Loading AI tools
вид рослин З Вікіпедії, вільної енциклопедії
Горицвіт весняний (Adonis vernalis) — отруйна багаторічна рослина заввишки 10—40 см. Може також використовуватися як лікарська рослина. Цвіте з ранньої весни до половини травня. Росте у степах, на степових схилах у лісостепу та степу, на яйлах в Криму. Зрідка трапляється на степових схилах в Прикарпатті, Розточчі — Опіллі й на півдні Полісся (зокрема на території Маслятинського ПНДВ[1][2][3], котре входить до складу Національного природного парку "Кременецькі гори"). Щодо назви рослини, особливо народної, то є дві думки: одні твердять — походить вона від слова «гора». Справді, найчастіше бачимо її на схилах крейдяних пагорбів («гора»); інші запевняють — від слова «горіти», бо здаля, весною, його квіти виглядають як яскраві вогники. Рослина введена в офіційну медицину з народної ще знаменитим клініцистом Сергієм Петровичем Боткіним. Тепер ця рослина завоювала чи не всі фармакопеї Землі[4]. Народні назви пов'язані з яскравістю квітки та характером листя: горитьцвіт, горицвіт ярий, горицвіт жовтий, жовтоцвіт, жовтоцвіт весняний, заячий мак, купавник, польовий кріп, стародубка, чорногірка, пожарна квітка, сосенка, сосонка, терлич.[5][6].
| Горицвіт весняний | |
|---|---|
 | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Порядок: | Жовтецевоцвіті (Ranunculales) |
| Родина: | Жовтецеві (Ranunculaceae) |
| Рід: | Горицвіт (Adonis) |
| Вид: | A. vernalis |
| Біноміальна назва | |
| Adonis vernalis L., 1753 | |
| Синоніми | |
Міжнародна латинська назва роду походить від імені міфічного юнака Адоніса, який відзначався надзвичайною красою. Видова назва у перекладі з латинської означає «весняний».
Горицвіт — декоративна і лікарська рослина — але отруйна. Занесений до Червоної книги України.
Багаторічна трав'яниста рослина родини жовтецевих (Ranunculaceae) 10—60 см заввишки, з темно-бурим, трохи галузистим коренем, з якого виростають кілька стебел, деякі з них не квітконосні. Стебла численні, голі або злегка запушені, прості або розгалужені, 5 — 20 см заввишки. Низові листки бурі, лускоподібні; серединні — сидячі, тричіперисторозсічені, з вузьколінійними частками. Квітки великі яскраво-жовті (4-5,5 см у діаметрі), правильні, одиничні, на верхівках стебел і гілок; у віночку 12 — 20 яскраво-жовтих, видовжено-яйцюватих пелюсток. Плід — суха сіро-зелена сім'янка. Цвіте з ранньої весни до половини травня. Плодоносить у травні-червні, у північних районах — на місяць пізніше. 2n=16[7].
Трава містить серцеві глікозиди, головними з яких є адонітоксин, цимарин, К-строфантин-β, ацетиладонітоксин, адонітоксол та вернадигін. Крім того трава містить геніни (β-строфантидин, строфадогенін, ацетил-строфадогенін та інші), флавоноїди (адоніверніт, вітексин, гомоадоніверніт, фітостерин, спирт адоніт[en] тощо).
За характером дії препарати горицвіту весняного належать до групи серцевих глікозидів і посідають проміжне місце між строфантином і наперстянкою. Горицвіт весняний має кардіотонічну дію[8], уповільнює ритм серця, подовжує діастолу, посилює систолу, збільшує ударний об'єм крові, помірно гальмує внутрішньосерцеву провідність. Дія горицвіту весняного настає скоріше, але вона коротша і слабша за дію дигіталісу. Препарати горицвіту весняного рекомендовано при серцевій недостатності, яка супроводиться порушенням провідності, бо дигіталіс у таких випадках може спричинити явища серцевого блоку. Препарати горицвіту весняного, порівняно з іншими глікозидами, мають дужче виявлену седативну й діуретичну дію. Остання пов'язана зі вмістом у рослині цимарину, який має високу біологічну активність. Характер дії цимарину близький до строфантину, але він має дужче виражені кумулятивні властивості. Порівняно з наперстянкою кумулятивні властивості глікозидів горицвіту весняного значно менші. Горицвіт весняний застосовується при функціональних неврозах серця, вегетодистонії, інфекційних захворюваннях, що проходять з ослабленням серцевої діяльності, при нервово-психічних хворобах, ниркових захворюваннях з явищами недостатності серцево-судинної системи та при гострих приступах глаукоми. Горицвіт весняний — давній народний засіб лікування серцевих і ниркових захворювань. Його використовували при набряках серцевого походження, як заспокійливий засіб при судомі, кашлі, особливо при кашлюку, як болетамувальний засіб — при ревматичних болях у суглобах і м'язах. Горицвіт весняний застосовували й при емфіземі, запаленні й туберкульозі легень, при гарячці, водянці, жовтяниці, тифі, грипі й скарлатині, а у вигляді присипок — при пораненнях.
