![cover image](https://wikiwandv2-19431.kxcdn.com/_next/image?url=https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/4/4a/Georg_Forster.jpg/640px-Georg_Forster.jpg&w=640&q=50)
Георг Форстер
польсько-німецький природознавець шотландського походження, етнолог, мандрівник / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Йоганн Георг Адам Форстер[4] (нім. Johann Georg Adam Forster; 26 листопада 1754, пол. Mokry Dwór Поморське воєводство — 10 січня 1794, Париж) — польсько-німецький природознавець шотландського походження, етнолог, мандрівник, у 1784–1787 роках професор природничої історії у Вільнюському університеті; автор літератури про мандрівки та революціонер.
Георг Форстер | |
---|---|
нім. Johann Georg Adam Forster | |
![]() | |
Народився | 26 листопада 1754(1754-11-26) Mokry Dwór, Королівська Пруссія, Корона Королівства Польського |
Помер | 10 січня 1794(1794-01-10) (39 років) Париж ·інсульт |
Країна | ![]() ![]() Республіка Майнц |
Діяльність | мандрівник-дослідник, антрополог, етнолог, птеридолог, бібліотекар, письменник, перекладач, орнітолог, революціонер, біолог, ботанік, викладач університету, журналіст, ентомолог, міколог, автобіограф, натураліст, мистецтвознавець, географ, мандрівник |
Alma mater | Петрішулеd |
Галузь | природознавство, етнологія |
Заклад | Майнцький університет Вільнюський університет[1] |
Науковий ступінь | докторський ступінь[2] |
Членство | Лондонське королівське товариство[1] Леопольдина[1] Прусська академія наук Геттінгенська академія наук[1] |
Батько | Йоганн Рейнгольд Форстер |
Брати, сестри | Virginia Viktoria Forsterd Justina Forsterd |
У шлюбі з | Therese Huberd |
Діти | Therese Forsterd |
Нагороди | |
![]() |
Перегляньте таксони, приписувані цьому автору, в International Plant Names Index (IPNI). [3]
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/00/Jatropha-Zeichnung-von-Georg-Forster-1772.jpg/640px-Jatropha-Zeichnung-von-Georg-Forster-1772.jpg)
![Thumb image](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/d/d5/Forsterundsohn.jpg/170px-Forsterundsohn.jpg)
У молодому віці він брав участь у наукових експедиціях батька Йоганна Рейнгольда Форстера, в тому числі у другій експедиції Джеймса Кука по Тихому океану. Написана на основі записок батька звіту про поїздку книга A Voyage Toward the South Pole and Round the World (Мандрівка до Південного полюсу та навколо світу) є досі цінним етнологічним матеріалом для вивчення народів Полінезії. За цю публікацію Форстер у віці двадцяти двох років був прийнятий до Лондонського королівського товариства. Важливим результатом цієї поїздки були численні перші описи видів рослин, грибів та тварин, розроблені батьком та сином Форстерами, та у багатьох випадках ілюстровані малюнками Георга Форстера.
Після повернення у континентальну Європу Форстер присвятив себе активній науковій діяльності. Важливим епізодом у початковій фазі цього періоду стала дискусія з Бенджаміном Франкліном у 1777 році[5].
У 1778–1787 роках викладав природничу історію у нім. Collegium Carolinum у Касселі, згодом у 1784–1787 роках у Вільнюському університеті. У 1788 році отримав посаду бібліотекаря в університеті Майнца. Його зусилля протягом цього часу зосереджені на написанні есе з ботаніки та етнології, вступів до різних книг та статей, та перекладі книг про подорожі. Серед останніх були переклади щоденників капітана Кука.
Форстер був важливою фігурою періоду Просвітництва у Німеччині. Він листувався із багатьма відомими на той час людьми, у тому числі з його близьким другом Георгом Крістофом Ліхтенбергом. Його ідеї і особистість справили величезний вплив на Александера фон Гумбольдта — одного із найважливіших вчених XIX століття. Коли у 1792 році французи зайняли Майнц, Форстер був одним із засновників Клубу якобінців у місті та став відігравати ключову роль у створенні Республіки Майнца, яка була першою республіканською державою у Німеччині. У липні 1793, коли війська прусської та австрійської коаліції відновили контроль над містом, Форстер перебував у Парижі, як член делегації молодої Республіки Майнца, тоді імператорським указом він був позбавлений прав і засуджений до вигнання з імперії. Перебуваючи під враженням неможливості повернутися до Німеччини, відокремлений від друзів і сім'ї, він помер у Парижі у 1794 році від інсульту.