийский элемент в гидронимии Поочья. III // Балто-славянские исследования 1988—1996. М., 1997.
- Топоров В. Н., Трубачёв О. Н. Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья. М., 1962. Архівна копія на сайті Wayback Machine.
- Трубачёв О. Н. Названия рек правобережной Украины. М., 1968.