Ареал виду: від Піренейського п-ва до басейну р. Лєна (Якутія), з півдня на південь від узбережжя Балтійського моря до Передкавказзя; інтродукований до штату Нью-Йорк. Поза межами суцільного поширення в Європі та в Сибіру наявні ізольовані ділянки[9].
В Україні росте на глинясто-вапнякових ґрунтах по сухих відкритих схилах, на узліссях березових і дубових лісів, на галявинах, на луках і в трав'янистих степах, серед чагарників. Поширений у лісостепових та степових районах, на яйлах в Криму. Зрідка трапляється на степових схилах в Розточчі — Опіллі, на Волині й на півдні Полісся (Волинська область — Володимирський район, с. Верба; Рівненська область — Рівненський район, Бармаківське (заповідне урочище); Житомирська область; Львівська область — Золочівський район, с. Червоне та с. Плугів; Перемишлянський район, с. Бачів Івано-Франківська область — Рогатинський район, Чортова Гора, Тернопільська область зокрема на території Маслятинського ПНДВ[1][2][3][10], котре входить до складу Національного природного парку "Кременецькі гори").
Потреби в сировині горицвіту значно переважають природні запаси, а тому стало необхідним розведення його в культурі. Промислові плантації горицвіту весняного є зокрема в Кримській області та на деяких дослідних станціях. Горицвіт весняний варто розводити в садах як цілющу рослину, до того ж він дуже декоративний[11].
— Іван Носаль
Горицвіт весняний занесений до Червоної книги України в 2009 р. Статус: «неоцінений». Список Карпатських видів, які знаходяться під загрозою, зазначає статус горицвіту весняного як: «знаходиться під загрозою» (англ. endangered).[12]
Включений до Додатку конвенції CITES. Охороняють в природних заповідниках: Українському степовому, Луганському, Канівському, Дніпровсько-Орільському, Кримському, Ялтинському гірсько-лісовому, Карадазькому, Опукському, «Медобори», «Єланецький степ»; природних парках України: «Подільські Товтри», «Святі Гори», «Кармелюкове Поділля», і в ряді регіональних ландшафтних парків, заказників та пам'яток природи. Необхідно організувати нові заказники та контролювати стан популяцій. Заборонено заготівлю рослин, терасування та заліснення схилів[9].
В Україні шириться креативна традиція відмічати дні окремих представників природи. Автори ідеї вважають, що завдяки такій традиції, буде можливим більш широко орієнтувати суспільство і світогляд на проблеми захисту природи, здійснювати виховання молоді в любові до рідної землі. Згідно даної традиції, 8 квітня – «День Горицвіту (Адонісу)».[13]
Рослина дуже популярна в народі і високо цінується. Вся рослина ОТРУЙНА — необхідно пам'ятати, що горицвіт весняний сильнодіючий засіб, і безконтрольне застосування його може тільки погіршити функцію серця, тому вживати його треба під контролем лікаря.
Офіційна медицина широко використовує як безпосередньо галенові препарати (настої тощо), так і фармакопейні в комбінації з препаратами брому (бромід калію, бромід натрію) та інше. Горицвіт весняний входить до складу кардіовалену і мікстури Бехтерєва, АДОНІС-БРОМ[14]. Препарати НЕ РЕКОМЕНДУЄТЬСЯ призначати хворим на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки, гастрит і ентероколіт. При вживанні їх можуть виникнути диспепсичні явища.
| Внутрішньо |
|---|
|
| Лікарські приписи |
|---|
|
З лікувальною метою використовують траву горицвіту весняного (Herba Adonis vernalis), яку заготовляють від початку цвітіння рослини і до осипання плодів, тобто з травня до початку липня. Найкращою є сировина, зібрана під час цвітіння рослини. Під час збирання рослини треба вкладати натрусом у кошики чи іншу тару, старанно уникаючи потрапляння інших, схожих видів: горицвіту волзького із запушеними часточками листків і горицвіту сибірського (A. sibiricus), що відрізняється перистим а не пальчастим розсіченням листків. Рослину зрізують на висоті 5-10 см від землі, вилучають побурілі частини і сушать у сушарках при температурі 40-50 ˚С, в добру погоду — на папері, розстелюючи тонким шаром у провітрюваному затінку під наметом або на горищі. Сушити горицвіт на сонці не можна, бо він втрачає свої лікувальні властивості. Висушена трава має бути зеленою, квітки — золотаво-жовтими. Висушений горицвіт рекомендується зв'язувати у снопики і знизу рівно обрізувати. Запах горицвіту слабкий, смак — гіркий, усі частини — отруйні. Сухої сировини виходить 19 — 20 %. Траву горицвіту зберігають в окремих дерев'яних ящиках, викладених папером. Строк придатності — до 1 року.
Seamless Wikipedia browsing. On steroids.
Every time you click a link to Wikipedia, Wiktionary or Wikiquote in your browser's search results, it will show the modern Wikiwand interface.
Wikiwand extension is a five stars, simple, with minimum permission required to keep your browsing private, safe and transparent.
,_заказник_Джулайка.jpg)
