Джузеппе Вольпі

Джузе́ппе Во́льпі (фр. Giuseppe Volpi, 19 листопада 1877, Венеція, Італія — 16 листопада 1947, Рим, Італія) — 1-й граф Місурата, італійський бізнесмен і політик, член Національної фашистської партії.

Джузеппе Вольпі
італ. Giuseppe Volpi
Джузеппе Вольпі, 1925
Ім'я при народженні	італ. Giuseppe Volpi
Народився	19 листопада 1877(1877-11-19) Венеція, Італія
Помер	16 листопада 1947(1947-11-16) (69 років) Рим , Італія
Поховання	Цвинтар Сан Мікелеd
Країна	Італія  Королівство Італія
Діяльність	військовик, політик, бізнесмен
Знання мов	італійська[1]
Титул	граф[d]
Посада	minister of Finance and Treasury of the Kingdom of Italyd, президент[d], губернатор і minister of the Kingdom of Italyd
Партія	Національна фашистська партія
Родичі	Маріна Чиконьяd
Діти	Giovanni Volpid
Нагороди	Кавалер Великого Хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря Кавалер Великого Хреста ордена Корони Італії Кавалер срібної медалі «За військову доблесть» (Італія) Орден Меджида Кавалер Савойського цивільного ордена
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вольпі.

Біографія

Син будівельного інженера, після його смерті залишив навчання в університеті та перейняв сімейну справу. Був торговельним представником, налагодив зв'язки з Banca Commerciale Italiana^[it] і при його фінансовій підтримці зайнявся бізнесом на Сході й на Балканах. У 1903 році отримав монополію на торгівлю тютюном у Чорногорії, в 1905 році заснована ним компанія Antivari отримала державний підряд на будівництво залізниці в цій країні. У тому ж році заснував в Італії електротехнічну компанію SADE^[it], яка згодом увійшла до числа найбільших в Італії. Спроектував і в 1919 році почав будівництво порту Marghera у Венеції^[2].

З 1921 по 1925 рік був губернатором Триполитанії. З 16 листопада 1922 року — сенатор. Після цього служив міністром фінансів(1925—1929), підписав у 1927 році закон про стабілізацію італійської ліри (так звана «Квота 90»^[it]). Був членом Великої фашистської ради. З 1934 року був президентом Фашистської конфедерації промисловців. У 1943 році заарештований німецькою окупаційною владою, але потім звільнений і в 1944 році поїхав до Швейцарії. Повернувся в Італію в 1947 році.

Вольпі був одним із засновників Венеціанського міжнародного кінофестивалю. На його честь названий приз Кубок Вольпі, який з 1935 року вручається за найкращу чоловічу та жіночу ролі.

Син Джузеппе Вольпі Джованні Вольпі^[it] — автомобільний менеджер.

Джузеппе Вольпі помер у Римі 16 листопада 1947 року^[3].

Нагороди

• Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії
• Кавалер Великого хреста ордена Святих Маврикія та Лазаря
• Лицарський військовий орден честі і відданості Госпітальєрів Мальти
• Срібна медаль «За військову доблесть» (Італія)
• Медаль «За італо-австрійську війну»
• Медаль «За перемогу у Першій світовій війні» (США)
• Орден Меджида (Туреччина)
• Орден Святого Савви (Сербія)
• Орден князя Данила I (Сербія)

Примітки

1. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
2. Vólpi, Giuseppe, conte di Misurata. Enciclopedie on line (італ.). Treccani. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 27 листопада 2014.
3. Vólpi, Giuseppe, conte di Misurata. Enciclopedia Italiana - II Appendice (італ.). Treccani. 1949. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 27 листопада 2014.

Посилання

• Vólpi, Giuseppe, conte di Misurata. Dizionario di Storia (італ.). Treccani. 2011. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 27 листопада 2014.
• Annibale Pastore (1937). Vólpi, Giuseppe, conte di Misurata. Enciclopedia Italiana (італ.). Treccani. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 27 листопада 2014.

Попередник: Альберто Де Стефані

Міністр фінансів Італії 1925–1928

Наступник: Антоніо Моссоні