Ганімед (супутник)
найбільший природний супутник Юпітера та в Сонячній системі / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia
Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:
Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Ганімед (супутник)?
Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини
Ганіме́д — найбільший супутник Юпітера, що належить до групи галілеєвих супутників. Одночасно є найбільшим супутником у Сонячній системі. Його діаметр дорівнює 5268 км, що на 2 % більше, ніж у Титана (другого за величиною супутника в Сонячній системі) і на 8 % більше, ніж у Меркурія. При цьому маса Ганімеда становить лише 45 % маси Меркурія, але серед супутників планет вона є рекордною. Ганімед перевищує Місяць за масою в 2,02 разів[1][2]. Облітаючи орбіту приблизно за сім днів, Ганімед бере участь в орбітальному резонансі 1:2:4 з двома іншими супутниками Юпітера — Європою та Іо.
| |
Дані про відкриття | |
---|---|
Дата відкриття | 7 січня 1610 року |
Відкривач(і) | Галілео Галілей |
Планета | Юпітер |
Номер | |
Орбітальні характеристики | |
Велика піввісь | 1 070 400 км |
Перицентр | 1 069 200 км |
Апоцентр | 1 071 600 км |
Орбітальний період | 7,15455296 діб |
Ексцентриситет орбіти | 0,0013 |
Нахил орбіти | 0,20° до площини екватора планети |
Фізичні характеристики | |
Видима зоряна величина | {{{видима зоряна величина}}} |
Середній радіус | 2634,1 ± 0,3 км |
Площа поверхні | 8,7× 107 км² |
Об'єм | 7,6× 1010 км³ |
Маса | 1,4819× 1023 кг |
Густина | 1,936 г/см³ |
Прискорення вільного падіння | 1,428 м/с² |
Друга космічна швидкість | 2,741 км/с |
Атмосфера | |
Інші позначення | |
Ганімед у Вікісховищі |
Ганімед складається з приблизно рівної кількості силікатних порід і водяного льоду. Це повністю диференційоване тіло з рідким ядром, багатим залізом. Ймовірно в його надрах на глибині близько 200 км між шарами льоду є океан рідкої води[3]. На поверхні Ганімеда спостерігається два типи ландшафту. Третину поверхні супутника займають темні області, поцятковані ударними кратерами[en]. Їхній вік сягає чотирьох мільярдів років. Решту площі займають молодші світлі області, вкриті борознами і хребтами. Причини складної геології світлих областей зрозумілі не до кінця. Ймовірно, вона пов'язана з тектонічною активністю, викликаною припливним нагріванням[4].
Ганімед — єдиний супутник в Сонячній системі, що має власну магнітосферу. Швидше за все, її створює конвекція в рідкому ядрі, багатому залізом[5]. Невелика магнітосфера Ганімеда розташовується в межах набагато більшої магнітосфери Юпітера і лише незначно деформує її силові лінії. У супутника є тонка атмосфера, до складу якої входять такі алотропні модифікації кисню, як O (атомарний кисень), O2 (кисень) і, можливо, O3 (озон)[6]. Кількість атомарного водню (H) в атмосфері незначна. Чи є у Ганімеда іоносфера, незрозуміло[7].
Ганімед відкрив Галілео Галілей, який побачив його 7 січня 1610 року[8][9][10]. Незабаром Симон Маріус під час одного з дружніх пікніків з колегами[11] запропонував назвати його на честь виночерпця Ганімеда[12]. Першим космічним апаратом, що вивчав Ганімед, був «Піонер-10» у 1973 році[13]. Набагато детальніші дослідження виконали апарати програми «Вояджер» у 1979 році. Космічний апарат «Галілео», який вивчав систему Юпітера починаючи з 1995 року, виявив підземний океан і магнітне поле Ганімеда. У 2012 році Європейське космічне агентство схвалило нову місію для досліджень крижаних супутників Юпітера — JUICE; її запуск планується на 2022 рік, а прибуття в систему Юпітера — на 2030 рік. На 2020 рік запланована місія Europa Jupiter System Mission – Laplace.